Лексикон інтимних міст. Довільний посібник з геопоетики та космополітики
Шрифт:
Проте був ще й інший опір, який полягав у мародерстві. Так ніби люди вирішили долати опромінення матерії через її перерозподіл, себто через привласнення чужих речей. Так ніби винесене з чужого дому майно відразу ж позбувалося свого смертельного світіння.
Тому Ікс — місто не тільки покинуте, але й пограбоване, місто на виніс, місто вразнос. І звідси його особлива притягальність. Уже не місто, а тіло, колективно ґвалтоване щоразу новими ватагами рятівників-коханців.
У своїх нотатках про Ікс Вальтер Моссман називає його «ні з чим не порівнюваною інсталяцією». Я також іноді не міг позбутися враження, що все навколо є радше фрагментами свідомо створеної і далі методично розбудовуваної експозиції
52
Сутнісні (значеннєві) рівні (нім.).
Підхоплюючи його черепове гудіння, намагаюся перелічити хоча б найвищі із «сутнісних рівнів» — немов збираюся формулювати запитання, в чому семіотика Ікс. Цих рівнів навіть у мене назбирується більше ніж два. Ось хоч би й перша п'ятірка.
Екологічний.
Політичний.
Соціальний.
Ліричний.
Міфологічний.
У зв'язку з останнім випливає передусім він — друг людей і ворог богів, сам надлюдина і недобог, себто титан.
Це Прометей, а не жоден Саваоф чи Єгова, створив людей з глини. Яке слово найперше зринає в нашій асоціативній свідомості, щойно чуємо його ім'я? Правильно — «вогонь». А мало би бути «глина», хоч і червона. Значення викраденого в богів задля людей вогню можна осягнути тільки з урахуванням фактора глини — себто тієї обставини, що Прометей мусив піклуватися про свої глиняні витвори. До речі, у слові «піклуватися» мені так і вчувається «опік». Глина твердне і набирає сили внаслідок обпалення. Від вогню нам нікуди не дітися. Якщо вогонь спалахує в ядерному реакторі, то й поготів.
Прометей — улюбленець романтиків, це вони один за одним, ніби змовившися, оспівали в ньому саможертовний бунт проти усталеного порядку речей. Не дивно, що Шевченко в «Кавказі», поемі перш усього конкретно-політичній, для початку мусить відштовхнутися від нього, на 30 тисяч років (от іще строк ув'язнення!) прикутого до наскельної поверхні. Стає в нагоді й орел — хоч і навряд чи двоголовий, та все одно самодержавний пожирач печінки.
У соцреалістичну добу Прометей залишається серед улюбленців — тепер уже пізньорадянської електроенергетики. Він є своєрідним патроном [53] усе нових електростанцій та прилеглих до них населених пунктів. Так наче саме він сформулював гасло про електрифікацію всієї країни.
53
Якщо доречно скаламбурити: патроном для всіх жарівок.
Зрозуміло, що Ікс не міг не бути одним із центрів його культу. Черговий удар з боку жадібних і хтивих богів прийшовся в реактор.
По-друге, звичайно, зірка чи, точніше, звізда, Звізда Полин. Вірші 10 та 11-й розділу 8-го з Одкровення Івана Богослова почали в нас активно цитувати вже з літа 1986-го, себто за якийсь місяць після катастрофи. Полин — дуже дивна, просто-таки безглузда назва, якщо йдеться справді про зірку — і навіть якщо під зіркою мається на увазі комета чи метеорит. З чого б то космічному тілу носити назву польової рослини? Свого сенсу вона раптово набуває лише у зв'язку з місцем катастрофи.
Таким чином, полин — це подвійне «а»: Апокаліпсис і абсент. Обидва є своєрідними екстрактами: перший таємного знання, другий гіркоти. Якби географічні назви перекладалися, то на міжнародному рівні мова б велася не про ЧАЕС, а про ААЕС. Як і про техногенну катастрофу не в Чорнобилі, а в Абсенті.
Є ще,
До Міста Електричного Сонця ми в'їхали проспектом Леніна. З автобуса вийшли на головній площі перед палацом культури «Энергетик», де Леніна перетинається з Курчатова. Насправді в цих реченнях усюди треба вживати епітет «колишній» — щонайменше шість, а може й сім разів. Колишність є найпершою і найсуттєвішою ознакою Ікс. Вона змушує вмикатися пам'ять, причому всю і на повну. Пам'ять мусить працювати за все інше, бо нічого іншого в Ікс не лишається.
У свої дитячо-підліткові часи я, бувало, мріяв про Юкатан і покинуті в джунглях міста. Хоч порівняння з ними Ікс видається надто красивим, а тому й нечесним, я все-таки порівняю. Справа ж у тому, як природа забирає своє назад, як вона повертається. Йдеться про зарості, часом уже непрохідні, у колишніх дворах, про дерева на даху і на сходах, про кабанів чи косуль, що раптово перетинають проспект якої-небудь Дружби народів (колишньої, нині — Дружби тварин), про інопланетні гіпертрофовані гриби, по саму шапку нашпиговані рентгенами. Природа повернулася і повернула собі втрачене якоюсь аж неприродною сторицею. Безоглядно-безжальний реванш природи над системою може свідчити про її, системи, протиприродність. Про те, що місце перетину Курчатова з Леніним виходить за межі порядку речей і є жахливо небезпечним.
Найгірше фонило в парку. До чортового колеса краще було не підходити. За словами Нашого Провідника, парк не дотягнув до власного відкриття якісь лише чотири дні. Відкриття мало настати першого травня, усе застигло майже готове, всі карусельні атракції на мазі, залишалося тільки змахнути рукою, подати керівний сигнал оркестрові, перерізати червону стрічку і дозволити. Мешканці Ікс методично підігрівали своїх дітей: десять, дев'ять, вісім, сім, шість, п'ять днів до відкриття!
Приблизно стільки ж часу залишалося до комунізму. Про це свідчив добробут, його зростання, і київські торти, по які до Ікс приїздили з Києва. Ступаючи битим склом та іншими скрегітливими рештками, я не міг не задивитися на незліченні газові плити і холодильники в магазині «Радуга». Так, ось вона, втілена у товарах — ця вища, ця насправді найвища, ніби в Москві, категорія постачання!
Кольором номер один міста Ікс мав бути колір цих плит, холодильників і пральних машин — ідеально білий колір, сума райдуги, показник незабрудненості та незаплямованості, прояв абсолютної чистоти і стерильності, колір халатів, крил, садів наприкінці квітня і стрімких пароплавів на так само білих підводних крилах, що раз у раз прибували до міського причалу.
І якщо ангели являються нам одягнутими, то це колір їхнього спецодягу.
Тому, блукаючи всередині колишнього палацу «Энергетик», я не міг не подумати про третій міф, а водночас і фантом цього місця. Його ім'я Людина Гармонійна — зразковий витвір Прометея, глиняний виріб № 1, невтомний добросовісний трудівник, блискучий танцюрист, наділений абсолютним слухом і оксамитовим голосом чемпіон світу з шахів і плавання, а також акробатики, парашутного спорту та гімнастики, лауреат всесоюзних та міжнародних конкурсів, заслужений винахідник і працівник культури. На сильно полущеному панно у палацовому фойє зразкові Робітники, Інженери та Вчені єднались у новітні Трійці зі зразковими Селянами і закручувалися у щасливому хороводі. Концертна зала все ще відлунювала якимось Леонтьєвим, Антоновим, якоюсь Ротару, її «Лавандою» та іншою лабудою.