Енциклопедія російської душі
Шрифт:
— Цитьте, юні сучки!
Усе нашвидкуруч. Дім нетерпіння. Побудувати все нерівно — великий клопіт. Сірий упорався, блядь, але виморився, він тепер відпочиває.
Сірий вирішив бути багатим. Украв гроші, побудував собі Гастроном. У Гастрономі продавалися різні продукти. Він докупив Галантерею. Його посадили у в’язницю. Сірий докупив і в’язницю.
Можна обійтися без багатьох речей. Можна обійтися без усього.
Чи хотів він? Він чогось хотів. Та чи хотів того, чого він хотів?
Сірий зайшов у гараж. У гаражі висіли старі шини. Пахло аміаком. Автомобіля ніде не було видно. Сірий узяв з полиці іржаві гострозубці. Відкусив гострозубцями мізинець лівої руки.
— Боляче! — Сірий стиснув зуби.
Потім — підмізинний палець. Потім — всі решту. Він одрізав собі руку, потім дві ноги. Коли Сірий подався вступати до Московського університету, у приймальній комісії йому сказали, що в людей без трьох кінцівок документи не приймають.
Біля ставка Сірий зустрівся з богоносцем. Богоносець — це така тварина, схожа на свиню.
Сірий завжди на півночі.
Зовнішність Сірого дорівнює нулю.
— Хіба це життя? — сказав Сірий. — Я їм гидоту, п’ю гидоту. Усе, що можна було знищити, ми знищили. Ми знищили родину, Бога, традиції. Не можна сказати, що нам було багато що знищувати. Російський Бог гойдався, як зуб, і більшовики його вирвали.
У домі Сірого ніколи не було клею. Наречена із зубами, длубаючись у носі, вішала труси на батарею. Закочувала їх спеціальним способом. Щоб швидше сохли. Комашками стріляла в Сірого. Заради сміху.
— Смішна ти, — оборонявся Сірий.
Сірий прилетів до собак і став молодим. Він заспівав і співав довго, так довго, що задрімав.
— Ще «Шаблі»? — запитав Сашко, коли ожила й закрутилася картинка клубного життя. — Хочете устриць?
— Хочу.
— Мені однаково огидні обоє: і Грегорі, і Сірий, — сказав Сашко. — Нам, молодим, потрібна чітка країна. Відважуйтесь.
— Не хочу, — сказав я.
— Убийте гада!
— Самі вбийте.
— Ви вірите у формулу Росії?
— Тютчевську?
— Ні. Що б ви зробили з людиною, яка вивела російську формулу-1?
— Це неможливо.
— А якщо можливо?
— Жити в розгаданій Росії? — Я похитав головою.
— То ви любитель гострих відчуттів! — закричав Сашко, підливаючи в келихи «Шаблі».
— Ні, але прісне життя, таке, як скрізь, — не моє.
— Висновок?
— З одного боку, убив би, — посміхнувся я. — З іншого…
— Інший бік мене не хвилює, — завважив Сашко.
— Ваші устриці, референте, дуже смачні, — продовжив я клубне життя.
Ми прокинулися до світанку, коли на небі в незайманому вигляді зберігалася зоряна чистота. Випили банку парного молока, попоїли смачної часникової ковбаси й — до лісу. Хмари терлися одна об одну передранковими ніжними боками. Як зачаровані чаплі, літала велика мошкара. Чорні ялинки пахли рослинним щастям. Простий мужик з дивовижними очима зустрівся нам по дорозі. У руках він тримав маленьку стерлядь із розумним личком.
— Де впіймав?
— На Лебединому озері.
Навантажені грибами й букетами, ми із Сірим переморгнулися, побігли і — заблукали. Аговкали до хрипоти. На щастя, Нюрка йшла топитися, одержавши двійку з малювання. Ми з повагою поставилися до рішення заплаканої п’ятикласниці.
— Дядечки! — з надією запитала Нюрка. — Ви вмієте нявкати?
— Ні, — розвели ми руками.
Сірий розсунув кетяги горобини: це було найвужче і найкрасивіше озеро у світі. Нюрка швидко роздяглася і в самому драному ліфчику кинулась у воду. У костюмах Адама, без аквалангів, ми із Сірим полізли рятувати її душу.
Звідки береться безмежна зарозумілість? Немає, мабуть, жодної російської людини, яка б не вважала Росію першою країною.
«Це неможливо» — формула Європи. Від французів: «Се n’est pas possible» до поляків: «То nemozliwe». У них там лицарство самообмеження. І навіть українець потягнувся за лицарством:
— Я теж лицар. І наш Гоголь — лицар. Він помстився за вашу окупацію страшною помстою і мертвими душами.
Новина. Українець став біля краю Європи, а не з нашого краю.
У росіян «це неможливо» має інший зміст. «Неможливо» означає «не виходить зробити те, що хочеться». Для Заходу «неможливо» означає перехід межі самоідентифікації. Самознищення. Для Сірого все можливо.
Розпад зовнішніх заборон відбувся дуже швидко і непомітно. Щодо швидкості рятування від табу, то тут Росія за останні десять років пройшла дистанцію в кілька сторіч. Були непомітно скасовані не тільки радянські, але традиційно російські заборони.
«Бандит» — ласкаве ім’я.
Захід опинився в оборонній позиції. Сила Заходу — у нестандартних рішеннях. Росіянин по суті дотримується ломового розвитку. Я щось не пригадаю, щоб росіянин останнім часом придумав щось корисне для людей. Наприклад, зручнішу форму друшляка або новий тип велосипеда. У нього не придумується.
Європа акробатично гнучка.
Настав час підбити попередні підсумки. Цикл існування інтелігенції закінчився. Вона виконала свої завдання настільки блискуче, що самоліквідувалася через непотрібність.