Оксамит нездавнених літ
Шрифт:
А хіба тільки початок колективізації виписаний такими химерними сторінками? Добре пам’ятаю, як сільські дядьки, і батько при тім числі, різали на корені яблуні. Уряд Маленкова-Булганіна, уже по смерті Сталіна, обклав селянина такими щедрими податками, що краще було зрізати садовину, аніж мала вона давати людині красу і користь. Сьогодні молоді люди не уявляють, як можна вистояти в кілометровій черзі за хрущовським хлібом (на одні руки - не більше двох хлібин), жовтуватим від домішок кукурудзи хлібом, який чомусь черствів на очах.
Кілометрові черги за хлібом, у яких, траплялося, люди непритомніли, були на початку шістдесятих років. А чи доводилось сучасному читачеві харчуватися
“Магазин об’їдків" - то вже не шістдесяті роки екстравагантного пропагандиста “королеви полів” кукурудзи, то середина сімдесятих, “розвинутий соціалізм”, найблагополучніший за радянськими мірками час. Система, яка глаголила на всіх міжнародних розстанях, що лиш вона вибудувала величну піраміду соціальної справедливості, насправді вивершила великий пагорб лукавства і фальші “магазином об’їдків".
СЛІПІ ПОВОДИРІ СЛІПИХ
Тихо шелестять сторінки пам’яті, і писані ці сторінки вельми різним чорнилом. Щиро жаль, що поміж кольорів тих чорнил небагато райдужних, а загусто темних. Тож невипадково можна почути докори, справедливі й не вельми, насамперед на адресу письменників, журналістів: де ж ви раніше, милі, були, коли так щедро славословили радянський лад, славословили, облизуючись і холуйськи заглядаючи, не кліпнувши, йому у вічі?
Одновимірної відповіді на це не існує.
Насамперед не всі “заглядали у вічі". Рукописні аркуші В.Чорновола чи В.Стуса мережили “у клітинку” тіні грат. Поети, щоб видати вартісну збірку, докумекали досі так і не запатентований винахід: легендарний “паровоз” - вірнопідданий вірш на початку книги, який рятував усю книгу.
Совісна інтелігенція, йдучи в КПРС, таки напевне не йшла за правом входу в “магазини об’їдків”, про існування яких ще довго ні сном ні духом не відала. Люди йшли, щоб зробити в хорошому розумінні слова кар’єру, просто, щоб зробити щось вартісне у цьому житті - без відповідного анкетного запису в графі “партійність” надії лишались марнотним міражем. І ледь притихав терор троєкурівських псів Системи, як голос інтелігенції вирізнявся все гучніше. Духовні, культурні, національні, економічні, екологічні проблеми, болісні, мов незагойні рани,звучали у творах, виступах, публікаціях Івана Драча, Ліни Костенко, Володимира Яворівського, Юрія Мушкетика, Володимира Черняка - цей перелік імен, слава Богу, такий довгий.
Потроху, спроквола, ще боязливо озираючись навкруги (Борис Олійник: “Якщо в Москві стрижуть нігті, то у Києві відрубують пальці”, що ж тоді в області чи в районі?!), піднімала голову так звана провінція.
У нас, на волинському Поліссі, де я в 1975-1990 роках редагував камінь-кашпрську газету “Радянське Полісся ", намотувався, як і скрізь, клубок проблем. Однією із них була бездумна меліорація.
Уже починали висихати споконвічні криниці, ще дідівськими мозолями копані, зникали в лісах рідкісні види рослин, занесені в Червону книгу, птаство, мов обпалену невидимою пожежею, обминало землю давніх гніздовищ. Перепис
НАОСЛІП БУЛЬДОЗЕРОМ - ПРОТИ ПРИРОДИ
З виступу І.Ф.Корсака, редактора газети "Радянське Полісся”.
"Вітер бурхливого часу ввірвався і на сторінки “Радянського Полісся ". Думки, що звучать тут, - непідголені, непідфарбовані, зате щирі - викликають дискусії.
Візьмімо екологічну дискусію. У матеріалі "Чи потече Турія в Нідерланди"розглянуто ряд проектів меліоративних робіт на Волині. Є серед них більш виважені, є менш, але є й такі, про які головний інженер проекту осушення в колгоспі імені Котовського М. М.Залізюк висловився привселюдно і недвозначно (цитую дослівно): "Бред сумасшедшего”.
Як відомо, занепокоєння газети розділили Академія наук УРСР, обласний комітет охорони природи, через урядовий орган - РАТАУ - Держкомприроди республіки.
З цього приводу думка “Радянського Полісся ” така: неправомірно твердити, що меліорація тільки зло, неправомірно твердити, що меліорація - тільки добро. Єдине правомірне - безпристрасна наукова експертиза. Академія наук УРСР готова простягти нам руку. Невже ми її відхилимо?
Я звертаюся сьогодні до Вас, Павле Івановичу Дяк, адже Ви на цій землі народилися, їй Ви життя своє віддаєте: давайте укладемо договір з Академією. Звертаюсь до Вас, Іване Тимофійовичу, до Вас, Миколо Івановичу, адже ваша ідея про впорядкування річки Цир знайшла загальне схвалення людей – вислухаймо ж думку науковців. Сьогодні у нас нема науково обгрунтованої системи меліорації, ми премо наосліп бульдозером на природу. А вже й так багато біди маємо.
Візьмімо позаминулий номер "Радянської Волині", зокрема повідомлення П. С. Рудика. Читаємо: “...у нижній течії Турії вміст азоту амонійного в шість разів більший, ніж торік (непогані темпи), у 27 разів перевищує норму, зате кисню в 11 разів менше потреби, щоб відродитися. Багато зла роблять, звісно, ковельчани, але й ми азотні сполуки добавляємо.
То невже ми прийшли на цей білий світ, щоб тільки знівечити землю і запаскудити, перетворити на помийниці ріки, невже ті, хто житиме після нас, згадуватиме нас лише "насмешкой горькою обманутого сына над промотавшимся отцом?”.
Вношу пропозицію: сконтактувати з Ратнівським, Любешівським і Маневицьким районами, об'єднати кошти і провести експертизу Академії наук УРСР.
Це питання не тільки господарське, це вже соціальне, а отже, і політичне.
І ще одне. Не треба гримати на В. І.Бондаря. Після нової публікації в "Радянському Поліссі” не треба кликати для чергової "нахлобучки ”, а треба сказати "спасибі” за виконання ним лікарського і людського обов ’ язку.