Перше Правило Чарівника
Шрифт:
Вийшла Келен і покликала його обідати. Тут тільки Річард зауважив, що вже темніє. Коли вона пішла, він попрямував до колодязя і вилив на себе відро холодної води, щоб змити піт. Келен і Еді вже сиділи за столом. У будинку було всього два стільці, і Річард приніс для себе з двору поліно. Келен поставила перед ним миску паруючого супу і простягнула ложку.
— Річард, ти зробив мені чудовий подарунок, — сказала Еді.
— Який? — Запитав він, дмухаючи на суп.
Еді подивилася на нього своїми білими очима.
— Ти не образився і дав мені можливість поговорити з Келен рідною
Річард променисто посміхнувся.
— Ти теж зробила мені дуже цінний подарунок. Ти врятувала моїх друзів. Дякую, Еді.
— А твій суп бути чудовим, — з відтінком подиву зауважила вона.
— Так, — підморгнула Келен, — такий же смачний, як і мій.
— Келен розповіла мені про Даркена Рала і про кордон, — продовжувала Еді. — Це багато що пояснює. Вона сказала, що ви знаєте про прохід і хочете потрапити в Серединні Землі. Тепер ти повинен вирішити, що робити. — Вона піднесла ложку до рота.
— Що ти маєш на увазі?
— Твоїх друзів треба кожен день будити, щоб напоїти і нагодувати рідкою кашею. Вони будуть спати довго: днів п'ять-десять. Тобі, як Шукачеві, вирішувати, чи будете ви чекати, коли вони прокинуться, чи підете далі. Ми не можемо тобі допомогти. Вибір за тобою.
— Тобі доведеться багато піклуватися про них.
Еді кивнула.
— Так. Але це буде набагато легше, ніж відправитися за скриньками і зупинити Даркена Рала. — Вона з'їла ще ложку супу і подивилася на нього.
Річард неуважно помішував суп в тарілці. Настало довге мовчання. Він подивився на Келен, але та нічого не сказала. Річард зрозумів, що вона не хоче впливати на його рішення, і знову опустив очі в тарілку.
— Кожен день зволікання, — тихо заговорив він, — наближає Рала до скриньок. Зедд сказав, що у нього є план. Але це ще не означає, що його план хороший. І нам може не вистачити часу, щоб його виконати, якщо чекати, поки старий прокинеться. Ми програємо, не встигнувши почати гру. — Він подивився в зелені очі Келен. — Ми не можемо чекати. Ми не можемо упустити шанс, занадто великий ризик. Ми повинні відправитися в дорогу без нього. — Келен підбадьорливо посміхнулася. — У будь-якому випадку я не збирався брати з собою Чейза. Для нього знайдеться робота і важливіше.
Еді потягнулася через стіл і накрила його руку своєю сухою долонею. Її долоню виявилася м'якою і теплою.
— Це не бути легким вибором. Не легко бути Шукачем. Те, що попереду, може бути ще гірше, ніж ти думаєш.
— Принаймні у мене залишився провідник. — Він змусив себе посміхнутися.
Всі троє якийсь час сиділи в тиші, розмірковуючи про те, що повинно бути зроблено.
— Вам слід сьогодні гарненько виспатися, — сказала Еді. — Це піде вам на користь. Після вечері я розповім все, що треба знати, щоб минути прохід. — Вона оглянула їх по черзі. Її голос, здавалося, скреготів більше звичайного. — І я розповім вам, як втратила ногу.
17
Річард поставив лампу на стіл і запалив її тріскою з вогнища. Через вікно доносився тихий шепіт дощу і крики нічних тварин. Їх спів і писк були з дитинства знайомі Річарду і нагадували йому про дім. Будинок… Остання ніч на батьківщині. Скоро він опиниться в Серединних Землях. Як батько. Він іронічно посміхнувся власним думкам. Батько привіз з Серединних Земель Книгу Зниклих Тіней. Син доставить її назад.
Річард сидів на поліні перед Еді і Келен.
— Тоді розкажи, як нам знайти прохід.
Еді відкинулася на спинку стільця.
— Ви вже знайшли. Ви бути в проході. Принаймні біля його початку.
— А що треба знати, щоб пройти через нього?
— Прохід бути дірою в підземному світі, але все ж це бути володінням смерті. Ви бути живими. Звірі полюють за живим, якщо живе бути досить велика, щоб зацікавити їх.
Річард глянув на безпристрасне обличчя Келен і перевів очі на Еді.
— Які звірі?
Довгий палець Еді обвів стіни кімнати.
— Це бути кістками тих звірів. Ваших друзів торкнулися створіння підземного світу. Кістки руйнують їх магію. Ось чому я сказала, що твої друзі почали отримувати допомогу з тієї самої секунди, як опинилися в моєму житлі. Кістки змушують магічну отруту покинути їх тіла, поступово пробуджують їх від сну смерті. Кістки не дають злу пробратися сюди. Звірі не можуть знайти мене тому, що відчувають зло кісток, і воно засліплює їх, змушує думати, що я бути однією з них.
Річард подався вперед.
— Якщо ми візьмемо з собою кілька кісток, це захистить нас?
Еді злегка посміхнулася, очі її схвально примружилися.
— Дуже добре. Це бути саме тим, що вам слід зробити. В мертвих кістках є магія, яка захистить вас. Але є ще дещо. Вислухай уважно, що я тобі розповім.
Річард склав руки і кивнув.
— Ви не можете взяти з собою коней. Стежка бути занадто вузькою для них. Є місця, де їм не пройти. Ви не повинні сходити зі стежки — це занадто небезпечно. І не повинні зупинятися на нічліг. Щоб пройти кордон, потрібні день, ніч і ще день.
— А чому не можна зупинятися на нічліг? — Запитав Річард.
Еді обвела їх білими очима.
— Крім звірів там є інші тварюки. Якщо довго стояти на місці, вони доберуться до вас.
— Тварюки? — Перепитала Келен.
Еді кивнула.
— Я часто ходжу через прохід. Якщо вести себе обережно, це досить безпечно. Але якщо ви будете необережні, до вас доберуться тварюки. — В скрипучому голосі почулися гіркі нотки. — Одного разу я стала занадто самовпевненою. Я йшла цілий день і дуже втомилася. Я була впевнена в собі, впевнена, що добре знаю небезпеки, підстерігаючі в проході. Я сіла під деревом і вирішила подрімати. Усього кілька хвилин. — Вона потерла ногу. — Коли я заснула, мені в ногу вчепився хват.
— Хто такий хват? — Келен мерзлякувато повела плечима.
Хвилину Еді мовчки дивилася на неї.
— Хват бути такою твариною, у якої вся спина покрита бронею, а черево внизу шипами. У нього багато ніг, кожна закінчується гострим довгим кігтем. Рот — як у п'явки, тільки з безліччю зубів. Він згортається так, що зовні залишається тільки броня. Кігтями він чіпляється в тіло так, що його не можна відірвати, а потім вгризається в тебе зубами і починає смоктати кров, все сильніше стискаючи пазурі.