П'ятнадцятирічний капітан
Шрифт:
Усе це розмаїте мисливське знаряддя склали на носі шлюпки, і Говік з матросами чекали тільки наказу відпливати. На носі залишалось іще одне місце — для капітана Халла.
«Пілігрим» поставили в дрейф. Для цього реї повернули так, щоб різні вітрила штовхали шхуну-бриг у протилежних напрямках і, протидіючи самі собі, утримували судно майже непорушно.
Перш ніж сісти в шлюпку, капітан Халл іще раз окинув поглядом своє судно. Все було гаразд: снасті гарно натягнені, вітрила наставлені, як годиться. Він залишав Діка Сенда самого на шхуні-бригу, отже потурбувався зробити все так, щоб тому не довелося без крайньої потреби переставляти вітрила.
На прощання капітан Халл дав юнакові останні настанови.
— Діку, прошу тебе, добре пильнуй! Якщо навіть усупереч усьому виникне необхідність рушити з місця й піти за нами — коли ми запливемо далеко, переслідуючи смугача, — Том і його товариші завжди допоможуть тобі впоратися з вітрилами. Ти їм тільки поясни до пуття, що та як робити, і, я певен, вони зроблять усе якнайкраще.
— Атож, капітане, — озвався старий Том, — містер Дік може цілком покластися на нас.
— Наказуйте, містере Дік! — вигукнув Бет. — А ми вже зуміємо стати вам у пригоді!
— За що тут тягти? — спитав Геркулес, закачуючи рукави куртки.
— Поки що ні за що, — відповів усміхаючись Дік Сенд.
— Завжди до ваших послуг! — мовив велет.
— Погода гарна, Діку, — вів далі капітан Халл. — Вітру майже немає. Однак, хоч хай там що, не спускай шлюпки на воду і не покидай корабля!
— Зрозуміло, капітане!
— Коли треба буде, щоб «Пілігрим» підійшов до нас, я тобі дам знати, піднявши жердину з вимпелом.
— Будьте спокійні, капітане, — відказав Дік Сенд, — я не випускатиму з ока вашої шлюпки.
— От і гаразд, мій хлопчику. Будь розважливий і хоробрий. Ти ж бо тепер помічник капітана! Тож будь гідний свого звання. Ще ніхто не діставав його в твоєму віці.
Дік Сенд не відповів, а тільки всміхнувся й почервонів. Капітан Халл зрозумів цю усмішку і цей рум'янець.
«Славний хлопчина! — подумав він. — Скромність і рішуча вдача — оце і є Дік Сенд!»
Однак з останніх розпоряджень капітана Халла, який відпливав буцімто на зовсім безпечну справу всього на кілька годин, було видно: він неохоче покидає «Пілігрим». Та непереборний мисливський інстинкт, а надто владне бажання довантажити трюм, щоб якомога краще виконати свої зобов'язання перед Джеймсом Уелдоном, — все це спонукало його до ризику. Зрештою, й тихе море мало сприяти їм у полюванні. Тож ані його команда, ані він сам не могли встояти перед такою спокусою. Китобійний сезон було б урешті закінчено, і ця думка брала гору над усіма іншими міркуваннями капітана Халла. Він рішуче попрямував до мотузяної драбинки, щоб спуститися в шлюпку.
— Щасти вам! — побажала місіс Уелдон.
— Дякую», місіс Уелдон!
— Прошу вас, не бийте дуже боляче цього бідного кита! — вигукнув малий Джек.
— Не буду, мій хлопчику! — відповів капітан Халл.
— Беріть його обережно!
— Еге ж… ми його братимемо в рукавичках!
— Часом на спині у них велетенських ссавців знаходять вельми цікавих комах, — зауважив кузен Бенедікт.
— Ну що ж, містере Бенедікт, — сміючись, відповів капітан Халл, — коли ми пришвартуємо смугача до борту «Пілігрима», ви матимете змогу влаштувати на його спині грандіозні «комахолови».
І, повернувшись до Тома, додав:
— Сподіваюсь, Томе, що ви і ваші товариші допоможете нам розітнути кита, коли ми припнемо його до корми… а за цим затримки не буде!
— До ваших послуг, містере капітан! — відповів старий негр.
— От і добре! — мовив капітан Халл. — Діку, ці славні люди допоможуть тобі наготувати бочки. Поки ми полюватимемо, нехай вони повикочують їх на палубу. Коли ми повернемось, робота піде швидко.
— Буде зроблено, капітане!
Необізнаним людям треба пояснити, що вбитого смугача мали прибуксирувати до «Пілігрима» й міцно пришвартувати до штирборту. Потім матроси, взувши чоботи із шипами на підошвах, мали вибратися на спину кита й розрізати шар жиру, що вкривав його, на паралельні смуги від голови до хвоста. Тоді порізати смуги на шматки по півтора фута завдовжки, а шматки покраяти на ще дрібніші шматочки і, поскладавши в бочки, опустити в трюм.
Звичайно, закінчивши полювання, китобійне судно відразу якнайкоротшим шляхом прямує до землі, щоб там докінчити обробку туш. Команда висідав на берег і приступав до перетоплювання жиру. З жиру добувають його найцінніший складник — ворвань.
Однак за обставин, які склалися, капітан Халл не мав наміру повертатися назад і виконати на березі що роботу. Він розраховував перетопити додатково здобутий жир аж у Вальпараїсо. Зрештою, от-от мали повіяти західні вітри, і капітан «Пілігрима» сподівався дістатися до американського берега за три тижні, а за цей час здобич не могла б зіпсуватися.
Пора було відчалювати. Перш ніж лягти в дрейф, «Пілігрим» устиг трохи наблизитись до місця, звідки смугач давав про себе знати фонтанами пари та води. Кит усе плавав посеред широченного червоного поля, раз у раз розтуляючи велетенського рота й втягуючи міріади рачків. На думку досвідчених китобоїв, що стежили за ним, він і не думав тікати. Безперечно, то був саме той кит, що його китобої прозвали «бойовим».
Капітан Халл переліз через борт і мотузяною драбинкою спустився на ніс шлюпки.
Місіє Уелдон, Джек, кузен Бенедікт, Том і його товариші ще раз побажали їм удачі.
Навіть Дінго, зіп'явшись на задні лапи й вихилившись за борт, ніби прощався з командою.
Потім усі перейшли на ніс, щоб не пропустити жодної подробиці небезпечного полювання.
Шлюпка відчалила й, гнана вперед чотирма веснами в дужих руках, стала швидко віддалятись од «Пілігрима».
— Пильнуй, Діку, добре пильнуй! — востаннє гукнув до юнака капітан.
— Можете покластися на мене, капітане.
— Стеж одним оком за «Пілігримом», а другим — за шлюпкою! Не забувай про це!
— Буде, як кажете, капітане!
Легка шлюпка вже відпливла на кількасот футів од шхуни-брига. капітан Халл стояв на носі й далі давав свої настанови. Однак годі було розібрати слова, і зміст угадувався хіба що з виразних жестів.
Саме тут Дінго, що й досі стояв, спершися лапами на борт, жалібно завив. Марновірні люди напевно мали б це за лихий знак.
Від цього виття здригнулася навіть хоробра місіс Уелдон.