Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861, Гальченко Сергій

Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861

на обложку

Гальченко Сергій

Шрифт:

А тепер я захожусь сердиться на тебе, отамане, наш батьку кошовий! Мабуть, ти давно в землях християнських не бував і доброї мови християнської не чував, що зовеш мене закадишним другом. Чи ж чути було коли-небудь меж християнами таке бридке, паскудне слово? Мабуть, ти, батьку, забув нашу християнську мову і дощенту побусурменився? Та дарма! Зови, як знаєш, тілько не забувай твого искреннего

Т. Шевченка.

17 января 1859 года.

С.-Петербург.

У нас тут складається «Хата», то чи нема часом у тебе якої доброї деревини на крокву

або й сволок. Як є, то присилай її на ім’я П. А. Куліша або в Академію художеств Т. Г. Шевченку. Поцілуй тричі за мене свою стару і своїх діточок.

Не сердься на мене, мій друже єдиний, що я тобі пишу так небагато. Я ще й досі не відпочив після тії проклятої неволі. Як одпочину, то напишу тобі за одним заходом аркуш або й два.

Чи ти читав «Оповідання» Марка Вовчка? Як не читав, то я пришлю тобі.

322. Т. Г. Шевченка до М. Я. Макарова

7 лютого 1859. С.-Петербург

Дознайтесь, будьте ласкаві, чи буде дома завтра ввечері Варвара Яковлевна. Якщо буде, то і я до неї прибуду з І. С. Тургенєвим. І ви прибувайте, як матимете час. Оставайтеся здорові та не забудьте завтра вранці оповістить мене, искреннего вашого

Т. Шевченка.

7 февраля.

На звороті:

Высокоблагородному

Николаю Яковлевичу

Макарову.

323. Т. Г. Шевченка до М. В. Максимович

25 березня 1859. С.-Петербург

25 марта 1859.

Сьогодня був я у Александры Михайловны. Вона мені показувала ваше последнее письмо до неї. Спасибі вам, моє серденько, що ви мене згадуєте і не забуваєте моєї просьби. Спасибі вам ще раз і ще раз. Як Бог поможе мені до мая місяця кончить мої діла з цензурою, то насиплю повну кишеню грошей та й чкурну через Москву прямо на Михайлову гору. Добре, дуже б добре було, якби-то воно так сталося, як гадається. Та вже нехай як буде, так і буде, а я хоч без грошей придибаю-таки до вас сим літом, та як Бог та ви поможете, то, може, й одружуся. Якби-то так сталося, дуже добре було б. Аж страх обісіло вже мені бурлакувати. На сей раз посилаю вам свій портрет, тілько ви його не показуйте моїй молодій, а то злякається. Оставайтеся здорові, нехай вам Бог помага на все добре. Згадуйте інколи искреннего вашого Т. Шевченка.

Передайте моїй будущій молодій княгині оцю невеличку і не весільну пісеньку:

Якби мені черевики,То пішла б я на музики…Горенько моє!Черевиків немає,А музика грає, грає,Жалю завдає!Ой піду я боса полем,Пошукаю свою долю:Доленько моя!Глянь на мене, чорнобриву,Моя доле неправдива,Безталанна я!Дівчаточка на музикахУ червоних черевиках —Я світом нуж'y…Без розкоші, без любовіЗношу свої чорні брови —У наймах зношу!..

От вам і друга невеличка:

Якби мені, мамо, намисто,То пішла б я завтра на місто;А на місті, мамо, на містіГрає, мамо, музика троїста,А дівчата з парубкамиЛицяються… Мамо! Мамо!Безталанна я!Ой піду я Богу помолюся,Та піду я у найми наймуся,Та куплю я, мамо, черевики,Та найму я троїсті музики:Нехай люди не здивують,Як я, мамо, потанцюю…Доленько моя!Не дай мені вік дівувати,Коси мої плести, заплітати,Бровенята дома зносити,В самотині віку дожити.А поки я заробляю,Чорні брови полиняють.Безталанна я!

Поздоровляю вас з святим Великоднем!

Фотограф збрехав, не приніс мені портрета. Нехай до другого разу. А на сей раз скажіте їй, що я лисий і сивоусий, то вона, сердешна, і так злякається.

Як буде ласка написать до мене, то напишіть усе гарненько і дрібненько, та й адресуйте в С.-Петербург, в Академию художеств, такому-то, цебто мені.

324. Т. Г. Шевченка до Ради Академії мистецтв

16 квітня 1859. С.-Петербург

В Совет Императорской Академии художеств

художника Академии Тараса Шевченка

Прошение

Получив звание художника в 1844 году, с того времени я постоянно занимаюсь гравированием на меди. Представляя на благоусмотрение Совета две гравюры моей работы: одну с картины Рембрандта, изображающую притчу о виноградаре и делателях, другую с картины Соколова Приятели, покорнейше прошу Совет Императорской Академии художеств удостоить меня звания академика, если мои работы будут признаны удовлетворительными, или же дать мне программу для получения сего звания.

Художник Тарас Шевченко.

1859 года

апреля 16 дня.

325. Р. К. Жуковського до Т. Г. Шевченка

28 квітня 1859. С.-Петербург

Жалею очень, что не застал Вас, Тарас Григорьевич, но я теперь знаю Вашу квар[тиру] и постараюсь посетить Вас и час о чем потолковать, авось!

Вас уважающий

Р. Жуковский

28 апреля

1859 г.

Адрес жительст[ва]: у Влад[имира] ц[еркви],

дом барона Фредерикса с Графского переулка,