Перше Правило Чарівника
Шрифт:
— По-твоєму, Шота гарна собою?
Він посміхнувся.
— Так, але ти краща.
Келен посміхнулася у відповідь і відкинула волосся.
— Мало хто наважилися б сказати це… — Вона знову зупинилася. Її таємниця стояла між ними. І знову вона заговорила: — Є стара приказка у жінок, може бути, ти чув її: «Не дозволяй красивій жінці вирішувати твою долю, якщо ти при цьому є чоловіком».
Річард посміхнувся і встав, щоб розім'яти ноги.
— Ні, не доводилося це чути. — Він напівсидячи сперся на колоду й склав на грудях руки. Він і не думав, що Келен буде турбуватися, чи не викрала Шота
Келен відкинула гілку і встала поряд з ним. Нарешті вона заглянула йому в очі і підвела брови.
— Річард, — вона говорила тихо, майже пошепки, — цієї ночі я зрозуміла, що була дуже дурною. Раніше я боялася, що відьма вб'є мене відразу, але зараз зрозуміла, що вона майже домоглася цього. Просто я сама б за неї це зробила, дозволивши їй вирішити мою долю. А ти був у всьому правий. Мені слід було б з більшою увагою поставитися до того, що говорив Шукач Істини. — Келен опустила очі, потім знову глянула на нього. — Якщо… Якщо ще не занадто пізно, то я хотіла б повернутися до своїх обов'язків, знову стати твоїм провідником.
Річарду навіть не вірилося, що все скінчилося. Здається, він ніколи не відчував себе таким щасливим, ніколи не відчував такого полегшення. Замість відповіді він обійняв її і міцно притиснув до себе. Вона поклала голову йому на груди, потім відсторонилася.
— Річард, тепер я хотіла б поговорити з тобою ще про одну справу. Якщо ти згоден узяти мене назад, то ти повинен перш вислухати мене. Я не зможу залишатися з тобою, якщо не розповім про себе. Це пече мені серце, бо ж я повинна бути твоїм другом. Мені слід було б розповісти тобі про це з самого початку. У мене ніколи не було друзів, подібних тобі, і мені не хотілося б, щоб наша дружба припинилася. — Річард здивовано дивився на неї. — Але тепер я повинна розповісти тобі, хто я, — закінчила вона дуже тихо.
— Келен, я ж уже казав тобі, ти — мій друг, і ніщо не може змінити цього.
— Ця таємниця — може. — Келен опустила голову. — Це пов'язано з магією.
Річард не був упевнений, що йому необхідно дізнатися її таємницю. Він тільки що знову знайшов Келен, і йому зовсім не хотілося втратити її знову. Він сів навпочіпки біля багаття і зняв з вогню палицю, на якій смажився кролик. Він пишався тим, що Келен сама зуміла зловити кролика тим способом, яким він навчив її.
— Келен, твої таємниці не цікавлять мене зараз. Мене цікавиш тільки ти, от і все. Нумо, кролик готовий, поснідаємо.
Вона сіла на землю поряд з Річардом, а він відрізав ножем шматок м'яса і подав їй. М'ясо було гарячим, і вона тримала його обережно і дула, щоб остудити. Річард відрізав шматок собі і теж сів.
— Річард, коли ти в перший раз побачив Шоту, вона і справді була так схожа на твою матір?
Річард глянув на її обличчя, освітлене вогнем, кивнув і відкусив шматок м'яса.
— Твоя мати була красунею. У тебе її очі і її губи.
Річард злегка посміхнувся, згадавши про це.
— Але ж це була не вона.
— Значить, ти розсердився на Шоту за те, що вона прикинулася людиною, якою не мала права бути? За те, що вона обдурила тебе? — Келен теж відкусила шматок м'яса, вдихаючи повітря ротом, бо воно було ще дуже гарячим. Вона уважно дивилася на Річарда.
Він знизав плечима, відчувши гіркоту при спогаді.
— Так, по-моєму, це було нечесно.
Келен прожувала м'ясо і проковтнула його.
— Ось чому я повинна розповісти тобі, хто я така, навіть якщо ти після цього зненавидиш мене. Адже ти був моїм другом. Хоча я, можливо, і не заслуговувала дружби. Це ще одна причина, чому я повернулася: я не хотіла, щоб ти дізнався про це від когось іншого. Краще, якщо ти дізнаєшся все від мене. Після того як я розповім тобі все, то, якщо ти захочеш, я піду.
Річард подивився на небо. Воно ставало все світлішим. Йому захотілося, щоб Келен нічого не розповідала йому про себе, щоб все залишалося так, як є.
— Не хвилюйся. Я не збираюся гнати тебе геть. У нас же є спільна справа. Ти пам'ятаєш, що говорила Шота? У королеви ця шкатулка довго не затримається. Адже це означає тільки одне: хтось забере в неї шкатулку. Краще, якщо це зробимо ми, а не Даркен Рал.
Келен торкнулася його руки.
— Я не хочу, щоб ти ішов на пошуки, поки не вислухаєш мене. Якщо ти після цього захочеш, щоб я залишила тебе, я тебе зрозумію. — Вона пильно подивилася на нього. — Річард, я повинна сказати, що мене ніколи ще так не цікавила чиясь думка, як твоя, і, думаю, такого більше не буде. Але обійти цю таємницю не можна. З цього нічого б не вийшло. Нічого хорошого, по крайній мірі.
Йому не хотілося вірити. Повинен же бути якийсь інший вихід. Річард важко зітхнув і вимовив:
— Ну добре, давай.
Вона кивнула.
— Ти пам'ятаєш, що в Серединних Землях живуть істоти, наділені магією? І що вони не можуть відмовитися від магії, тому що магія частина їх самих?
Він кивнув.
— Так от. Я — одна з таких людей. Я не просто жінка.
— Так хто ж ти?
— Я — сповідниця.
«Сповідниця».
Слово це було йому знайоме.
Він весь напружився. Дихання перехопило. Він раптом згадав рядки з Книги Зниклих Тіней. «Якщо той, хто володіє скриньками, не прочитав цих слів сам, а почув їх із уст іншої людини, в достовірності переданого знання він може переконатися лише за допомогою сповідниці…»
Перед його внутрішнім зором швидко замиготіли сторінки книги. Він намагався згадати, чи не згадуються ці «сповідниці» десь ще. Ні, ніде. Він пам'ятав кожне слово Книги. Сповідниця згадувалася лише одного разу, на самому початку. Він ще думав, що б це значило. Він навіть раніше не був впевнений, що це реальна особа. Річард відчув, як ікло, що висіло у нього на шиї, немов налилося вагою.
Келен подивилася йому в очі і насупилась.
— Ти знаєш, хто такі сповідниці?
Він насилу відповів:
— Ні. Тільки слово чув, не більше… Чув від батька. Це правда, я не знаю, що воно означає. — Він намагався знову оволодіти собою. — Так що ж значить — бути сповідницею?
Келен обхопила руками коліна і злегка відсунулася.
— Це означає володіти владою, чарівною силою, яка передається від матері до дочки і походить з давніх-давніх часів, ще до «темного часу», існуючи стільки ж, скільки існують країни і народи.
Річард не знав, що це за «темні часи», але слухав не перебиваючи.