П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню

Гудкайнд Террі

Хоча Дю Шайю не раз нагадувала Річарду, що вона, його дружина, завжди в його розпорядженні, захочи він її, але сама ні на чому не наполягала. Схоже, з її боку ці нагадування були всього лише проявом ввічливості, почуття обов'язку та поваги до законів свого народу.

Дю Шайю поклонялася тому, що символізував Річард, але самого по собі цінувала його куди менше. І якщо самого Річарда це не дуже тішило, то Келен була вельми і вельми задоволена.

І поки все залишатиметься так, Келен з Дю Шайю і далі будуть дотримуватися перемир'я. Але Келен

все одно не довіряла до кінця цій жінці. Ні за що, поки Річард залишається об'єктом її уваги, чим б та не керувалася — почуттям обов'язку або чим іншим.

Дю Шайю ж, зі свого боку, незважаючи на те що Келен — вождь свого народу, Мати-сповідниця, наділена чарівним даром і ще й дружина Річарда, не вважала її головною. Всього лише рівнею. І Келен з соромом визнавалася собі, що саме це її найбільше дратує.

— Не заперечуєш, якщо я з тобою посиджу? — Дю Шайю відкинулася назад, спершись об дерево, і поплескала рукою по лавці поряд з собою. Келен розправила біле плаття і всілася.

Сховавшись за деревами на маленькій галявині в стороні від стежки, вони залишалися невидимі для перехожих. Дуже затишний куточок, куди більш підходящий для закоханої парочки, ніж для двох дружин при одному чоловікові.

— Як ти себе почуваєш, Дю Шайю? Ти виглядаєш трохи… втомленою.

Проявлена Келен турбота спантеличила Дю Шайю. Нарешті, зрозумівши причину, вона посміхнулася, взяла руку Келен і притиснула до свого тугого круглого живота. Дю Шайю з кожним днем роздувалася прямо на очах.

Кален відчула рух, відчула, як ворушиться немовля.

Дю Шайю гордо посміхнулася. Кален прибрала руку. Вона поклала руки на коліна і втупилася на хмари, що згущуються. Це виявилося зовсім не так, як вона чекала. Вона-то думала, що відчуття буде радісним.

— Тобі не сподобалося?

— Що? Ні-ні, що ти! Це чудово! — Дю Шайю взяла Келен за підборіддя і повернула до себе обличчям.

— Ти плачеш?

— Ні. Нісенітниця.

— Ти нещасна, тому що в мене дитина?

— Ні, Дю Шайю, що ти! Я зовсім не нещасна…

— Ти нещасна, тому що в мене дитина, а в тебе — ні? — Келен прикусила губу.

— Не варто сумувати, Келен. У тебе ще буде дитина. Коли-небудь. Обов'язково буде.

— Дю Шайю… Я вагітна.

Дю Шайю вперлася рукою в поперек і потягнулася.

— Правда? Я здивована. Джіан не говорив мені, що ти зі своїм чоловіком була разом.

Келен несказанно здивувалася, почувши, що Дю Шайю отримує такого роду доповіді. З одного боку, вона відчула полегшення від того, що і повідомляти-то не було про що, але з іншого боку — шкодувала.

— Наш чоловік, мабуть, дуже щасливий. Схоже, він любить діточок. Він буде хорошим…

— Річард нічого не знає І ти, Дю Шайю, пообіцяй, що нічого йому не розповіси!

— З чого це я повинна таке обіцяти? — Насупилася жінка.

— Тому що це я змусила Річарда дозволити тобі їхати з нами, — нахилилася до неї Келен. — Тому що це я сказала, що ти можеш залишитися з нами після того, як приїхали наші солдати. Ти обіцяла Річарду, що поїдеш, як тільки прибудуть д'харіанці, але потім побажала залишитися з нами, і я змусила його дозволити тобі не виїжджати. Забула?

— Раз ти так наполягаєш, я йому не скажу, — знизала плечима Дю Шайю. — У всякому випадку тобі варто тримати це в таємниці і піднести йому сюрприз, коли сама порахуєш за потрібне. — Вона обдарувала Келен посмішкою. — Дружини Кахаріна повинні триматися одна одної.

— Спасибі, — прошепотіла Келен.

— Але коли?..

— У шлюбну ніч. Коли ми були у Племені Тіни, буквально перед твоїм приходом.

— А! Так ось чому я про це не чула! — Келен воліла не відповідати.

— Але чому ти не хочеш, щоб Річард знав? Він зрадіє.

— Ні, не зрадіє, — похитала головою Келен. — Це обернеться великими неприємностями. Ось це, — Келен підвела висячий на шиї камінчик, — нам дала відьма, щоб ми не могли зачати дитя. Це довга історія, але суть в тому, що поки ми не повинні заводити дитину, інакше нас чекають чималі біди.

— Тоді чому в тебе дитина?

— Через шимів. Магія зникла. Але до того, як ми про це дізналися… Коротше, в шлюбну ніч ми не знали, що амулет не подіє. Його магія повинна була перешкодити нам зачати дитину, але магія зникла. А цього ніхто не передбачав.

Келен знову закусила губу, щоб не розплакатись.

— Річард все одно зрадіє, — пошепки втішила її Дю Шайю.

Келен похитала головою:

— Ти не розумієш всього кошмару того, що сталося. Відьма присягнулася вбити дитину, але я її знаю, вона на цьому не зупиниться. Вона вирішить, що для уникнення подальших неприємностей вона повинна вбити і мене. Або Річарда.

Дю Шайю задумалася.

— Ну, скоро відбудеться це безглузде голосування, на якому люди скажуть нашому чоловікові те, що він і так вже знає, — що він Кахарін. А після того все буде добре. Тоді ти зможеш сховатися де-небудь і народити дитину. — Мудра жінка поклала руку Келен на плече. — Ти поїдеш зі мною, до бака-тау-мана. Ми будемо захищати тебе, поки не з'явиться на світ дитя Кахаріна. Ми захистимо і тебе, і твоє дитя.

Келен повільно видихнула.

— Спасибі тобі, Дю Шайю. Ти дуже добра. Але це не допоможе. Я повинна щось зробити, позбутися дитини. Знайти травницю або повитуху. Я повинна позбавитися від цієї дитини, поки не пізно.

Дю Шайю знову взяла руку Келен — і знову поклала собі на живіт. Келен закрила очі, відчуваючи, як немовля ворушиться.

— Ти не можеш створити таке з життям, що зародилася в тобі, Келен. З плодом твоєї любові. Ти не повинна. Буде тільки гірше.

З маленького будиночка вийшов Річард з сувоєм в руці.

— Келен? — Покликав він.

Вона бачила його за дерев, а він її — ні.

— Ти обіцяла мені зберігати таємницю, — повернулася Келен до Дю Шайю.

Дю Шайю з посмішкою торкнулася щоки Кален — як добра бабуся. Келен зрозуміла, що це — дотик не суперниці, але мудрої жінки бака-тау-мана.