Гаррі Поттер і келих вогню
Шрифт:
Гаррі проглянув статтю про Кравча. Кожне нове речення вражало: "не бачили на людях ще з листопада...", "будинок справляє враження покинутого...", "у лікарні магічних хвороб імені Святого Мунґо ухилилися від коментарів...", "Міністерство відмовляється підтвердити чутки про небезпечну хворобу..."
— Вони так це висвітлюють, наче він помирає, — повільно проказав Гаррі. — Але навряд чи він дуже хворий, якщо спромігся добратися аж сюди...
— Мій брат — особистий помічник Кравча, — повідомив
— Востаннє, коли я бачив його зблизька, він мав справді хворобливий вигляд, — повільно проказав Гаррі, й далі читаючи статтю. — Це було того вечора, коли з Келиха вилетіло моє прізвище...
— Так йому й треба — за те, що вигнав Вінкі, — холодно сказала Герміона. Вона гладила Бакбика, а той хрумкотів курячими кістками, що їх йому кидав Сіріус. — Мабуть, тепер шкодує... Нарешті відчув, як це — жити, коли Вінкі його вже не доглядає.
— У Герміони — нав'язлива ідея про ельфів-домовиків, — пояснив Рон Сіріусові, кинувши на Герміону похмурий погляд.
Сіріус, однак, зацікавився.
— Кравч звільнив свого ельфа-домовика?
— Так, на Кубку світу з квідичу, — сказав Гаррі й почав розповідати про те, як з'явилася Чорна мітка, про Вінкі, яку знайшли із затиснутою в руці чарівною паличкою Гаррі та про лють містера Кравча.
Коли Гаррі закінчив свою розповідь, Сіріус схопився на ноги й почав міряти кроками печеру.
— Якщо я правильно розумію, — сказав він за хвилину, розмахуючи черговим курячим стегенцем, — то вперше ви побачили цю ельфиню в ложі для шановних гостей. Вона зайняла для Кравча місце, так?
— Так, — одночасно вигукнули друзі.
— Але Кравч на матч так і не з'явився?
— Не з'явився, — сказав Гаррі. — Здається, він це пояснив тим, що був дуже заклопотаний.
Сіріус мовчки ходив. Тоді сказав:
— Гаррі, після того, як ви вийшли з ложі, ти перевіряв, чи чарівна паличка в кишені?
— Е-е-е... — Гаррі напружено згадував. — Ні, — сказав він нарешті. — Не було потреби її використовувати до того, як ми опинилися в лісі. А потім я запхав руку в кишеню і знайшов там лише всенокль, — він глянув на Сіріуса. — Думаєш, той, хто вичаклував Мітку, вкрав у мене паличку ще в ложі?
— Цілком можливо, — сказав Сіріус.
— Вінкі не крала палички! — різко заперечила Герміона.
— Ельфиня не єдина сиділа в ложі для шановних гостей, — відказав Сіріус, наморщивши лоба й не перестаючи ходити. — Хто сидів позаду вас?
— Багато хто, — задумався Гаррі. — Якийсь болгарський міністр... Корнеліус Фадж... Мелфої...
— Мелфої! — раптом вигукнув Рон так голосно, що аж луна прокотилася печерою, а Бакбик нервово труснув головою. — Точно кажу — це Луціус Мелфой!
— Був іще хтось? — запитав Сіріус.
— Та ні, нікого, — відповів Гаррі.
— Був іще Лудо Беґмен, — нагадала йому Герміона.
— А, справді...
— Я про Беґмена нічого не знаю. Тільки те, що він був відбивачем команди "Оси з Озборна", — задумався Сіріус, усе ще походжаючи. — Який він?
— Нормальний, — сказав Гаррі. — Весь час пропонує мені допомогти з Тричаклунським турніром.
— Он як? — Сіріус ще дужче наморщив чоло. — Цікаво, навіщо він це робить?
— Каже, що я йому симпатичний, — промовив Гаррі.
— Гм... — тільки й мовив Сіріус, замислившись.
— Ми бачили його в лісі якраз перед тим, як з'явилася Чорна мітка, — сказала Герміона. — Пам'ятаєте? — повернулася вона до Гаррі й Рона.
— Так, але він у лісі не лишився, — згадав Рон. — Тільки-но ми сказали йому про бешкети, він перенісся до наметового містечка.
— Як ти знаєш? — висловила сумнів Герміона. — Як ти знаєш, куди він явився насправді?
— Та ну, — не повірив Рон, — ти хочеш сказати, що це Лудо Беґмен вичаклував Чорну мітку?
— Швидше він, аніж Вінкі, — правила своєї Герміона.
— Я ж казав, — Рон багатозначно глянув на Сіріуса, — я ж вам казав, що в неї манія з тими ельфами...
Але Сіріус підняв долоню, закликаючи Рона до тиші.
— Що зробив Кравч, коли виникла Чорна мітка і знайшли його ельфиню з чарівною паличкою Гаррі?
— Оглянув усі кущі, — сказав Гаррі, — але там більше нікого не було.
— Авжеж, — забурмотів Сіріус, походжаючи з кінця в кінець, — авжеж, він хотів повісити це на когось іншого, тільки не на свою ельфиню... а потім він її звільнив?
— Так, — палко промовила Герміона, — він звільнив її лише через те, що вона не залишилася в наметі й не дозволила себе розтоптати...
— Герміоно, ти можеш трохи заспокоїтися з тими ельфами? — не втерпів Рон.
Але Сіріус похитав головою й сказав:
— Роне, вона краще збагнула Кравча, ніж ти. Коли хочеш дізнатися, що за людина перед тобою, придивись, як вона ставиться не до рівних, а до підлеглих.
Він провів рукою по неголеному обличчі, очевидно, напружено міркуючи.
— Уся ця постійна відсутність Барті Кравча... Він не лінується подбати, щоб ельфиня-домовичка зайняла йому місце на Кубку світу з квідичу, а в результаті навіть не з'являється на матч. Він тяжко працює, щоб відновити Тричаклунський турнір, а потім так само не приходить і на нього... Це не схоже на Кравча. Я готовий з'їсти Бакбика, якщо він хоч раз у житті брав собі вихідний через хворобу.
— То ти знаєш Кравча? — спитав Гаррі.
Обличчя Сіріуса спохмурніло. Він раптом набрав такого загрозливого вигляду, як і в ту ніч, коли Гаррі вперше з ним зустрівся і коли ще вважав його вбивцею.