Гаррі Поттер і напівкровний принц
Шрифт:
Підготовка до вирішального матчу йшла у звичному режимі: учні з ворогуючих гуртожитків залякували в коридорах гравців команд-суперників; образливі куплети, присвячені окремим квідичистам. лунали їм услід щоразу, як ті проходили; та й самі гравці або вихвалялися здобутками, тішачись загальною увагою, або ж на перервах бігли стрімголов у туалети, бо їх починало нудити. Чомусь ця гра в свідомості Гаррі нерозривно пов'язувалася з успіхом або з невдачею його планів стосовно Джіні. Він не міг позбутися передчуття, що їхня перемога з різницею понад триста очок, загальна ейфорія й галасливе святкування після матчу виявляться не менш дієві, ніж добряча порція фелікс-феліціса.
Попри всю заклопотаність, Гаррі не забував і про іншу свою мету: з'ясувати, що робить Мелфой у кімнаті на вимогу. Він постійно перевіряв Карту Мародера і часто, не бачачи там Мелфоя, робив висновок, що Мелфой, як і раніше, стирчить у тій кімнаті. Хоч Гаррі і втратив надію туди проникнути, однак уперто повторював спроби що разу, як опинявся неподалік. Та, незважаючи на всі ви гадані ним варіанти прохань, двері на стіні не з'являлися.
За кілька днів перед матчем з Рейвенкловом сталося так, що Гаррі на вечерю ішов з вітальні сам, бо Рон знову кинувся в найближчий туалет блювати, а Герміона побігла до професорки Вектор, щоб виправити помилку, яку, як їй здавалося, вона зробила в останньому рефераті з числомагії. Гаррі за звичкою пішов обхідною дорогою по коридору на восьмому поверсі, заодно перевіряючи Карту Мародера. Якусь мить він ніде не міг знайти Мелфоя і подумав, що той, мабуть, знову в кімнаті на вимогу, але тут раптом побачив крихітну цяточку з написом «Мелфой» у хлопчачому туалеті поверхом нижче, а поруч з ним не Креба з Ґойлом, а Плаксиву Мірту.
Гаррі перестав дивитися на цю химерну парочку аж тоді, як наштовхнувся на лицарські обладунки. Голосний брязкіт повернув його до реальності; не чекаючи на по яву Філча, він кинувся до мармурових сходів і збіг у нижній коридор. Добіг до туалету і притис вухо до дверей, але нічого не почув. Тоді тихесенько прочинив їх,
Драко Мелфой стояв спиною до дверей, обхопивши руками раковину й нахиливши над нею біляву голову.
– Не треба, - пролунав з якоїсь кабінки голос Плаксивої Мірти.
– Скажи, що сталося… я допоможу…
– Ніхто мені не допоможе, - озвався Мелфой. Він увесь тремтів.
– Я не можу цього зробити… не можу… нічого не виходить… а якщо я не зроблю якнайшвидше… то він сказав, що мене вб'є…
І Гаррі зрозумів, приголомшено застигши на місці, що Мелфой плакав… просто ридав… сльози котилися по його блідому лиці й крапали в брудну раковину. Мелфой захлинався й душився слізьми. І тут, коли він перевів погляд на потріскане дзеркало й побачив у себе за спиною Гаррі, його аж пересмикнуло.
Він різко обернувся, вихопивши чарівну паличку. Гаррі машинально вихопив свою. Мелфоєве закляття просвистіло за кілька сантиметрів од Гаррі, розбивши лампу на стіні позаду; Гаррі відстрибнув, подумав « Левікорпус!» і махнув чарівною паличкою, але Мелфой заблокував це закляття й приготувався для нового…
– Не треба! Перестаньте!
– верещала Плаксива Мірта, і її голос відлунював в обкладеному кахлями приміщенні.
– Стійте! СТІЙТЕ!
Щось голосно бабахнуло, і в Гаррі за спиною вибухло відро для сміття; Гаррі спробував закляття «ноги під замком», але воно зрикошетило від стіни за Мелфоєвим вухом і розтрощило туалетний бачок під Плаксивою Міртою, що дико залементувала-бурхнула вода, й Гаррі послизнувся, а Мелфой з перекошеним обличчям закричав:
– Круці…
– СЕКТУМСЕМПРА!
– заволав з підлоги Гаррі, знавісніло махнувши чарівною паличкою.
З Мелфоєвого обличчя й грудей струменями бризнула кров, наче його посікло невидимим мечем. Він заточився й зі страшенним сплеском гепнувся на залиту водою підлогу: його чарівна паличка випала з обм'яклої правиці.
– Ні…-зойкнув Гаррі.
Ковзаючи й спотикаючись, Гаррі звівся на ноги й кинувся до Мелфоя, обличчя якого стало вже яскраво-червоним, а побілілі руки роздряпували закривавлені груди.
– Ні…я ж не…
Гаррі сам не тямив, що белькоче; він упав навколішки біля Мелфоя, що судомно трусився в калюжі власної крові. Плаксива Мірта оглушливо заголосила.
– УБИВСТВО! УБИВСТВО В ТУАЛЕТІ! ҐВАЛТ!
За спиною в Гаррі розчинилися двері; він злякано підвів голову: в туалет увірвався Снейп з перекошеним від люті лицем. Грубо відштовхнувши Гаррі, він став над Мелфоєм навколішки, витяг чарівну паличку і провів нею над глибокими ранами, що їх завдав Гаррі своїм закляттям. Снейп при цьому бурмотів закляття, схоже на пісню. Потік крові поступово вщух; Снейп витер її рештки з Мелфоєвого обличчя й повторив закляття. Рани почали затягуватися,
Гаррі просто дивився й дивився, переляканий скоєним, не усвідомлюючи, що й сам з голови до п'ят заляпаний кров'ю й водою. Плаксива Мірта й досі ридала й завивала вгорі. Снейп утретє виконав протизакляття й обережно поставив Мелфоя на ноги.
– Тобі треба в лікарню. Можуть залишитися шрами, але якщо негайно вжити материнку, то можна уникнути й цього… ходімо…
Він допоміг Мелфоєві вийти з туалету, а біля самих дверей обернувся й звелів холодним злим голосом:
– А ти, Поттер… зачекай на мене тут.
Гаррі і не намагався протестувати. Він поволі встав, тремтячи всім тілом, і глянув на мокру підлогу. По ній розпливалися, немов червоні квіти, криваві плями. Гаррі не мав сили примусити Плаксиву Мірту замовкнути, хоч та завивала й стогнала, упиваючись насолодою.
Снейп повернувся за десять хвилин. Зайшов у туалет і зачинив за собою двері.
– Геть, - наказав він Мірті, й та негайно шубовснула в унітаз, залишивши по собі дзвінку тишу.
– Я не хотів, - одразу почав виправдовуватися Гаррі. Його голос відлунював у холодному, вогкому просторі.
– Я не знав, як діє це закляття.
Але Снейп не зважав на його белькотання.
– Очевидно, я тебе, Поттер, недооцінив, - сказав він тихо.
– Хто міг би подумати, що ти знаєш такі темні чари? Хто тебе навчив?
– Я… прочитав.
– Де?
– У… бібліотечній книжці, - на ходу вигадував Гаррі.
– Не пам'ятаю, як нази…
– Брешеш, - урвав його Снейп. У Гаррі пересохло в роті. Він знав, що зараз зробить Снейп, і він не зможе йому перешкодити…
Туалет немовби замерехтів перед його очима; він силкувався заблокувати свої думки, та, попри всі намагання, примірник «Прогресивної методики зіллєваріння» Напівкровного Принца сповільна таки виринув у його свідомості…