Несподівана вакансія

Ролiнг Дж. К.

Жирко був певний, що сам би вчинив інакше. Зважати на те, що інші думають про твоє розбите обличчя, було ознакою несправжності. Жирко волів би після сутички поводитися так, мовби нічого не сталося, і якби хтось про це довідався, то лише випадково.

Жирка ще ніколи не били, хоч він не раз до цього провокував. Останнім часом він часто розмірковував про те, що відчував би під час бійки. Він передбачав, що справжність, якої він так прагнув, повинна мати в собі елемент насильства, принаймні не повинна його заперечувати. Готовність ударити і прийняти на себе удар здавалася йому невід’ємною складовою відваги, до якої він прагнув. Йому ніколи не доводилося вдаватись до кулаків — вистачало його гострого язика. Але оновлений Жирко починав зневажати

власну красномовність і захоплювався справжньою грубою силою. Хоча, наприклад, до ножів Жирко ставився з обережністю. Якби він купив собі лезо тепер, та ще й почав би ним хизуватися, це стало б кричущим виявом несправжності, жалюгідним мавпуванням таких, як Дейн Таллі. Від однієї думки про це в Жирка перекрутилися всі нутрощі. Якщо колись настане такий час, що йому знадобитьсяніж, то це матиме зовсім інакший вигляд. Жирко не виключав можливості, що такий час може настати, хоч ця думка його жахала. Жирка лякало все, що розтинало тіло, будь-які голки чи леза. Він був єдиний, хто зомлів, коли їм у Св. Томасі робили щеплення від менінгіту. Ендрю знав, що Жирка дуже легко можна вивести з рівноваги, якщо в його присутності видобути «ЕпіПен» — голку з адреналіном, яку Ендрю мусив постійно носити з собою, бо в нього була небезпечна алергія на арахіс. Жиркові ставало погано, коли Ендрю починав розмахувати цією голкою або вдавав, що хоче вколоти його.

Блукаючи без жодної мети, Жирко раптом побачив знак з написом «Фолей Роуд». Тут жила Кристал Відон. Він не був певний, чи вона сьогодні в школі, і не мав жодного наміру давати їй привід думати, що він забрів сюди спеціально, щоб її розшукати.

Вони домовилися про зустріч у п’ятницю ввечері. Жирко сказав батькам, що піде до Ендрю працювати над якимось проектом з англійської. Скидалося на те, що Кристал зрозуміла мету їхньої зустрічі і була до цього готова. Вона вже якось дозволила йому встромити два пальці в свою вагіну, гарячу, пружну й слизьку. Він тоді розстібнув їй ліфчик і обмацав руками її теплі, пишні груди. Він умисно розшукав її на різдвяній диско-вечірці, вивів із зали під недовірливими поглядами Ендрю та інших, і затяг у темний кут зали для вистав. Вона була здивована не менше за інших, але, як він і очікував та сподівався, майже не чинила опору. Він обрав Кристал зумисне й свідомо, і мав напоготові зухвалу і зверхню відповідь, коли б його ровесники вирішили з нього поглузувати.

— Якщо хочеться чипсів, не йдеш у довбаний салат-бар.

Він заздалегідь приготував це порівняння, хоча й мусив його ще їм розтлумачити.

— Ви, пацани, займайтесь онанізмом. А я хочу трахатись.

Після цього ніхто вже не шкірився. Він не сумнівався, що всі, включно з Ендрю, прикусили від захвату свої язики, адже він так зухвало й безстрашно прямує до єдиної важливої і справжньої мети. Ніхто не сумнівався, що Жирко обрав Для цього найкоротший шлях. Ніхто не міг заперечити його здорового глузду й практичності, а Жирко бачив, що кожен із них запитував себе: а чому ж їм забракло відваги піти цим шляхом, що веде до такої солодкої мети.

— Зроби мені послугу — не кажи про це моїй старій, добре? — пробурмотів Жирко, набираючи в легені повітря в паузі між взаємними довгими, вологими дослідженнями ротів, тоді як його пальці активно терли соски Кристал.

Вона захихотіла, а тоді ще агресивніше стала його цілувати. Вона не питала, чому він обрав саме її, вона взагалі майже ні про що його не питала. Здавалося, що вона, як і він, отримувала втіху від злиття їхніх таких різних родинних станів, насолоджувалася розгубленістю спостерігачів і обуреною пантомімою його приятелів. Жирко й Кристал майже не розмовляли під час наступних трьох акцій плотських досліджень і експериментувань. Усе розпочинав Жирко, хоча вона теж сприяла цьому своєю доступністю, навмисне опиняючись там, де йому було легше її знайти. Вечір п’ятниці мав стати їхньою першою заздалегідь домовленою зустріччю. Він купив презервативи.

Перспектива пройти нарешті все до кінця, мабуть, зіграла певну роль у його сьогоднішньому сачкуванні і мандрівці на Поля, хоч він навіть не думав про Кристал (хіба що про її розкішні груди й чудесним чином незахищену вагіну), аж поки не побачив назву її вулиці.

Жирко відступив назад, запалюючи ще одну цигарку. Цей знак з написом «Фолей Роуд» чомусь зродив у ньому відчуття, що зараз не зовсім відповідний час. Поля сьогодні були банальні й непроникні, а те, що він шукав, та річ, яку він сподівався впізнати, коли знайде, ховалася десь удалині, подалі від очей. Отож він повернувся й подався назад до школи.

IV

Телефони не відповідали. У кімнаті захисту дітей Кей уже мало не добрих дві години набирала номери, залишала повідомлення, просила всіх відзвонити їй: патронажну сестру Відонів, їхнього родинного лікаря, кентермілські ясла і наркоклініку «Белчепел». На столі перед нею лежало обшарпане досьє Террі Відон.

— Що, знову колеться? — запитала Алекс, одна зі співробітниць Кей. — Цього разу її вже остаточно попруть з «Белчепела». Вона боїться, що в неї заберуть Роббі, але не може зіскочити з голки.

— Вона вже втретє лікується в «Белчепелі», — додала Уна.

Після всього, що вона побачила сьогодні, Кей вирішила,

що настав час повторно переглянути цю справу, зібравши свідчення всіх фахівців, які були відповідальні за певні фрагменти життя Террі Відон. У паузах між іншими обов’язками Кей постійно тисла на кнопку повторного виклику, а офісний телефон у кутку також безперестанку дзвонив і зразу перемикався в режим автовідповідача. Кімната захисту дітей була тісненька й захаращена, та ще й просмерджена зіпсу- гим молоком, бо Алекс і Уна мали звичку викидати кавовий осад зі своїх чашок прямо в горщик з напівзів’ялими стеблами юки, що стояв у кутку.

Останні нотатки Метті були нерозбірливі й хаотичні, там було багато закреслень, неточних дат і незавершених речень. Бракувало кількох ключових документів, включно з листом, висланим два тижні тому з клініки для наркоманів. Було простіше отримати потрібну інформацію від Алекс і Уни.

— Останній раз її справу переглядали… — замислилася Алекс, наморщивши чоло, — здається, понад рік тому.

— І певно вирішили, що Роббі може лишатися з нею, — додала Кей, притискаючи вухом слухавку до плеча й намагаючись безуспішно знайти в розбухлій папці торішні записи.

— Тоді йшлося не про те, чи він може залишитися з нею, а про те, варто чи не варто йому повертатися до неї. Його віддали названій матері, бо якийсь Террін клієнт так її побив, що вона опинилася в лікарні. Коли її привели до людського вигляду й виписали, вона без Роббі не знаходила собі місця. Пройшла курс лікування в «Белчепелі», перестала займатися проституцією і ревно старалася вести нормальний спосіб життя. Мати обіцяла їй допомагати. Отож вона забрала малого додому, а через кілька місяців знову почала ширятися.

— Але ж Террі, здається, допомагає не її мати, — сказала Кей, у якої від страшенно нерозбірливого почерку Метті аж розболілася голова. — Це її бабуся, тобто прабабуся дітям. Террі мені сказала, що вона захворіла. Якщо Террі зосталася тепер єдиною опікункою…

— Доньці шістнадцять років, — урвала її У на. — Саме вона опікується Роббі.

— Ну, але робить це не найкращим чином, — зітхнула Кей. — Коли я прийшла до них зранку, він був не надто доглянутий.

Хоч вона бачила й гірше: шрами й виразки, опіки й порізи, ґулі й синці, коросту й воші. Бачила немовлят, які лежали на килимках, загиджених собачим послідом, малюків, що повзали серед уламків кісток, а одного разу (це їй і досі ще снилося) бачила дитину, яку на п’ять днів закрив у серванті психопат-вітчим. Про це тоді писали всі газети. Найбільшою загрозою для Роббі Відона був той стос важких коробок у вітальні його матері, на який він пробував видряпатися, коли побачив, що цим привертає до себе увагу Кей. Перед тим, як піти, Кей старанно попереставляла їх, зробивши з одного стоса два менших. Террі це не сподобалось, як і фраза Кей про те, що з Роббі треба зняти наскрізь промоклий підгузник. Власне, це доволі розлютило Террі, і хоч вона була ще не зовсім сфокусована, їй не забракло концентрації, щоб обматюкати Кей і вигнати її з хати.