Історія української літератури. Том 1
Шрифт:
В неділю рано ясне соненько сходжає (І, 175).
Або: В неділю, в неділю рано
Ясне соненько сіяло (II, 94).
В неділю, в неділю рано
Ой як соненько сходило (II, 227).
Вар.: Ясно соненько сходило (II, 183).
Сияе, сияч сонце
По всьому світу і в небі (II, 260).
Часом зоря рання робить асоціацію з зорею вечірнею:
Світила, ой світила нам
Ясная зіронька з вечера (II, 211).
По зорі, по зорі,
По
Зорейко, ясна зорейко,
Не заходи ж ти раненько! (II, 254).
Світи, світи місяченьку! (II, 1)
Іншим разом ідея раннього ранку вводить птаха як його вісника:
Заспівай, заспівай, соловію,
Перед віконцем на зілю! (II, 118)
Не літай рано-раненько на поле (І, 120).
Соколе!
Ой на дворі, над ворітеньки,
Щебетали ластівоньки (II, 136).
Не зовсім уже ясна асоціація образів:
Ой літай, ой літай, чорна галонько, з-низенька (II, 139).
Дунай, море, гомін хвиль приходять, напр., в таких комбінаціях:
Дунаю, гей Дунаю, тиха водонька, помалу! (II, 58)
Дунаю, гей-гей Дунаю,
Все в милім Бозі гадаю (І, 113).
Повій, повій, вітроньку, стиха,
Помаленьку на Дунай! (II, 168)
Грай, море, грай — радуйся земле до віку! (II, 57)
Бриніла, бриніла вода по каміненьках дрібненько! (II, 153)
Сей мотив потім варіюється ще так:
Бреніла, бреніла коса коло покоса з росою;
або:
Шуміла, шуміла коса коло покоса раненько (з тихенька);
і коротше:
Бреніла коса коло покоса! (II, 72)
Також:
Бреніли, бреніли воли яко соколи,
А все сивенькі на полі (II, 70).
Вар.:
Гей воли, гей сивенькі, гей воли! (II, 67)
«Рай» приходить, напр., в такім образі мішаного характеру:
Рай розвився, ой рай розвився —
Христос народився Та в його дому (І, 117).
Вар.: Христос уселивсь у сьому дому (І, 201).
«Вино» належить до найбільш уживаних приспівів:
Зелене, зелене вино —
А в три ряди саджено (II, 188);
або: То ми вино, ой то ми вино,
Що в три рядочки саджено! (II, 209)
Зелене вино
Барзо ранейко зацвіло! (II, 143)
Виноградь красна зеленая! (І, 164)
В неділю рано
Зелене вино саджено! (II, 147)
В неділю рано, рано зелене вино (І, 239).
Часто місце «вина» заступає калина:
Калино, калино-вино,
Винная моя ягода! (І, 232)
Або: Калино вино, винная ягодо! (II, 238)
Калино, ей калинонько,
Розвивай же си раненько! (II, 213)
Калино, калино малая,
Та
Калино, калино мала,
Вода луженьки забрала (II, 72).
Калино, гей же калинонько, | Тось ми биляво зацвіла,
Тось си гиляво розвила,
Тось ми червоно зродила (II, 140 — повторюється по черзі останній рядок).
В інших варіантах в місце вина входить рожа, хоча має й свою самостійну символіку:
Процвітай, процвітай, роже,
В неділю рано саджена;
2або: В неділю рано червоно (II, 140).
Квіте, ой квіте мій,
Червоная рожа, красний цвіт! (II, 230)
або просто:
Цвіте рожа червоненька (II, 252).
Інші ростинні мотиви більше одноманітні:
Яворе! ей яворе-явореньку,
Зелений листок на тобі! (II, 22)
Коротше: Ой яворе зелененький!
Ой не шуми, смереченько! (II, 20)
Зелена, зелена мурава,
А по ній роса студена! (II, 25)
Там на траві, на отаві,
або: Там на траві, на мураві (II, 1)
Зелен ромен на камені (II, 71).
Зрештою, вони приходять ще в символіці дівчини, як «калина», «рожа», «вінок» і т. под.:
Вію ж ти, вію ж ти квітку | Дівчино-серденько —
Та з зеленого барвінку! (II, 169) | Говори з нами хорошої (II, 168)
Чом панна, чом паняночка
З рути віночка не вплела?
Говори з нами, дівойко (II, 140)
Червоне, червоне зілейко,
Говори з нам, дівойко (II, 140)
або: Говорить з нами дівонька.
Ясная, ясная зоренько,
Мов, панно, мов, молоденька,
Промов словенько, зтиха словенько
А з нами (II, 163)
Уляночко, Уляночко-пані,
Говори з нами зтихенька (II, 261).
Зелене, зелене зіленько,
Говори з нами (II, 185).
В тім гаю я Марусеньку
По голосі пізнаю! (II, 220)
Що ж то ми, що ж то ми за тая
За панінойка славная (II, 140).
Дівойко, пана [!] дівойко,
А ласкавоє сердейко (II, 253).
Героїчні, дружинні мотиви:
Гордоє, гордоє паня,
Межи панами славноє! (II, 78)
Соколе ясний, паниче красний N. N.
Лелія! Та його ноженьки
В щирім золоті горіли! (II, 50)
Грай, коню, грай, кониченьку,
Під N. N. молоденьким, грай коню!
Грай, коню, грай, кониченьку
Воронесенький,
Під N. N. молодесеньким (II, 56 і 57).
Грай, коню, грай, кониченьку,
Під молоденьким панятем! (II, 42)
Подзвонюй, подзвонюй, коню,
Своїми узденьцями золотими! (II, 22)