П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню
Шрифт:
— Ви, хлопчики, поняття не маєте, що поставлено на карту. Мені потрібен цей меч. Це дуже важливо. Він не ваш. Будь ласка, віддайте його мені, і я вас відпущу.
В очах Морлі з'явився вираз, який означав, що йому хочеться дати цій бабі по морді. Відлупцювати як слід. Такий же вираз очей був в нього і тоді, з Клодін Уінтроп.
Несану ж потрібен був лише меч, але він бачив, що їм доведеться зробити щось досить серйозне, щоб зупинити цю бабу, інакше не відчепиться. Віддавати меч Несан не збирався. Ні за що — після всього,
— Гей, Несан! — Окликнув його Морлі. — По-моєму, настала твоя черга гуляти бабу. Ця ось навіть дістанеться задаром. Хочеш, я її для тебе потримаю?
Баба дійсно була хоч куди. І вона сама до них причепилася. Так що сама винна. Вона так просто не відчепиться. Сама напрошується.
Несан знав — раз він взяв Меч Істини в ім'я справедливості, заради праведного справи, він заслуговує того, щоб стати Шукачем. І ця жінка не має права втручатися.
На яскравому сонці червоне вбрання жінки здавалося страшним. А вже обличчя її — просто маскою люті. Ніби хтось підняв її за косу і вмочив у кров.
— Я спробувала зробити так, як він хотів, — пробурмотіла жінка собі під ніс. — Спробувала йому догодити. — Несан подумав, що вона, мабуть, з'їхала з глузду — стоїть, підбоченившись, і розмовляє з небесами. — І до чого це мене привело? Ось до цього! Вистачить. З мене досить!
Сердито видихнувши, вона дістала з-за пояса, який туго стягував талію, пару червоних рукавичок. І з страхітливою рішучістю натягнула їх на руки.
— Я більше не буду вас попереджати, хлопчики, — сказала вона таким голосом, від якого у Несана волосся стало дибки. — Давайте меч сюди, і негайно.
Поки жінка похмуро поглядала на Несана, Морлі кинувся на неї і спробував вдарити кулаком в щелепу. Неса подумав, що Морлі вб'є її одним ударом.
Але жінка навіть не глянула на Морлі. Перехопивши його руку, вона в мить ока завернула її Морлі за спину і, зціпивши зуби, заламувала руку все сильніше. Неса в жаху почув, як вилетів із клацанням плечовий суглоб. Морлі завив і від болю впав на коліна.
Таких жінок, як ця, Несан ніколи не бачив. І ось тепер вона прямувала до нього. Не бігла, а розмірено йшла з рішучістю, від якої у Несан зупинилося дихання.
Він завмер, не знаючи, що робити. Він не хотів кидати приятеля, але ноги самі прагнули втекти. І меч він теж віддавати не хотів. Сліпо чіпляючись за амбразуру, Несан позадкував уздовж стіни.
Морлі ж встав і кинувся на жінку. А та спокійно насувалася на Несана — за мечем. Несан вирішив, що потрібно дістати меч і вдарити її. У ногу або ще куди. Він цілком здатний її поранити.
Але, схоже, цього робити не доведеться. Морлі нісся на неї, як розлючений бик. Цього разу його ніщо не зупинить.
Навіть не обертаючись, не зводячи очей з Несана, жінка ковзнула в бік і впечатала лікоть прямо Морлі в обличчя.
Голова Морлі закинулася. Бризнула кров.
Жінка легко повернулась і схопила Морлі за здорову руку. Затиснувши пальцями його долоню, вона зігнула зап'ястя так, що у Морлі підігнулися коліна, і почала відтісняти його до стіни.
Морлі ридав, як дитя, благаючи її перестати. Друга рука безпорадно висіла. Ніс перетворився на корж. Лице заливала кров. Напевно, на жінку кров бризнула теж, але на червоному одязі нічого не було видно.
Вона рівномірно і безжально тіснила Морлі до стіни. Не кажучи ні слова, вона схопила його за горло і спокійно і байдуже викинула спиною вперед в амбразуру. В безодню.
У Несана відвисла щелепа. Йому і в голову не приходило, що ця баба зайде так далеко.
Морлі нестямно кричав, летячи спиною вниз до підніжжя гори. Несан застиг, не в силах зрушитися з місця. Крик Морлі різко обірвався.
Жінка більше не вимовляла ні слова, нічого не вимагала. Вона просто насувалася на Несана, не зводячи з нього блакитних очей. І Несан перестав сумнівався, що якщо вона його піймає, то теж уб'є.
Ця жінка — зовсім не Клодін Уінтроп. Ця жінка ніколи не стане називати його «пан».
Ноги Несана нарешті віднайшли здатність ворушитися.
Якщо Несан і вмів щось робити краще, ніж м'язистий Морлі, так це бігати швидше вітру. Тепер же він понісся як ураган.
Озирнувшись на ходу, він мало не спіткнувся — ця жінка бігала швидше за нього. Висока, і ноги в неї довгі. Вона його доганяє! А якщо спіймає, то розіб'є йому обличчя з такою ж легкістю, як рознесла фізіономію Морлі. І теж викине його в безодню. Або відніме меч і переріже йому горлянку.
Несан відчував, як по щоках течуть сльози. Ніколи в житті він не бігав ще так швидко. Але жінка бігла швидше.
Він скотився по сходах мало не полетівши шкереберть. Стрибнув з майданчика вниз, на наступний поверх. Перед очима пливло. Кам'яні стіни, вікна, перила, сходи — все проносилося мимо змазаними світлими і темними плямами.
Несан, притискаючи до грудей Меч Істини, вилетів у двері і вільною рукою зачинив їх за собою. Двері ще не встигла закритися, як він перекинув під двері здоровенний кам'яний постамент — жах додав Несану сил.
Ледь гранітний постамент торкнувся підлоги, як жінка обрушилася на двері. Від удару важкі дубові двері прочинилися на кілька дюймів. Зметнувся пил. Деякий час було тихо, потім жінка здавлено охнула, і Несан зрозумів, що вона забилася.
Не витрачаючи часу, він понісся по замку Чарівника, закриваючи за собою двері і підпираючи їх, якщо щось підверталося під руку, чим-небудь важким. Він навіть не знав, чи туди біжить. Легенй горіли. Несан біг щодуху, оплакуючи свого друга. Він не міг у це повірити, в голові не вкладалося, що Морлі мертвий. Перед очима знову і знову прокручувалася остання сцена. Він майже вірив, що здоровенний тупий дурник підніметься і, посміхаючись, скаже, що це був жарт.