Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861
Шрифт:
339. Т. Г. Шевченка до М. В. і М. О. Максимовичів
22 липня 1859. Мошни
Мошны,
22 июля
1859.
Мои единые други! Я опинився аж у Мошнах, а чого я тут опинився, про те скажу вам, як побачимось, а на сей раз вручителю сего вручите мои вещи і гроші, і сорочку, як пошита, і бриль. Може, я ще заїду до вас, як вертатимусь у Петербург, а може й ні, я ще й сам добре не знаю. Оставайтеся здорові! Нехай вам Бог помагає на все добре. На той рік, може, буду вашим сусідом, а поки що не забувайте щирого вашого
Т. Шевченка.
А саквояж ваш я таки трохи попом’яв. Вибачайте!
На
В Прохоровке
Ее превосходительству
Марье Васильевне
Максимович.
Или Михайлу Александровичу
Максимовичу.
340. М. О. та М. В. Максимовичі до Т. Г. Шевченка
23 липня 1859. Михайлова Гора
Коханий земляче! Кланяємось Вам сердечне з Михайлової Гори і дуже тужимо знову об Вашому приключаю; бо нам перед Ільєю сказали нарочнії з Пекарів, що Вас уже випустили з Мошен і що Ви з Пекарів поїхали в Межиріч до пана Парчевського, а вчора сказали ще, що Ви вже аж у Переяслава; аж бачу, все брехня, і Ви в Мошнах… З посланим, по письму Вашому, посилаю Вам чемодан і погребець Ваш, і в сім пакеті 50 рублей Ваших, а прочії привезу сам в Мошни, куди і без того хотів я їхать із Вами вмісті. До збачення! Зостаємось Ваші щирії приятелі
Михайло Максимович,
Марья Максимович.
23 июля 1859 г.
На четвертій сторінці:
Тарасу Григорьевичу Шевченку.
341. Т. Г. Шевченка до М. В. і М. О. Максимовичів
26 липня 1859. Мошни
Други мои единые!
По требованию начальства я завтра буду в Києві. Добре б ви зробили, якби й ви рушили в Киев. Помолилися б Богу і за одним заходом зо мною б побачилися, бо на Михайловій горі, не знаю, чи швидко нам доведеться бачитися. А тим часом нехай вам добре сниться.
Не забувайте Т. Шевченка.
1859.
26 июля.
Мошны.
На звороті:
Ее превосходительству
Марии Васильевне
Максимович.
В Прохоровке.
342. Д. Ю. Кожанчикова до Т. Г. Шевченка
31 липня 1859. С.-Петербург
Милый и многоуважаемый Тарас Григорьевич!
Что это такое значит? Лазаревский меня поразил как громом, или, как нынче говорят у нас, миром 12 июля. Я Вам уже с месяц назад писал одно письмо с прописанием всех обстоятельств; теперь решаюсь послать другое, тем же самым путем – на авось; другого не знаю. Вот судьба Ваших стихотворений: Вы знаете рапорт Палаузова и что министра нет в городе. Это бы ничего, и дело бы давно кончено, да проклятое чиновничество с своими крючками везде пакостит. Вам известно, что Ваши стихотворения Главное правление цензуры поручило рассмотреть их Цензурному комитету. Комитет, как коллективное существо, поручил это исполнить Палаузову, и тот написал известный Вам рапорт. Рапорт и отмеченные места читал Цензурный комитет и во всем одобрил мнение Палаузова. Кажись, чего бы лучше? Так нет, в Главное правление цензуры Комитет донес так: вот, дескать, мнение Палаузова о стихах Шевченко и более ни слова. Дело это попало к Арсеньеву, который мне объявил: «Спрашивали мы не мнения Палаузова, а Комитета, и если я рапорт доложу Муханову, то он наверное обратит его в Цензурный комитет, и дело будет испорчено; а лучше надо подождать Ковалевского». Будь этот рапорт одобрен Комитетом, мы бы разрешили, не говоря ни слова. Поэтому-то и я даже просил приостановить дело до министра.
Ну теперь, Тарас Григорьевич, как поживаете Вы-то? Что Ваша супруга? А нары в Вашей мастерской? Мы и теперь часто вспоминаем о Вас и Вашей женитьбе. С Николаем Ивановичем я видаюсь решительно каждый день. Что за прелесть этот Николай Иванович! Чем более узнаешь его, тем более любишь. Время проводим недурно; намедни я, Николай Иванович и Котляревский ездили в Псков. Кричим, спорим, как в двадцать лет. Новостей у нас хороших немного; в будущем все становится мрачнее и мрачнее, так что иногда мороз по коже подирает. Погода отвратительная, уже целый месяц дожди и холод. Поволжье готовится к голоду; везде страшные пожары и далеко не случайные. Ну, да о новостях, надеюсь, скоро услышите сами, полагая, что Вы будете скоро между нами. А пока Вам сообщу самую грустную новость: Полонский без места и без денег с страшным ревматизмом в ногах валяется на мельнице Штакеншнейдера за Гатчиною. А его не распустившийся еще цветочек плачет втихомолку, поглядывая на сына да калеку мужа. Много бы хотелось предъявить обвинений на человечество; да самому, как подумаешь, становится страшно. Скажу одно: Полонский буквально ползает по полу на четвереньках, а человек, ей-богу ведь, хороший, или, как Вы говорите, гарный. О Марье Александровне ни слуху ни духу; обещалась высылать статьи и ничего не высылает; тоже, должно быть, хорошо! Кому же в ум пойдет на желудок петь голодный. Тургенев обещался к июлю прислать ее «Институтку» по-русски, и также нет слуха. Приезжайте поскорее, право, уж очень хочется обласкать Вас, а пока целую крепко, крепко, по-братски искренно любящий Вас
Д. Кожанчиков.
31 июля
1859 г.
343. М. I. Костомарова до Т. Г. Шевченка
2 серпня 1859. С.-Петербург
СПб, 1859, августа 2.
Коханий Тарасе! Будь ласків, друже, найди де-небудь намальованого або награвірованого Сковороду, хоч малого, хоч великого, а то хоч двох або трьох, коли вони різняться між собою. Мене прохали в бібліотеці, щоб я написав до тебе й попрохав тебе об сім. Ти собі їздиш та їздиш по Україні, а я собі сиджу та все сиджу, та вже не за Україною, а за варягами та за хвинськими і турецькими народами, котрі помішались з руським народом. Вірші теж досі лежать десь і не двигаються. Приїзди швидше, щоб тебе здоровим угледіть. Може, в Україні зостанешся: козакуватимеш або оженишся.
Пиши до мене. Білозерський уїхав до своїх в Кострому і прислав відтіль листа і просить, щоб думали об його журналі і готовили, що можна.
Н. Костомаров.
344. Т. Г. Шевченка до В. Г. Шевченка
20 серпня 1859. Прилуки
20 августа.
Прилуки.
14 августа вирвався я з того святого Києва і простую тепер не оглядаючись до Петербурга. А проїзжаючи Пирятинський повіт, я прочув, що в Кочубеєвих добрах не було добра та й не буде. Отой Ракович, що писав до тебе, посадив у Згурівці свого приятеля, якогось п’яницю і здирцю Браньковича. Тепер він тільки що приймається управлять. Цур йому, тому Кочубеєві! Ладнай з отим жидом, що ти казав мені, лучче буде.
Чи ти зробив що з Вольським? Як ні, то зроби як умієш і як тобі Бог поможе, бо мені і вдень і вночі сниться ота благодать над Дніпром, що ми з тобою оглядали.
Не здивуй, що я так мало пишу тобі. Ніколи. Сьогодня рушаю в Конотоп. Напиши мені в Петербург по тому адресу, що єсть у тебе. А тим часом цілую тебе, сестру і ваших діточок. Оставайся здоров.
Щирий брат твій Т. Шевченко.
345. В. Г. Шевченка до Т. Г. Шевченка
Кінець серпня – початок вересня 1859. Корсунь
…Твоє діло за покупку землі я не зміг нічим кончить; получив од нього такий одвіт, що як він побачиться з генерал-губернатором, то зараз потім дасть резолюцію настоящу…
346. Т. Г. Шевченка до В. Г. Шевченка
10 вересня 1859. С.-Петербург
С.-Петербург. 1859, 10 сентября.
7 сентября вранці приїхав я в Петербург і прочитав твоє письмо у М. М. Л[азаревського]. Пишеш, що тебе не було дома, що ти хлопців возив у Херсон. Добре зробив єси! Та тілько чи притокмив ти їх у те училище торгового мореплаванія? Якщо притокмив, то молися Богу та лягай спати: з хлопців будуть люде… тілько треба спать на одно око.