Історія української літератури. Том 6
Шрифт:
1 Матеріали, с. 195.
Тепер я ще хочу звернути увагу на нерівноскладові композиції. Одна належить молодшому Беринді Стефанові і міститься в деяких примірниках "Бесід на посланія апостола Павла" 1623 р., в додатковому зшитку — разом з присвятами Ф. Копистинському.
На останній картці читаємо таке великоднє поздоровлення Плетеницькому: "Великодный дар в ХристЂ превелебному єго мл. отцу кир Єлісею Плетенецкому, архимандриту печерскому кієвскому и проч., пану добродЂєви моєму милостивому и всЂм их мл. благородным паном презацного клейноту сего, o вдячноє принятя просячи покорне офЂрованый". Під ним великий хрест і місяць —
Крест пресвятий
Єст вЂдомый
Же през него
ПрадЂднего
ГрЂха юж єстесмы волными,
Іс(ус) Христом свобожденными,
З о(т)хлань пекла тмы вЂчной
Сподоблены хвалы небесной.
И чим справил —
Тож зоставил
Гасло своим
ПравовЂрным.
Крест звЂздами гафтований
Константіну оказаный
Знак звитязства мЂл оный цар
На поганы, от Бога дар.
Леч то певно —
Не даремно
Плетенецким
Яко вЂрным
Крест теж за герб єст надано
Бо святолюбивость узнано
В том дому.
А иж кресты
У иных сут(ь) знаки прости
Ту зась годне
И пристойне
Єго носят
И не зложат
НЂгды з своих зацных рамен,
Доколя им станет времен.
Звитяжайте ж всЂх противных,
Жіючи в тисущох 1 лЂтных.
Чворозначный 2
Клейнот зацный
Под час святый
Описанный
При КрестЂ єст(ь) мЂсяц ясный,
ОсвЂщает дом их зацный. —
Тых за герб свой уживают
И в сла†ся помножают
В которой абы долго жили,
Потом небо наслЂдили,
Христе Въскресшый, даруй им
Тридневным встанієм своим.
ПревелебнЂйшій в Бозі милостивый отець архімандріте, пане и добродЂю мой! ПресвЂтлым трідневнаго Христова въскресеніа днем св. Іоанна Златоуст. Ап. БесЂд дволЂтних, от в. вел(ебности) нам врученых прац съвершенный конец и одпочиненя взявши а в мЂсто того за великодный дар клейнот прозацный вщ. велеб(ности) з найнижчыми службами отдаючи, прошу Господа Бога, абы он для размноженя хвалы єго святои и на утЂху нас зычливых слуг вш. велебности при добром здоровю в долгій вЂк ховати рачил. Ун(ижоный) их сл(уга) Стефан Берында тип(ограф) 1623" 3.
Подібний же великодній дарунок — тільки цим разом колективний від цілої друкарні являє собою "Имнологія си єсть пЂснословіє Албо пЂснь през части писмом мовленаа 4 на день въскресеніа Господа нашего Іисуса Христа пану, пастыру, опекунови и добродЂєви своєму през дЂлатели в типографіи в даруночку низко принесенаа. В типографіи святыя великія чудотворныя Лавры Печерскія кієвскія року 1630".
1 Треба: тисящох.
2 Хрест у гербі Плетеницьких має з правого боку чотири перехрестя, з лівого тільки одне, як "Пилява" Потоцьких має Два перехрестя з лівого боку, а з правого три.
3 Матеріали, с. 79.
4 Прошу звернути увагу на характеристичну мішанину староболгарських кінцівок з староруськими (мовленаа — въскресеніа), Що взагалі помічається в печерських друках цього часу і являється, очевидно, свого роду книжним снобізмом.
Ясне велебному и свЂтлопреподобнЂйшему (!) господину є. мл. господину отцу и пастыру своєму кир Петрови МогилЂ, архимандриту святыя чудостворныя великіа Лавры Печерскіа кієвскіа, воєводичу земель Молдавских на славних ст(и)х(и)ров Пасхи пЂснь празнична цЂлованіа съгласно поют, иже в типографіи (на боці: "Се же и акростихіс", треба читати перші букви строф,
Въскресеніа день
Пан наш гды з мертвых встал нынЂ преславно,
Як пророкове о том рекли давно,
Явился женам, потым и Петрови,
Жебы он знати дал и всему дворови, —
Єдинадцатем учніом затървожоным,
Жидов пострахом розне роспужоным,
Подзначаючи, же мЂл старшим быти,
Котрого власность єст иных учити 1.
Тебе, отче наш, Петре преподобный,
Иж Х(ристо)с камень — камень тя оздобный
Сему даровал мЂсцу пресвятому,
Матки своєи — ведлуг тЂла-дому 2
1 Бажання сказати Могилі щось приємне на тему його імені потягло панегіристів туди, куди не ходили київські богослови: вони признають тут першенство ап. Петра і т. д., тимчасом як ми бачили, богослови висували прерогативи "Єрусалимського єпископа" — ап. Якова або Первозваного Андрія, апостола Русі і єпископа царгородського.
2 Домові матері своєї — Печерській Лаврі, "ведлуг тіла" — матеріальному домові — в протиставленні небесному.
Ровне теж залецил о нем повЂдати
Тым, котрых рачил под твою власть дати.
Што в том єст, толко же собі любовным
Показал тебе, и Петрови ровным.
Оному зровнал для владзы порядку,
СобЂ улюбил — для твоєго статку:
Же и сам в цнотах къ Богу ся зближити
Прагнеш, и своих к тому ж спорядити.
Въскресеніа день теды преясный,
Святый, весолый, свЂтлый и красный,
О преподобне, отче наш и пане,
Свято обшедши в том аггелском станє
И преложенст†над нами, твоими
Послушниками, иле их єст, всЂми,
Житя потерши сотного дороги
Просто Олимпу перейди пороги 1.
Ієродіакон Исаіа, типонадзиратель
1 Що б сказав Вишенський на таке мішання міфології до богословія — називання раю Олімпом!
Київське братство і братство Луцьке, їх засоби, завдання і методи.
Переходячи до другого культурного осередку київського відродження — Київського братства, стрічаємося з великими труднощами: коли від загальних, доволі поверхових відомостей, що правдою і неправдою перейшли в оборот підручників і популяризацій, потребуємо сягнути по якісь докладніші відомості в інтересних для нас питаннях, — ми спиняємось перед повним майже браком відомостей. Щось ближче про братство, про його відносини до школи, обставини його життя і под. маємо тільки в пізніших часах: в другій пол. XVII в., ще більше в XVIII в., і тоді можемо констатувати, що братства як такого — чогось, що нагадувало його прототип братство Львівське, — в Києві властиво не було. Був Братський монастир, що стояв під протекторатом або й під цілком конкретною владою митрополита, незважаючи на свої ставропігіальні права, і при цьому монастирі школа — колегія чи академія, ігумен Братського монастиря бував одночасно й ректором; братства ж як якоїсь громадської організації немає сліду, і, очевидно, її й не було. Чи було колись інакше? Чи це залежність від митрополії, витворена в Могилиних часах, розложила і атрофіювала колишню громадську організацію, чи, може, її й взагалі ніколи не було, і Київське братство в дійсності було тільки фірмою, під якою виступали ті сили, що в даний момент кермували політичними і культурними українськими справами.