Енциклопедія російської душі, Ерофеев Виктор Владимирович

Енциклопедія російської душі

на обложку

Ерофеев Виктор Владимирович

Шрифт:

— їжте торт! Крім саморуйнування, ми чинимо ще й руйнування, знищуємо те, чим ми не є і що нам не належить. Іноземці не можуть уявити, що бувають такі люди, які націлені на самознищення, але про це не здогадуються.

— Тим більше, що зовні ми почасти схожі на європейців: у нас білі груди.

— Але в нас жовті п’яти.

— Так. Ніхто не помітив наші жовті п’яти. У нас білі груди й жовті, китайські п’яти.

— Масний торт. Я люблю все масне: у природі, у людях, у самій собі. Я хочу бути дуже жирною, з жирними стегнами, жирною спиною, жирним язиком, жирними, відвислими складками на животі.

— Білі груди — не привід для братання. Звичайно, деякі сусіди, що пізнали щастя вмирати від російських куль, висловлюються досить виразно й неприємно, але навіть вони не здатні сказати всю правду, бо її не бачать.

— Як може чоловік, за винятком Джойса, описати потоки жіночої менструації? Як може іноземець описати росіянина, якщо в росіянина інші процеси в організмі, не західні й не східні?

— Коли дівчата мешкають в одному домі і ходять в один туалет, у них менструація поступово синхронізується й усе починається в один день.

— Дурниця! Ми просто щадимо свою національну самосвідомість, оберігаючи її від ворогів.

— Персики! Ми — головні вороги Росії. Росія — наш головний ворог.

— Навіть люблячи Росію «дивною любов’ю», ми зупиняємося й ховаємо цю правду. Інакше — звинувачення в божевіллі.

— У Росії немає кохання. Самі викидні.

— Я хочу жирного кохання з жовто-рожевим кремом.

— Березова кучерявість, ухильність, мережива, лиштви, крутійство, барвистість. Наш стиль — колючка.

— Ми — одаліски-незабудки.

— Ми — онаністки-рекордистки.

— Чаадаєв був видатним критиком країни, але послідовними були ті, хто втікав із неї, як Печорін.

— У чому головна наша відмінність од усіх інших людей?

— Нелюбов до прямої лінії.

— Персики! Настав час валити з Москви…

ПОЖЕЖА

Сірий показав себе на пожежі. Але потім йому стало соромно.

МАМА

Мені приснилося: наречена із зубами зустрілася з моєю мамою на дачі батьків. Наречена поводилася гідно, тільки метушилася. Мені було приємно, що вона метушиться, але я дивився на неї маминими очами й не міг зрозуміти, подобається вона мені чи ні. Наречена не володіла ні виделкою, ні чашкою. Перероблена лівша, вона подала для добавки чаю чашку без блюдця.

— Подають із блюдцем, — сухо сказала мама.

Як завжди, мама шпетила всіх. Вона не з чуток знала етикет, але чомусь не враховувала прості закони гостинності. Коли наречена кудись зникла, мама сказала:

— Розумна, але метушлива.

У мене відлягло від серця.

— Але яка ж вона негарна!

Знову заболіло серце.

— Твоя мама — грубіянка, — промекала наречена.

НЕСЕРЙОЗНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ЖИТТЯ

— У чому привабливість Росії? — запитав Сірий.

— У буреломі? — замислився я.

— Сам ти — бурелом! Головне — несерйозне ставлення до життя. Німець — серйозний, француз — серйозний, американець — теж, паскуда, серйозний. А ми — ні. У нас є охуєнна несерйозність.

— Нічого собі, — сказав я. — А як же всі ці катування?

— Які катування?

— Ну, вся історія.

— А це — покарання за несерйозність.

БЕЗ ІМЕНІ

— Як справи?

— Нічого.

З’їв. Мій брат. Ваш дім. Наш ключ. Рік. Іванов. Око. Чоловік. Друг. Завтра.

— Іван — ваш друг?

— Так, він мій друг.

— Іван — ваш чоловік?

— Так, він мій чоловік.

Потім. Погано. Багато. Відповідати. Добре. Крамниця. Життя потихеньку влягалося, повертаючись у підручник російської мови для іноземців. Алла Іванівна. Директор Будинку вчених. Усіма командує. Сталін місцевого життя. Відганяє від мене людей. Народ. Скромний. Немолодий. Соромиться своїх імен.

— Як вас звуть?

— А хіба що?

— Щоб підписати книжку.

— А ви так підпишіть, без імені.

— Ну, добре.

ОФІЦІЙНА РОСІЯ

Наївність помислів; садизм учинків.

ЦИНІЗМ

Зачеши бабусю-матір з особливим цинізмом.

СЛОВА

Миколай Угодник

мама