Несподівана вакансія
Шрифт:
— Ну, а як там у нього справи, — поцікавилася Морін, — з тією подружкою з Лондона?
— Вона вже не в Лондоні, Мо. Переїхала на вулицю Надії, — відповів Майлз. — І він, на мою думку, вже кусає лікті, що з нею зв’язався. Ти ж знаєш Ґевіна. Переляканий від народження.
Навчаючись у школі, Майлз був у старшому за Ґевіна класі, і в тому, як він говорив про свого бізнес-компаньйона, завжди вчувалися зверхні нотки старости-старшокласника.
— Така чорнява? З коротеньким волоссям?
— Вона, — підтвердив Майлз. — Соціальна працівниця. Туфлі на пласкій підошві.
— То це вона була в нашій крамничці, правда, Гове? — схвильовано перепитала Морін. — Хоч я не сказала б, судячи з її вигляду, що вона вміє добре куховарити.
На друге було смажене свиняче філе. Саманта з легкої руки Говарда поступово наближалася до стану блаженного сп’яніння, хоч жалюгідний голосочок у глибині її нутра намагався чинити опір, як та людина, котру відносить хвилями в море. Саманта спробувала заглушити цей голос черговою порцією вина.
Запала тиша, мовби всі чекали, що стіл зараз накриють свіжою скатертиною. Було зрозуміло, що тепер Говардова черга починати розмову на нову тему. Якийсь час він спокійно собі їв, запиваючи великі кусні свинини вином, ніби не помічаючи, що всі погляди звернені на нього. Врешті, спорожнивши півтареля, він витер рота серветкою і заговорив.
— Так, цікаво, що тепер станеться з радою. — Він зробив вимушену паузу, щоб стримати потужну відрижку. Навіть здалося, що його зараз може знудити. Він гупнув себе в груди. — Вибачте. Так. Буде дуже цікаво. Тепер, коли Фербразера немає… — за звичкою він назвав тільки прізвище Баррі, — …я не бачу причин для публікації його статті в газеті. Хіба за це вхопиться та Безнадійдер-Банда, — додав він.
Говард прозвав Парміндер Джаванду «Безнадійдер-Бандою Бхутто» після того, як вона вперше стала членом місцевої ради. Це глузливе прізвисько зажило популярності серед антиполян.
— Ти б побачила її обличчя, — сказала Морін, звертаючись до Шерлі. — Побачила б, коли ми їй сказали. Ну, але… я завжди припускала… ну, тиж розумієш…
Саманта нашорошила вуха, хоч те, на що натякала Морін, було просто сміховинне. Парміндер була одружена з найрозкішнішим чоловіком у Пеґфорді — Вікрамом, високим і елегантним, з орлиним носом, густими чорними віями й лінивою, всерозуміючою посмішкою. Саманта вже роками звабливо відкидала назад своє волосся й починала нестримно сміятися, коли спинялася на вулиці, щоб перекинутися кількома словами з Вікрамом, що нагадував своєю поставою Майлза перед тим, як той перестав грати в регбі й відростив собі черевце.
Невдовзі по тому, як вони стали сусідами, Саманта від когось почула, що Вікрам і Парміндер мали шлюб за домовленістю. Ідея такого шлюбу здалася їй невимовно еротичною. Уявити тільки, що тобі наказуютьодружитися з Вікрамом, що ти мусишце зробити. Вона фантазувала, як її закривають покривалом і заводять, незайману й приречену долею, до кімнати… Уявляла, як вона зводить угору очі й бачить, що їй судилося отримати отаке… А що вже казати про додаткове збудження, викликане його надвідповідальною роботою — та навіть набагато потворніший чоловік завдяки цьому ставав би сексуально привабливий…
(Сім років тому Вікрам зробив Говарду операцію з чотириразового шунтування. Після того він не міг зайти в крамничку «Моллісон і Лоу», щоб не наразитися на зливу дотепів і жартів.
— Прошу Вас без черги, пане Джавандо! Жіночки, будь ласка, розступіться… ні, пане Джавандо, я наполягаю… цей чоловік урятував мені життя, залатав моє стареньке сердечко… що Вам потрібно, пане Джавандо?
Говард завжди наполягав, щоб Вікрам брав щось безплатно й додатково. Саманта підозрювала, що саме через це фіглярство Вікрам тепер майже не заходив у крамничку.)
Вона вже не стежила за розмовою, та це й не мало великого значення, бо вони й далі обговорювали те, що написав Баррі Фербразер у місцеву газетку.
— …збирався поговорити з ним про це, — гугнявив Говард. — Такі речі не робляться тишком-нишком. Ну, але хто старе згадає, тому око геть.
— Нам тепер треба подумати, хто замінить Фербразера. Не варто недооцінювати Безнадійдер-Банду, хоч вона й засмучена зараз. Це була б велика помилка. Вона вже, мабуть, підшуковує когось на його місце, тому ми самі мусимо подбати про пристойну заміну. І що раніше, то краще. Просто й надійно.
— І що це по-суті означає? — запитав Майлз. — Вибори?
— Можливо, — відказав з усезнаючим виглядом Говард, хоч я в цьому й сумніваюся. Це ж просто несподівана вакансія. Якщо ніхто не буде надто зацікавлений у виборах… хоч, як я вже казав, нам не варто недооцінювати Безнадійдер-Банду… але якщо їй не вдасться знайти дев’ятьох осіб для внесення пропозиції про загальне голосування, то залишиться тільки простий варіант кооптації нового члена ради. У цьому разі ми мусимо заручитися голосами дев’ятьох прибічників для затвердження рішення про кооптацію. Для кворуму достатньо дев’яти осіб. Фербразерові ще залишалося бути на посаді три роки. Гра варта свічок. Якщо місце Фербразера посяде хтось із наших, усе може кардинально змінитися.
Говард почав барабанити своїми товстими пальцями по келиху з вином, дивлячись на сина, що сидів навпроти. Шерлі й Морін теж спостерігали за Майлзом, а Майлз, як здавалося Саманті, дивився на батька, наче великий жирний лабрадор, що аж тремтить, очікуючи частування.
Трохи запізно, ніж якби вона була твереза, Саманта збагнула, про що йдеться і чому за цим столом панувала така на диво святкова атмосфера. Під впливом алкоголю почувалася розкутою, проте завелика кількість випитого стримувала її, бо не була певна, що язик слухатиметься її після пляшки вина. Тож замість того, щоб сказати вголос, вона промовила це подумки:
« Тільки спробуй, Майлзе, не сказати їм, що спершу мусиш обговорити це зі мною».
VII
Тесса Вол не збиралася затримуватися в Мері — їй ніколи не подобалося залишати свого чоловіка вдома наодинці з Жирком, — але якось так сталося, що її візит розтягся на кілька годин. У будинку Фербразерів було повно розкладачок і спальних мішків. Їхня велика родина зібралася разом, щоб заповнити своєю присутністю ту зяючу порожнечу, утворену смертю, але ніяка метушня й галас не могли затулити безодню, у якій зник Баррі.