Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861
Шрифт:
Простите мою искренность, она внушена глубоким к Вам уважением и любовью к Вам и народу.
Ваш искренний друг
В. Тарновский.
1860
366. Т. Г. Шевченка до П. Ф. Симиренка
3 січня 1860. С.-Петербург
С.-Петербург.
3 генваря 1860.
С Новым годом поздравляю вас и весь завод ваш с механическими мастерскими, с паровым млином, с садом и со всем добром, сущим коло вас. А в особенности поздравляю с Новым годом Кондрата Михайловича, Федора Степановича и Настасью Михайловну. Нехай їм Бог шле довгий вік і добре здоров’я.
Спасибі
Свидетельствую глубочайшее почтение Татьяні Івановні і трижды цілую ваших діточок.
Искренний ваш
Т. Шевченко.
(Трижды кланяюсь Алексею Ивановичу).
367. Т. Г. Шевченка до В. Г. Шевченка
12 січня 1860. С.-Петербург
С.-Петербург. 12 генваря 1860 г.
Насилу я дождався твого письма; я вже думав, що ти, крий Боже! занедужав або принаймні на Бессарабію помандрував. За ковбаси і сало спасибі тобі, а як получу та покуштую, то ще раз скажу спасибі. Думаю, що вони такі самі будуть, як і ті, що ми з тобою колись під яблунею вкушали. Мені байдуже, що ми вже не ті стали, аби ковбаси не старілися, а з ними і ми помолодіємо. Коли б тілько нам отой хутір придбать та поєднать Хариту. Дуже, дуже я зрадів, що вона вподобалась Ярині. Чи Ярина ще й досі у тебе гостює? Як ще й досі, то нехай би вона нишком, посвоєму спитала Хариту, а ти б мені написав те слово, або сам спитай, що вона скаже?
Вольський мені пише, що Пекарі будуть Змі[єв]ського. Мені самому здається, що він моторненький панок; я з ним бачився в Черкасах. Нехай і буде добра надія, а з Понятовським тепер треба зробить; його вже прошено. Мені самому здається, що лучче взять на посесію, а тим часом роби, як тебе Бог навчить; якщо треба буде грошей, то пиши. На тім тижні вийде моя книга, то будуть і гроші. А дубового лісу все-таки треба купить заздалегідь, нехай собі сохне. Писав я позавчора про тебе до Семиренка; не знаю, що він тобі скаже. Як получиш мого «Кобзаря», то одвезеш їм усім по книжці, то може вони й поласкавішають.
Другим разом напишу тобі більше, а тепер бувай здоров. Поцілуй за мене сестру Ярину, Катерину, свою жінку і своїх діточок. Оставайся здоровий. Не забувай искреннего твого друга і брата Т. Шевченка.
368. Т. Г. Шевченка до А. О. Козачковського
24 січня 1860. С.-Петербург
Андрей Осипович!
Будьте ласкаві, перешліть три екземпляра в Прохоровку на имя Максимовича Михайла Александр[овича], а один екземпляр передай[те] Тарасевичу. А за це я вам подякую так, як за оті к[арасі та?] лящі Дніпрові.
Щирий ваш Т. Шевченко.
24 генваря
1860.
369. Т. Г. Шевченка до В. Г. Шевченка
24 січня 1860. С.-Петербург
Одвези сам книжки в Городище і оддай своїми руками; в Керелівку перешли, а п’ять книжок роздай кому сам знаєш. Та пиши мені, бо я вже аж утомився, ждучи твого листу.
370. Д. С. Каменецького до Т. Г. Шевченка
Грудень 1859 – січень 1860. С.-Петербург
А Ви узяли з собою, Тарас Григорович, коректуру «Наймички»? А сьогодні, не дождавшись її од Вас, ми з одним земляком провірили її гарненько да половину й напечатали – ось і оттиск: здається, вірно! Кінець іще не напечатали: його я, виправивши перву коректуру, принесу Вам завтра або позавтрому.
Шлю вам туфлі, чи вподобаєте і чи прийдуться по нозі – коли будуть малі, дак можна буде і перемінить.
Щиро прихильний до Вашої милості
Данило Каменецький.
371. Т. Г. Шевченка до П. Ф. Симиренка
1 лютого 1860. С.-Петербург
1860.
1 февраля.
Платон Федорович!
Сегодня просьба моя к вам такого содержания. Редактор журнала «Народное чтение», желая поместить в своем журнале краткую биографию Кондрата Михайловича и Федора Степановича, обратился ко мне как к лично их знающему. Я ничего не знаю. Да если бы и знал, то без їх волі нічого б не сказав. Спитайте ж ви їх, і як буде на се їх воля, то коротесенько напишіть мені одні тілько факти і пришліть брошуру о вашем заводе. На сей раз годі, ніколи, вибачайте. Кланяюся Татьяні Івановні і цілую ваших діточок.
Т. Шевченко.
Чи получили ви «Кобзаря»? Недодрюкований екземпляр, може, я вам сам привезу.
На звороті:
Благородному Платону Федоровичу Семеренку.
372. Т. Г. Шевченка до В. Г. Шевченка
1 лютого 1860. С.-Петербург
1860. Февраля 1.
Ти мені дуже нашвидку писав, а я тобі оце навзаводи пишу: ніколи. Ось що: чи получив ти моє письмо і «Кобзаря»? Чи був ти у Городищі і чи бачився з П. Ф. Семеренком? Якщо бачився, то напиши мені, що він тобі сказав? Та ще ось що: напиши мені гарненько, що то за пан Трощинський. Де той Кагарлик? І що то за ґрунт, що він нам пропонує? Що він коштує? Я се літо до тебе не приїду: ніколи. Роби, як сам знаєш; о грошах не турбуйся. «Кобзар» добрий чинш платить, спасибі йому. Та напиши мені хоч півслова о Хариті; вона мені спать не дає. Оставайся здоров. Цілую твою жінку і твоїх діточок.
Твій Т. Шевченко.
Як матимеш час, то сам одвези письмо П[латону] Ф[едоровичу]; а ні, то одішли.
373. Т. Г. Шевченка до Д. С. Каменецького
6 лютого 1860. С.-Петербург
Данило Семенович.
Подателю сего дайте 10 книжек «Кобзаря».
Т. Шевченко.
6 февраля
1860.
374. М. Я. Макарова до Т. Г. Шевченка
9 лютого 1859. С.-Петербург
Дядьку! Приходьте лишень у четвер вареників їсти.
Ваш Н. Макаров.
9 февраля.
375. Т. Г. Шевченка до В. Г. Шевченка
Середина лютого 1860. С.-Петербург
Прочитай оце письмо та, поміркувавши гарненько, запечатай, та або сам одвези, або одішли, або під лаву кинь. Та ще нехай Харита, добре подумавши, скаже, чи піде вона за мене? Чи бачився ти з П. Ф. Семиренком?
Та напиши, чи той ґрунт у Трощинського над самим Дніпром? Бо як не над Дніпром, то мені його й за копу не треба! Ще: як скаже Харита, що піде за мене, то прийми ти її в своїй хаті як рідну сестру. Нехай вона, сердешна, од наймів трохи одпочине. На харч і її одежу я тобі вишлю гроші. Попроси за мене і сестру мою, а твою жінку, щоб і вона її привітала. Тричі спасибі тобі за Васю. Як побачиш брата Йосипа, то скажи йому, нехай очунює та захожується мені хату ставить.