Повна темрява. Без зірок
Шрифт:
Лядвио склав пальці будиночком на своєму столику, раптом умент набувши ділового вигляду.
— Я продаю подовження, — сказав він.
— Що цілком вдало збігається з офіційним статусом цієї дороги.
— Ніколи не думав про це в такому сенсі, але ви, либонь, маєте рацію. Хоча подеколи сигара слугує лише для продукування диму, а випадковий збіг є випадковим збігом. Будь-хто воліє якогось подовження, містере Стрітер. Якби ви були молодою жінкою, закоханою в шопінг, я запропонував би вам подовження кредиту. Були б ви чоловіком з маленьким пенісом — генетика іноді така жорстока штука — я запропонував би вам подовження члена.
Стрітер був і здивований, і разом з тим зачудований таким нахабством. Вперше за цілий місяць — відтоді, як дізнався про свій діагноз, — він забув, що слабує на агресивну й надзвичайно швидко прогресуючу форму раку.
— Ви жартуєте.
— О, я великий штукар, але я ніколи не жартую щодо бізнесу. Свого часу я продав десятки подовжень члена і був відомий в Аризоні під прізвиськом Ель Пене Ґранде. Я з вами цілком щирий, проте, на моє щастя, не вимагаю й не очікую від вас, щоб ви мені вірили просто так. Чоловіки-коротуни часто бажають подовження всього тіла. Якби вам захотілося кращої шевелюри, я був би щасливий продати вам подовження волосся.
— А може людина з довгим носом — ну, знаєте, як в Джиммі Дуранті [195] — отримати коротший ніс?
Лядвио усміхнувся й похитав головою.
— От тепер ви самі жартуєте. Бо відповіддю на це буде — ні. Якщо вам потрібне скорочення, мусите шукати деінде. Я спеціалізуюся лише на подовженнях, це суто американська послуга. Я продавав подовження кохання (подеколи їх називають «приворотним зіллям») безнадійно закоханим, подовження кредитів тим, хто опинилися в скрутному фінансовому стані — таких безліч за сьогоднішньої економіки, — подовження часу тим, у кого якісь термінові справи, а одного разу подовження зору хлопцю, котрий бажав стати пілотом військовоповітряних сил, але знав, що не пройде тест, бо був короткозорим.
195
Jimmy Durante (1893-1980) — співак, піаніст, один з найпопулярніших акторів-коміків у 1920-1970-х рр.
Стрітер щасливо шкірився, отримуючи насолоду від такої забавки. Ще недавно він сказав би, що насолода від гри йому тепер недосяжна, але життя сповнене сюрпризів.
Лядвио також усміхався, немов їх обох щойно розвеселив почутий анекдот.
— А раз, — сказав він, — я замахнувся на подовження реальності для одного художника — вельми талановитий був чоловік, — котрий тоді чимдалі вже занурювався у параноїдальну шизофренію. Ото таки коштувало дуже недешево.
— Скільки? Можна мені поцікавитися?
— Одна з картин того парубка, тепер вона прикрашає мій дім. Вам мусить бути знайоме його ім’я, знаменитість часів італійського Ренесансу. Ви, либонь, вивчали його, якщо брали курс сприйняття мистецтва у коледжі.
Стрітер не перестав посміхатися, але зробив крок назад, на трохи безпечнішу відстань. Він змирився з тим фактом, що мусить померти, але це не означало, що він бажає, аби це трапилося сьогодні, та ще й від руки можливого втікача із закритого закладу для кримінальних божевільних «Джуніпер Гілл» в Агасті [196] .
196
Augusta — столиця штату Мейн, засноване 1607 року місто, населення якого сьогодні близько 20 тис. мешканців.
— Так, про що це ми тут говоримо? Ніби ви хтось на кшталт... ну не знаю... безсмертного?
— Вельми довго живучого, якщо точніше, — сказав Лядвио. — Що підводить нас, як мені здається, ближче до того, що я можу зробити для вас. Вам, певне, сподобалося б подовження життя.
— Чого досягти неможливо, я гадаю? — спитав Стрітер. Подумки він вираховував відстань до своєї машини, та як швидко він туди зможе добігти.
— Звісно, що можливо... за деяку ціну.
Стрітер, котрий свого часу чимало награвся в скребл, уже уявив собі літери прізвища Лядвио на фішках і встиг перетасувати їх.
— Грошима? Чи ми говоримо про мою душу?
Лядвио сплеснув долоням й заразом лукаво підкотив угору очі.
— Ніякої душі не знаю, як то примовка каже, поки вона мене не вкусить за гузно [197] . Ні, гроші — це єдина валюта, як воно віддавна заведено. П’ятнадцять відсотків від ваших прибутків впродовж наступних п’ятнадцяти років цілком мене влаштують. Без усякого агентського посередництва, як то у вас кажуть.
— Це розмір мого подовження? — зважував Стрітер зі щемкою пожадливістю ідею п’ятнадцяти додаткових років. Такий період здавався дуже довгим, особливо у порівнянні з тим, що він мав наразі попереду: шість місяців блювання, невпинне посилення болю, кома, смерть. Плюс стандартний некролог, у якому обов’язково буде фраза «після довгої й відважної боротьби з раком». Тощо і таке інше, як люблять повторювати у «Зайнфельді».
197
Алюзія на біблійну фразу: «Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...» (Йов 9:21).
Лядвио підвів руки, виставивши долоні на рівні плечей, ніби казав: «Хтозна?»
— Можливо, й двадцять. Напевне сказати не можу: цього не вирахувати, як параметри запуску ракети. Але якщо ви очікуєте на безсмертя, то викиньтецюдумкусобізголови. Я торгую лише правдивими подовженнями. Це найкраще, що можу запропонувати.
— Мені таке годиться, — сказав Стрітер. Цей пан його розрадив, а якщо той потребує партнера для своєї клоунади, то й Стрітер готовий залюбки йому підіграти. До якоїсь межі, звісно. Так само усміхаючись, він простягнув руку понад ломберними столиком.
— П’ятнадцять відсотків, п’ятнадцять років. Хоча мушу вас попередити, що п’ятнадцять відсотків від зарплатні помічника менеджера банку навряд чи забезпечать вам сидіння за кермом «Ролс-Ройса». Хіба що «Гео» [198] та й то...
— Ще не всі на місці клепки, — перебив його Лядвио.
— Авжеж, безклепкий, — зітхнув Стрітер, прибираючи простягнуту було руку. — Містере Лядвио, дуже приємно було з вами поспілкуватися, ви подарували мені світло радості цього вечора, що, як я вважав, тепер уже не є можливим, і я сподіваюся, ви самі також отримаєте допомогу з вашими ментальними пробле...
198
«Geo» — марка економічних легковиків та джипів, що випускалися компанією «Шевроле» у 1989-2004 рр.
— Замовкніть, дурний чоловіче, — перебив його Лядвио, і хоча усмішка його не щезла, приємного в ній тепер нічого не залишилося. Він раптом ніби виріс — дюйми на три щонайменше — і перестав здаватися таким опецькуватим.
«Це все освітлення, — подумав Стрітер. — Надвечірне світло здатне на такі трюки». А неприємний запах, який він раптом зауважив, це, либонь, не що інше, як повіви згорілого авіаційного пального, що їх приносить на цей гравійний майданчик з-поза сітчастого паркану легкий вітерець. Усе пояснювалося просто... проте він замовк, як йому було наказано.