Пісня Сюзанни. Темна вежа VI

Кінг Стівен

— Навіть твої друзі стрільці не сподіваються завадити її падінню, — сказала Мія. — Хіба що уповільнити процес, звільняючи Руйначів, і, якщо це можливо, знищити Багряного Короля. Рятуймо. Рятуймо Вежу, як це зворушливо звучить! А він тобі хоч раз казав, що саме це і є його метою?

Сюзанна замислилась, а потім похитала головою. Якщо навіть серед усього говореного Роланд їй про це казав, вона цього на пригадувала. А була певна, що запам'ятала б.

— Ні, не казав, — провадила далі Мія. — Бо

він не бреше своєму ка-тетові, якщо може цього не робити, гонор йому не дозволяє. Єдина ціль, заради якої Роланд йде до Вежі, полягає в тім, що він мріє її побачити. — А далі вона додала, ледь не з гарчанням: — А може, хоче ввійти туди і вилізти на самісінький верх, його амбіції можуть сягати аж так високо. Можливо, він мріє стати на тамтешній галереї, як оце ми тулимось на тутешній, і прокричати імена своїх загиблих товаришів і всіх зі свого родоводу аж до самого Артура Ельда. Але рятувати її? Аж ніяк, добра панночко! Тільки повернення магії могло б її врятувати, а твій дін — ти й сама це чудово знаєш — знається лише на свинці.

Ніколи ще, відколи вона почала подорожувати крізь світи, Сюзанна не чула, щоб майстерність Роланда виставляли в такому жалюгідному світлі. Її ці слова опечалили й розізлили, але вона намагалася приховати свої почуття.

— Розкажи мені, яким чином твій малюк може бути Роландовим сином, я мушу це почути.

— Атож, це хитрий трюк, його тобі могли б пояснити старі з Річкового Перехрестя.

Сюзанну пересмикнуло.

— Звідки ти так багато знаєш про мене?

— Бо ти одержима, — відповіла Мія. — І той, хто тебе держить, — це, звісно, я. Я можу переглядати всі, які лише захочу, твої спогади. Я можу бачити твоїми очима. А зараз сиди тиш та слухай, якщо бажаєш щось взнати, бо я відчуваю, часу в нас залишилося ледь-ледь.

ЧОТИРИ

Ось, що розповів Сюзанні її демон.

— Як ти й сказала, є шість Променів, але є й дванадцять Вартових, по одному на кожнім кінці кожного Променя. Цей, на котрому ми перебуваємо, це Промінь Шардика. А якщо перейти далі за Вежу, там він стає Променем Матурина, Черепахи, на чиєму панцирі тримається світ.

Таким чином, існує усього шість первісних демонів, по одному на кожен Промінь. Під ними лежить величезний невидимий світ, з тими істотами, що залишилися на берегах екзистенції, коли щез Прим. Там є демони балачки, демони домашні, котрих дехто зве привидами, є демони уразу, котрих творці машин і прихильники великого фальшивого бога раціональності, на кшталт тебе, називають хворобами. Дрібних демонів багато, але первісних тільки шість. Але оскільки до шести Променів приставлено дванадцять Вартових, то й різновидів первісних демонів також дванадцять, бо кожний первісний демон є водночас і жінкою, і чоловіком.

Сюзанна почала розуміти до чого ведеться, і в неї немов щось обірвалося всередині. З-поза галереї, від голих здиблених скель, які Мія називала Дискордією, долинув чийсь жахливо дикий регіт. До першого невидимого гумориста приєднався другий, потім третій, четвертий, п’ятий. Раптом здалося, ніби цілий світ регоче з неї. І, либонь, не без причини, бо жарт видався першосортний. Але звідки ж їй було знати?

Незважаючи на регіт гієн — чи що воно там було, — Сюзанна промовила:

— Ти хочеш сказати, що первісні демони безплідні тому, що вони гермафродити?

— Атож. У країні Оракула твій дін якраз і злягався з одним з таких первісних демонів заради отримання тієї інформації, що Високою Мовою зветься пророцтвом. Він не мав підстав запідозрити, що той Оракул є чимось іншим за звичайного суккуба, які іноді населяють самотні місцини…

— Аякже, — мовила Сюзанна. — Така собі звичайнісінька секс-пригода з демоном.

— Вважай хоч би й так, — відповіла Мія і запропонувала їй лаконос, цього разу Сюзанна не відмовилася і почала катати фрукт між долонями, зігріваючи його шкуринку. Голоду вона ще не відчувала, але в роті вже пересохло. І то дуже.

— Від стрільця його сім’я демон сприйняв як жінка, а тобі його влив як чоловік.

— Коли ми були у велемовному кружалі, — понуро мовила Сюзанна.

Вона згадала, як злива періщила по їх задраному вгору обличчю, як невидимі руки стискали їй плечі, як у тварі розбухло, коли вона кінчала, немов розриваючи її на шматки. Найгірше відчуття — той величезний холодний член усередині неї. Тебе ніби трахають крижаною бурулькою.

Як їй вдалося таке пережити? Звісно, що закликавши Детту. Покликавши цю курву, переможницю пари сотень гидотних секс-герців, що відбувалися на парковках біля десятків задрипаних придорожніх забігайлівок. Детту, котра запопала твар…

— Воно намагалося вислизнути, — сказала вона Мії. — Щойно второпало, що його член раптом потрапив до скаженої китайської нігтедробарки, воно тут же спробувало втекти.

— Якби він хотів утекти, — спокійно промовила Мія, — він би напевне зміг це зробити.

— Навіщо йому було морочитися, щоб мене дурити? — спитала Сюзанна, хоча тепер і сама, без Мії, могла дати відповідь на це питання, тепер уже могла. Звісно, вона була потрібна тій тварі. Тварі потрібно було, аби вона виносила малюка.

Роландового малюка.

Роландову погибель.

— Ти взнала все, що треба знати, про малюка, — сказала Мія. — Згодна?

Сюзанна гадала, що так і є. Якийсь демон у жіночій подобі прийняв Роландове сім’я; якось зберіг його, а потім у чоловічому образі вихлюпнув у Сюзанну Дін. Мія мала рацію. Вона тепер знає все, що потребувала знати.

— Я дотрималась своєї обіцянки, — сказала Мія. — Повертаймося. Цей холод на зле малюкові.