Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861
Шрифт:
Гравюр твоих не прислал мне еще Сова, но я надеюсь получить их – во всяком случае, ты меня не оставишь без них – правда, мой друже? Многие оценят их лучше, правильнее меня, но более искреннего по сердцу приветствия они, ей-богу, не найдут нигде, и помни, что ныне не я один буду любоваться ими, а я вдвоем.
Почти три недели тому назад я дал моей невесте фотографию с этого знакомого тебе св. Петра, рисованного, помнишь, в Каратау – фотография отправлена к Богдану вместе с одним письмом твоим, именно тем, где ты упоминаешь о книжке его стихотворений. Он хранит несколько твоих рисунков и просил
Возвратившись в Петер[бург], напиши мне, друже мой дорогой, – у меня теперь так преисполнено сердце, что я совершенно не способен писать длинные письма, но зато люблю всех моих друзей, кажется, еще искреннее.
Письма твои найдут меня всегда, где бы я ни был, если их адресовать будешь чрез Слуцк в имение Рачкевичи.
Целую тебя от целой души —
Твой Бронислав.
2 июня 1859 г.,
Рачкевичи.
Дописка М. М. Лазаревського:
20 июня 1859, Спб.
Третьего дня я получил это письмо с картинкою, которую оставил до твоего приезда. Кажется, на след[ующей] неделе я уезжаю домой.
Тв[ой] М. Лазаревский.
На четвертій сторінці:
Тарасу Григорьевичу Шевченке.
334. М. О. Марковича до Т. Г. Шевченка
Початок червня 1859. Дрезден
Учора одібрала Ваш лист, добрий мій та щирий Тарас Григорович. Тілько шкода, що Ви мені не сказали, куди се Ви замислили втікати і де будете мені мачухи шукати?
Жити у Дрездені добре, тихо. Робота йде дуже швидко. Більш тут зробиш у місяць, як де-небудъ у два роки. А Богданко поступив у німецьку школу і дуже з своєю вченостію несеться, а проте Вашої примовки не забув. «Щоб вас лихо не знало!» – каже німченятам, а вони тілько цікаво уші наставляють та дивляться на його. Коли б то Ви та перебігли якось за границю! Тут би Ви й діла багато наробили і одпочили б трохи. Ви сього слова не занедбайте, а, коли Ваша ласка, подумайте.
Ми ще й самі не знаємо, коли повернемось: тут живеться, кажу, і тихо, і добре, то, може, воно буде і по Вашому слову.
З роботою я не хапаюся і не спішуся, а «Ледащицю» тому послала, що була вже написана, то нехай не лежить. Печататься, здається, до осені нічого не буде, будемо «Хату» дожидати. Та скажіть, мені, чи схочуть «Інститутку» для першої книжки? Чи для першої їм треба якої новини. А ще ви мені скажіть, як іде перевод у Кожанчикова і чи багато зосталось ще книжок? Що ж Ви, чи пишете? Що написали? Чи співаєте «Зіроньку»? Що малюєте? Бувайте ж здорові та пишіть, та по-батьківськи цілий листок запишіть, а не те, що три слова черкнути та й бувайте здорові. Низенько кланяємось усім землякам. Чи поїхав Мих[айло] Матв[йович] на Вкраїну? Чи втік куди-небудь Ченстоховський? Чи не разом з ним отсе Ви захожуєтесь втікати?
Щиро Вам прихильна
М. Марков[ич].
P. S. Коли встигнете, то пришліть з Николаем Яковлевичем свій портрет, отой, що у свиті.
Чи вже Білозерські поїхали? Що Мотря робить? Чи здорова вона? Чому Вас[иль] Михайл[ович] мені не одпише? Чи одібрав він мій лист?
Опанас Вам дуже кланяється.
335. М. М. Лазаревського до Т. Г. Шевченка
13 червня 1859. С.-Петербург
13 июня 1859. С.-Пб.
На днях был у меня Брылкин, приезжавший сюда на сутки. Он сказал, что формовщик, которому ты заказывал для Брылкина две статуи, хоть и сделал их, но одну кому-то раньше еще продал, а потому он сам уже заказал у него же две статуи и сам рассчитается с ним. Просил тебе кланяться низенько.
Я передавал об этом Честаховскому, который тоже был у формовщика, и убедился, что все это правда. Поэтому я 50 р. не получу от Брылкина.
Нового в П[етер]бурге ничего не слышно. Желяховский завтра едет и кланяется тебе.
О кн[язе] Гагарине есть уже в газетах, а о гр[афе] Ф[едоре] П[етровиче] нет ничего еще.
Я уеду, кажется, к 1 июля на м[есяц]. Прощай, будь здоров и вертайся счастлив.
Тв[ой] Михайло.
336. М. М. Лазаревського до Т. Г. Шевченка
17 червня 1859. С.-Петербург
17 июня.
Посылаю тебе письмо Марьи Александровны, вчера принесенное Каменецким. Нового ничего. Я, может быть, уеду к концу этого м[еся]ца в Малороссию.
Прощай.
Весь тв[ой] Мих[айло].
337. Т. Г. Шевченка до М. М. Лазаревського
10 липня 1859. Межиріч
10 июля,
с. Межиріч.
Спасибі тобі, за твоє письмо і за письмо М[арии] А[лександровны]. Я це думаю їхать у Гирівку, добре було б, якби і ти туди хоч к половині августа приїхав, а раньше, то ще лучше, лучше б. А поки те буде, пошли мій коротенький лист М[арии] А[лександровне]. Та щоб не даром німці папір возили, то напиши і ти їй на другім чистім боці, вона, я знаю, буде дуже, дуже рада.
Добре було б, якби ти побачився з Кожанчиковим та розпитав би його про ту прокляту цензуру. Як побачиш Костомарова, то поцілуй його за мене, Каменецького тож, а Александру Ивановну аж тричі. Оставайся здоров, нехай тобі Бог помагає на все добре.
Т. Шевченко.
Чи граф Ф[едор] П[етрович] в Академії, чи ні?
338. Т. Г. Шевченка до В. Г. Шевченка
13 липня 1859. Межиріч
Я не дождався Парчевського; то й не зробив нічого, тілько купив гербового паперу; а на папері тім пишіть вже ви, що знаєте і що вам Бог на розум пошле. Оставайтеся здорові; нехай вам Бог допомагає на все добре. Щирий брат ваш Т. Шевченко
Іюль 13, 1859.