Орігамі-Блюз
Шрифт:
Маємо тепер все». Мрія не встигає злякатися - картинка зникає, а тривала стільки, скільки знадобиться часу для написання трьох слів:
«Нічого Не Розумію». Мрія обходить площу по колу, зазираючи у всі шиби та вітрини. На дверях кав’ярні писало «CERRADO». Двері перукарні виявляються незамкненими, але всередині нікого немає. Мрія дивиться на кілька допотопних сушилок для волосся, під жодною з яких немає фотеля, або хоч стільця. Переводить погляд на єдине перукарське крісло перед трюмо, де ретельно порозкладані рідкозубий гребінець, обплутаний чиїмось мертвим чор ним волоссям з блідими цибулинами, кілька дерев’яних бігуді й небезпечна бритва зразка 1893 року з розкритим лезом…
Мрія зводить очі на люстро й не зауважує в ньому свого відображення. Лише тільки мить вона заціпеніло роздивляється деталі позадзер кальної кімнати, серед яких її нема і… - крик Флеша.
Мрія здригається, судомиться всім тілом, розплющує
Надруковано на лазерному принтері: «Шокуюча маніфестація безглуздя сучасного світу.
Безкордонність та безпардонність. Розгорнута десутикляризійна панорама інсталяцій під назвою «ОБОВ’ЯЗКИ ЛЯЛЬКИ». А також супутневий медіаматеріял й усіляка асо ціятивна прутня. Шановні панове! Жорстокість як категорія мовлення й дотепер зали шається актуяльною. Ідея презентованого проекту звертає увагу до алхімічної мутації статевих стосунків між чоловіком, жінкою та ноосферою.
Усі ці три чинники прийдешнього колапсу, спрогнозійованого й візуальованого авторами, перебувають у хворобливому, депресійному, межовому становищі - на линві фраґ ментуйовано земного до патоформності уяв лення про власну особину від грубо й безкомпро місово фройдівської опінії понад прірвою збоченства та вар’яцтва. Ця макабрична виставка двох не менш макабричних юних митців - Марії Кордамон та Вероніки Шайзе, які нещодавно здійснили операцію корекції ста ті, демонструє дещо викривлено закцентуйо ваний погляд на ґендерну мазафаку у голові сучасної української жінки. Кожна експозиція іменується «Поза» й виявляє певний аспект кіберстосунків між сучасними українцями та інформативним гіперпростором. Архетипи екс понатів: лялькакраля. На жаль, на початку експозиції вона блює спогадами й не лише; лялькажурналіст. Також красуня. Забагато думає. Латентна істеричка; лялька, яка добре вчиться. Втілення лялькової сутності; лялька мистецтвознавець, журналіст, кулінар; Макс №76520947851 - лялька чоловічої статі, журналіст; V.
– лялька лише через те, що всі решта довкола - ляльки, режисер відеомонтажу; інші епізодичні ляльки… Цитату до експозиції обрали самі автори - не випадково - з роману Вільяма Барроуза «Джанкі»: «До спрутеніння нудні розмови, словесна гра у кості на жорстких металічних стільцях, дезінтегровані у косміч ному божевіллі людські сукупності, безладний та безглуздий потік новин у конаючому всесвіті.» Мрія починає валандатись тудисюди залом й роздивлятися «макабричні інсталяції».
Під табличкою «Поза №1: Мамусині знаряддя 1» вона бачить дешеву ґумову сексляльку у її звичайній позі: з тупо розчепіреними ногами.
Лежить горілиць, сідницями на клавіатурі, притискаючись своєю жахливою штучною піхвою до комп’ютерного монітора. В кожній руці - по комп’ютерній миші, скеровані на монітор, як пульти на телевізор. З розбитого шкла екрана загрозливо стирчить велетенський гелевий фалоімітатор. По долівці розсіяно скалки, закличнояскраві бляшанки зпід етилових труток, пакети з чіпсами, самі чіпси, пакетики зі смаженими горішками, самі смажені горішки ітеде. На стіні - квадрат з гіпсокартону від навісної стелі. На ньому в порядку ху дожнього безладу приклеєно та прицвяховано: чорний, пошматований ножем на локшину бюстгальтер, чорні панчохисітки, за тасьма яких запхано по одній однодоларовій купюрі, чорний пасок для панчіх, чорні порізані трусики, навушники для плеєра, невикористаний чорний презерватив. Усе це притрушено листям і пелюстками висушених білих троянд. «Поза №2: Мамусині знаряддя2» - являє собою Сексляльку на гінекологічному ґвинтокрилі у позі морської зірки. Поряд - стриптизерська жердина, на якій - дві сексляльки, одна з них - майже під стелею. Поза №3 - «Дитинство Бріт» - ґумова секслялька вниз головою. В кожній руці - по ляльці Барбі, одну з яких вона запихає до своєї жахливої штучної піхви, а іншу - до свого жахливого штучного рота.
Далі - більше: «Поза №4: Чи є життя після Євробачення?» - це велика, прикрашена папе ровими квітами клітка, до якої прилаштовано невеличку телевізійну супутникову тарілку. У клітці - секслялька, прикута кайданками та нашийником до ґраток, на голові - аудіо навушники. На підлозі, між її розчепіреними ногами - купка недопалків. Навпроти ляльки, поза кліткою - телевізор з розбитим екраном. З рота ляльки стирчить пульт дистанційного керування. На стіні - квадрат з гіпсокартону від навісної стелі. До нього одним велетенським цвяхом брутально прицвяховано вінілову платівку і лазерний диск «Все про бізнес $».
Довкола на тло у довільній формі крезонутого колажу абияк наліплено чи прицвяховано: одноразові зужиті пакетики чаю, пакетики зпід кави, недопалки, комп’ютерні деталі, журнальні й газетяні клапті з фотографіями, тампакси, дискети, паперові квіти, талончики й проїзні на різні види транспорту, жетони, телефонні картки та інший мотлох, навіть лушпайки з насіння та фісташок. Усе це притрушено листям й пелюстками висушених білих троянд. Мрія щодалі то більше дивується. Всі ляльки чимось невиразно нагадують їй або її саму, або Макса.
«Новорічна Америка» - клітка заввишки за людський зріст. Прутки обліплено пір’ям з подушки й обмотано касетною магнітоплівкою.
У клітці - секслялька бавиться фалоімітатором.
Навпроти - така ж клітка. Всередині знахо диться фалос в людський зріст. Його створено за принципом штучної розбірної ялинки, себто з отворами по всій довжині, у які вставляються «гілки» - манекенні литки, що висять у кож ному торговельному наметі - «ноги у пан чохах». Поза №5 називається «Наша хата».
Горизонтальні офісні жалюзі, які всі охочі можуть піднімати й опускати на бажану висоту.
Позаду жалюзі - на стіні намальовано вікно, на тлі якого висять манекенні литки, оті «ноги у панчохах»: одна нога у черевичкулодочці на карколомній шпильці, інша - боса, а черевичок валяється поруч. Інша пара «ніг» - також у панчохах, але без взуття. Обидві пари ледь погойдуються, й, оскільки жалюзі не підні маються вище тієї межі, де закінчується муляж, створюється враження, що це висять двоє людей у зашморгу. Поруч - ще одні жалюзі, за ними таке ж вікно, й також дві пари ніг у капронках (ймовірно, саме за колготки «ноги» підвішено до стелі). Перша пара: між ногами погойдується «Тампакс», прикріплений за ниточку до того місця на колготках, де між живими ногами мала б - замість капронової порожнини - бути піхва. Інша пара: замість «Тампакса» - фалоімітатор.
Мрія довго вдивляється у «повішених» під різними кутами, доки, поволі задкуючи, не натикається на «Астрал, Анал і Орал»: секс лялькачоловік попавучому стоїть рачки дупою до телевізора. З розбитого позирала стирчить величезний фаловібратор, що цілить ляльці в анус. В руці лялька тримає іграшковий водяний пістолет, якого встромляє собі у рота. Лялька нестерпно нагадує Макса. Над головою нещас ного висить на стіні квадрат з гіпсокартону від навісної стелі. На ньому в порядку художнього безладу приклеєно сплутану магнітоплівку й саму касету - плівкою забрано все поле. У нижньому лівому куті наклеєно газету «Бульвар» й до неї прицвяховано сушену засолену рибу (т. зв. «тараньку»). У верхньому правому куті - прямокутний уламок люстерка з двома доріжками кокаїну, поруч приклеєно пакетик з кокаїном та згорнуту в трубочку баксову купюру. Усе це притрушено листям й пелюстками висушених білих троянд. На аркушику пресрелізу написано, що «для візуальної імітації кокаїну підходить дрібна цукрова пудра». Хтось ненавмисне підштовхує Мрію, трохи обливши шампаною та виба чившись, до наступного витвору митців транссексуалів - сплетеної з колготок сітки, чогось на кшталт батута, на якому, наче ластівки на дротах, зібрані у коло потворні Фарбі. На підлозі довкола «батута» сидить секслялька й тримає у руках журнал «Натулі» чи якийсь «Касмаполітен» - Мрія не зауважила - так, ніби «читає діточкам казочку». В іншому залі, до якого занесло спантеличену Мрію, - одразу впадає в око величезний - майже на всю стіну - червоний постер, поділений на три частини: три фотографії жіночого підборіддя з густо нафарбованими губами, котрі дещо відріз няються за відтінком. Перед постером на підлозі вишикувано ланку різноманітних фалоіміта торів, деякі з них мають сліди шмінки. По центру зали - композиція «Уродини ляльки» з логотипом Орґія.org.ua: велика купа Барбі, Кенів, напівздутих сексляльок, просто ляльок, вібраторів, фалоімітаторів, презервативів, - довкола впереміш із дитячими іграшками й різним електронним непотребом розкидано пошматовані на клапті одежини лікарів, міліціонерів, військових, льотчиків, офіціанток, вечірні сукні й смокінги, строї працівників метрополітену й провідниць, сині робочі халатики, протигази, балетне причандалля… - а в кутку - «Поза» під назвою «Мить тварини».
Пара сексляльок, чоловік та жінка, дуже схожі на Мрію та Макса, під штучним офісним деревом, прикрашеним, наче новорічна ялинка.
Він сидить на унітазі, вона - верхи на ньому.
Вони обплутані серпантином, долівку рясно засипано конфетті. На єдиному серед інсталяцій цілому екрані перманентно на ревері крутиться чорнобілий німий фільм, озвучений лише потріскуванням й сичанням плівки. Навпроти цього телевізора стоїть старовинний ручний кінопроектор, а поруч - китайський касетний магнітофон, який синхронізовано із зобра женням, й на ревері озвучується закадровий текст або уривки музики там, де це необхідно.