Гаррі Поттер і Смертельні реліквії

Ролiнг Дж. К.

– «Тоді Смерть відійшла вбік і пропустила трьох братів, а вони пішли собі далі, з подивом обговорюючи пригоду, яка з ними сталася, й захоплюючись дарами Смерті.

Через деякий час шляхи братів розійшлися.

Старший брат ішов цілий тиждень чи й більше, і зайшов у далеке село, де жив його колега-чаклун, з яким він колись був посварився. Зрозуміло, що маючи за зброю найстарішу бузинову паличку, він легко переміг у двобої. Покинувши на підлозі мертвого суперника,

старший брат пішов у шинок, де голосно вихвалявся могутньою чарівною паличкою, яку він забрав у самої Смерті, і яка зробила його нездоланним.

Тієї самої ночі до старшого брата, що лежав, сп’янілий від вина, на ліжку, підкрався інший чаклун. Злодій забрав його чарівну паличку, а на додачу ще й перерізав старшому братові горло.

Отак Смерть заволоділа першим братом.

Середульший брат тим часом помандрував до власного дому, де він жив сам-один. Там узяв він камінь, що мав здатність воскрешати мертвих, і тричі повернув його в руці. На його превеликий подив і радість перед ним з’явилася дівчина, з якою він колись сподівався одружитися, але яка несподівано померла.

Проте вона була сумна й холодна, відділена від нього немовби якимось серпанком. Хоч дівчина й повернулася у світ людей, та вона вже до нього не належала, а тому страждала. Врешті-решт середульший брат збожеволів від нездійсненної мрії бути з нею і, щоб поєднатися з дівчиною, сам себе вбив.

Отак Смерть заволоділа другим братом.

Та Смерть ніяк не могла знайти третього брата, хоч і шукала його роками. І аж тоді, як менший брат став старий-престарий, він зняв плащ-невидимку і віддав його синові. А тоді привітав Смерть як давню приятельку і радісно пішов за нею. І вони обоє, як рівні, покинули цей світ».

Герміона закрила книжку. Минув якийсь час, поки Ксенофілій зрозумів, що вона вже перестала читати, одвів погляд від вікна і сказав:

– Ну от і все.

– Тобто?
– розгублено перепитала Герміона.

– Це й були Смертельні реліквії, - пояснив Ксенофілій.

Він узяв з захаращеного стола перо і витяг звідкілясь з-під книжок подертий аркуш пергаменту.

– Бузинова паличка, - сказав він і намалював на пергаменті пряму вертикальну лінію.
– Воскресальний камінь, - додав він і домалював зверху до лінії коло.
– Плащ-невидимка, - закінчив він і обвів цю лінію й коло трикутником, намалювавши таким чином символ, що так заінтригував Герміону.
– Разом, - пояснив він, - це Смертельні реліквії.

– Але ж у казці немає ні слова про якісь там «Смертельні реліквії», - засумнівалася Герміона.

– Авжеж, немає, - страшенно самовдоволено сказав Ксенофілій.
– Бо це ж дитяча казочка, яку розповідають для розваги, а не щоб повчати. Але ті з нас, хто на таких речах розуміється, знає, що в стародавній казці йдеться про три предмети, або реліквії, здобувши які, можна стати володарем Смерті.

Запала коротка тиша. Ксенофілій, скориставшись нею, визирнув з вікна. Сонце було вже низенько на обрії.

– Луна скоро наловить достатньо плімпів, - неголосно сказав Ксенофілій.

– Коли ви кажете «володар Смерті»...
– почав було Рон.

– Володар, - махнув безтурботно рукою Ксенофілій.
– Завойовник. Переможець. Будь-який термін на ваш вибір.

– Але тоді... чи це означає...
– поволі вимовила Герміона, і Гаррі відчув, що вона намагається позбутися скептичних ноток, - що ви вірите, ніби ці предмети... ці реліквії... справді існують?

Ксенофілій знову підняв брови.

– Існують.

– Але, - почала Герміона, і Гаррі зрозумів, що вона втрачає терпець, - містере Лавґуд, невже ви вірите?..

– Дівчино, Луна все мені про тебе розповіла, - сказав Ксенофілій, - ти, як я розумію, не позбавлена розуму, але страшенно обмежена. Недалека. Вузьколоба.

– Може, ти, Герміоно, поміряєш капелюха?
– показав Рон на чудернацький головний убір. Голос його аж тремтів від стримуваного сміху.

– Містере Лавґуд, - не вгавала Герміона.
– Ми всі знаємо, що плащі-невидимки існують. Вони хоч і рідкісні, але реальні. Але...

– Але третя реліквія - це справжній невидимий плащ, міс Ґрейнджер! Тобто не просто дорожній плащ, захищений закляттям «Розілюзнення» або наділений засліплювальними чарами чи навіть витканий з напівликової шерсті, що спочатку ховає власника, але з роками блякне і стає геть непрозорий. Ідеться про плащ, який по-справжньому й надійно робить того, хто його вбрав, невидимим. Плащ вічний, незмінний і здатний забезпечити постійне й непроникне укриття, хоч би які закляття на нього насилали. Скільки ти бачила таких плащів, міс Ґрейнджер?

Герміона відкрила було рота, щоб відповісти, та закрила його знов, помітно розгублена. Друзі перезирнулися, й Гаррі зрозумів, що всі вони думають про одне й те саме. Так сталося, що точнісінько такий плащ, як оце щойно описав Ксенофілій, був зараз з ними в цій кімнаті.

– Власне, - сказав Ксенофілій таким тоном, ніби завдав їм остаточної поразки неспростовним аргументом, - ніхто з вас такого і в очі не бачив. Власник такої речі був би незмірно багатий!

Він знову визирнув з вікна. Небо вже забарвилось у ледь помітний відтінок рожевого.

– Гаразд, - промовила збентежена Герміона.
– Скажімо, плащ існує... а як же камінь, містере Лавґуд? Та штука, що ви її назвали воскресальним каменем?

– А що з ним?

– Як він може бути справжнім?

– А доведи, що не може, - відповів їй Ксенофілій.

Герміону це просто обурило.

– Але ж це... вибачте, але це просто безглуздо! Як я можу довести, що його не існує? Ви що, сподіваєтесь, що я позбираю все... все каміння світу й перевірятиму? Тобто так можна що завгоднооголосити реальним, якщо єдина підстава для віри в його існування - те, що ніхто не довівпротилежного!