Історія України-Руси. Том 4

Грушевський Михайло Сергійович

Королївська деклярація прийнята була з великим одушевленнєм коронними станами і дуже холодно — литовськими відпоручниками. Литовські відпоручники не прийняли королївської деклярації й заявили, що предложать її на соймі литовським станам 49).

Сим були вичерпані обопільні наради. Лишало ся уложити соймовий рецес. Уложений польськими сенаторами проєкт рецесу литовські відпоручники не прийняли. Не хотїли пристати на те, аби в нїм згадувало ся про королївську деклярацію немов ними прийняту. Були ще й иньші подробицї, на які не годили ся литовські стани: нпр. в польськім проєктї поминено титул в. князя литовського і доповнено в литовській редакції; змінена стилїзація про сойми 50) і т. и.

Литовські відпоручники предложили свою редакцію з тими поправками, але її знову не прийняли коронні стани, хоч вона була стилїзована дуже здержливо й більше замовчувала, як перечила. Тодї литовські відпоручники зажадали назад своєї інструкції, щоб їхати назад. На бажаннє коронних станів, аби кінець нарад не виглядав так прикро, вони згодили ся тільки попрощати ся при королї, з повною парадою, і 22 лютого дїйсно відбула ся прощальна парада. Король висловив надїю, що справа унїї дійде скоро кінця й заповів скликаннє литовського сойму до Більська, а спільного до Парчова, на св. Івана, й литовські відпоручники поїхали 51).

На бажаннє коронних послів, король опублїкував свою деклярацію в справі унїї, в формі привилею, де вирікав ся своїх дїдичних прав на в. князївство й підносив, що обидві держави мають творити одну. Осібно видано рецес, в імени короля, де представлено результати конференцій про унїю 52). Представлено їх не без сторонничости, з поминеннєм деяких спірних точок, в сьвітлї більше користнім для Польщі. Біда тільки, що сей рецес, як і королївська деклярація, по протестах литовських відпоручників обовязкової сили для Литви не могли мати нїякої.

Таким чином з формального боку варшавські переговори про унїю не осягнули нїяких результатів. Але реально взявши, сї переговори для Польщі безплодними не були. Уступки, зроблені литовськими відпоручниками, хоч не закріплені формально, лишили ся важним прецедентом на пізнїйше. Довгою дискусією і натиском з королївської сторони приведено обидві сторони досить близько до певнїх середнїх термінів, на яких можлива була стріча — хоч і не дуже добровільна. Не дурно бачимо, що на Люблинськім соймі вкінцї прийнято формулу унїї, яка, поминаючи прилученнє українських земель до Польщі, взагалї досить близько відповідала тій формулї, яку приймали литовські відпоручники на соймі 1564 р. Се все дає сьому сойму право на більшу нашу увагу, а перехований дневник, хоч малює тільки одну сторону конференцій, при загальній бідности відомостей багато причиняєть ся до зрозуміння тодїшньої ситуації. Тому мусїли ми трохи близше коло нього застановитись.

Примітки

1) Див. відповідь в. князя, видруковану у Любавского Литовско-русскій сеймъ дод. 43.

2) Видруковані в дневнику сойму 1563 p. — Zrzodlopisma do dziej'ow unii т. II ч. l c. 367-8.

3) Так здаєть ся треба розуміти не зовсїм ясний вираз: okrom jedno gwaltownej potrzeby rzeczp. — ku odparciu naprzeciw nieprzyjacieliowi, na porywcze a niepotrzebne powloki jezdzi'c nie chcieliby'smy. Се натяк на можливість відтягнути ся шляхтї навіть від походу.

4) Король приїхав до Пйотркова на сойм 28/X 1562 — Ґурнїцкий вид. Мостовского c. 464.

5) На закінченню дневника, в загальнім поглядї на сойм сказано: О litewskiej uniej byla zminka wielka, bo wiedzieli poslowie ziemscy, ze samа Litwa solicitowala o nie krola, i z wojska od Witepska jawnie poselstwo byli wyprawili do Wilna ku krolowi proszac, aby unie im z Polska dokonal, o czem jest wyzej dostatecaniej wypisano (в дїйсности нема). Solicitowali o to wszystka szlachta litewska, ale sie temu pan'ow nieco sprzeciwialo, z ktorych przedniejsi byli pan Mikolaj Radziwlli wojewoda wile'nski, kanzierz, marszalek, hetman i wielkich dzierzaw w onem xiestwie wielki pan z laska wielka — c. 157.

6) Zrzodlopisma II

ч. l c. 10.

7) Ibid. c. 56.

8) Przypominali ich. przeciw Koronie niestateczno'sc, lamanie foedera, nie zisczenie spisk'ow spolnych (актів унїї), a na ostatek nieprzyiazni znaczne, kt'ore oni Koronie w potrzebach ich, tak walaskich (iz gdy byli o pomoc zadani, przymierzem i pacty swemi z Wolochy wymawiali sie), jako z innemi, okazowali.

9) Ibid. c. 102-3.

10) A ten sejm sp'olny z Litwa i Prussy bedziem powinni wedle statutu zlozy'c i tamze juz w doskonala exekucya przywie'sc te unia i incorporacya tym obyczajem, jako przywileje splne tak dawne jako tez za kr'ola Alaxandra, stryia naszego, uczynione ucza.

11) Ibid. c. 144-5, 147, Volum. legum II c. 20. Я вважав потрібним увійти близше в детайлї, бо сей момент — критичний в історії унїї, зовсїм не був відповідно розсьвітлений. Д.-Запольский (c. 15-6) зовсїм проминув і петицію литовської шляхти й сойм 1562/3 р.: про нього він тільки згадує, що розпочав ся він заявою про потребу унїї — і відкликуєть ся до соймового рецесу. Що правда, він досить широко спиняєть ся над причиною повороту в трактованню унїї, але мірковання його й тут або в високій мірі неясні (навіть подекуди незрозумілі), або хибні — як і в попереднїм. Любавский (c. 635-6) відповідно оцїнив значіннє петиції, але зрештою хибно судить про дальші її наслїдки : „відповідно до петиції Литвинів Жиґимонт-Авґуст поставив справу унїї на короннім пьотрковськім соймі (до сього д. Л. покликуєть ся зовсїм хибно на акти подані в Zrzodlop. do dz. unii), але вдати ся в наради над сим питаннєм і його рішеннєм сойму не прийшло ся, бо як раз король мусїв за „ґвалтовною потребою” виїхати до в. князївства” (c. 636-7).

12) Любавского Литов.-русскій сеймъ докум. ч. 45.

13) Друковані в дневнику сойма 1563/4 рр., в Zrzodlopisma-x do dziej'ow unii т. II с. 280-9; тамже, с. 172-9, видруковано ще й польський переклад, досить лихий (так що місцями для зрозуміння треба собі відгадувати латинський текст), але з деякими відмінами. Відносини тих двох текстів обговорюю в прим. 46. Датована інструкція 21/VII 1562 р.

14) Лист короля з 8/X 1563 — Zrzodlopisma II ч. І c. 185.

15) Виставлена їм грамота, по латини, в Zrzodlopisma-x II ч. 1 c. 182, виказ відпоручників у Любавского ор. c. дод. ч. 47 (він не зовсїм сходить ся з тою латинською грамотою). Пор. Zrzodlopisma II. l c. 237.

16) A zwlaszcza ilekro'c w spl'onych zasiedzieniach trafi sie rozmowe mie'c w rzeczach kolo unii, zeby sie kto z tych pan'ow posl'ow, kt'orzy od inszych stan'ow poslani sa, okrom wolej, wiadomo'sci i przyzwolenia ich msci pan'ow posl'ow z lawice tedy pa'nskiej poslanych w te zmowy nie wtracal, ale zeby bylo wszystko z wiadomo'scia i wola starszych i sp'olnem zezwoleniem wszech pan'ow posl'ow.

17) Zrzodlopisma II. l c. 281 i 219, пор. 183 і 277-8.

18) Про неї прим. 46.

19) Wyjawszy wielka nagla przypadla od nieprzyjaciela potrzebe.

20) Див. вище c. 221; сї слова з акту 1499 р. в польськім текстї інструкції 1563 р. мають прогалину, і для того не зрозумілі.

21) Zrzodlopisma c. 286.

22) Sub quo (особою короля й великого князя) tamquam uno capite uterque populus sit unum corpus unaque gens — c. 282, пор. 286. За те знов на иньших місцях без церемонїї говорить ся про дві держави чи володїння — utraque dominia.

23) Zrzodlopisma c. 281, 287.

24) Дневник сойму — Zrzodlopisma do dziejow unii II ч. 1 с. 193, 202-8. З попереднїх дослідників близше спинив ся коло сього сойму тільки Любавский (c. 663 і далї). Д.-Запольский (ор. c. c. 15-6) збув його кількома побіжними увагами.