Тінь попередника

Ешкилев Владимир Львович

— А хіба адмірал Маккосліб не поінформував вас про це, леді? — поцікавився Марков.

— Ні, — ксенобіолог зробила вигляд, що не зрозуміла натяку. Її погляд був спрямований кудись далеко, а плями на обличчі стали більш виразними.

Вольск, не знаючи, чого ще очікувати від Маркова, поспішив їй на допомогу. Він звернувся до Гело:

— Я так розумію, що на цьому історія не закінчилась?

— Історія не закінчилась, — погодився радник. — У звіті супремуса згадувалось ушкодження радіатора моторної секції корабля. Ушкодження «Уриїл» отримав на зворотньому шляху, коли заходив на Темні Шляхи в Агрегаті Оріону. Ступінь пошкоджень супремус визначив як

такий, що «не несе безпосередньої загрози», й відніс його на рахунок зіткнення з невідомим малорозмірним об'єктом. Але до Альфи «Уриїл» дійти своїм ходом таки не зміг. Його моторна секція постійно перегрівалась, почалась прогресуюча деформація внутрішніх захисних екранів. Тому супремус «Уриїлу» прийняв рішення вийти на орбіту Кідронії і запросити ремонтних послуг у місцевої орбітальної бази. Я вже згадував, що екіпаж і членів експедиції на час ремонту було вирішено залишити сплячими у протиперевантажних коконах. Тому вони ні з ким із кідронійців не спілкувались.

— Але комп'ютер ремонтного блоку мусив обмінюватись з корабельним супремусом даними?

— Він і обмінювався. Усі ці дані ми маємо. Але там немає нічого про експедицію. Лише технічна інформація, звіти ремонтних роботів, переліки витратних матеріалів, кількість використаної під час ремонту енергії. Всі ушкодження були повністю ліквідовані за сто десять стандартних годин. «Уриїлові», після передбаченої у таких випадках контрольної перевірки двигунів, було автоматично видано сертифікат льотної придатності. Потім «Уриїл» увімкнув іонні двигуни й пішов на П'ятдесят шостий лімес. Більше ніхто ніколи його не бачив. Останнє повідомлення супремус відправив на Кідронію перед тим, як востаннє пірнути на Темні Шляхи. Це був стандартний набір даних про стан бортового обладнання. Нічого підозрілого. Зрештою, за останні півстоліття з Темних Шляхів не повернулось більше вісімдесяти зорельотів різних класів і типів. Властивості багатовимірних сингулярностей, як вам відомо, не досліджені поки що й на долю відсотка.

— А коли стало відомо, що з «Уриїла» хтось скачав інформацію? — спитав тіронієць.

— Сім стандартних тижнів тому.

— Тобто, цілих двадцять два роки ніхто не спромігся або і не схотів цього виявити, а сім тижнів тому усі прозріли? Невже? Я не вірю. Такого не буває.

— При повторній перевірці пам'яті ремонтного блока знайшлися сліди несанкціонованого трафіку.

— Обсяг трафіку визначили? — поцікавився Вольск.

— Терабайтовий. Як мінімум.

— Хтось випатрав супремусові пам'ять?

— Так. Хтось підібрав коди і використав каскади аналогових масок для проникнення до пам'яті позитронного мозку корабля. Дуже професійна робота. Принаймні, так вважають наші техніки.

— І цієї «професійної роботи» не змогли зафіксувати тоді, у триста дев'яносто четвертому?

— Тоді почалася Війна з ящерами. Кідронія перетворилася ледь не на передову базу Шостого флоту. Всіх спеціалістів Служби кинули на придушення саботажу, на пошуки ноланських партизанів, протидію аґентам ящерів тощо. Розслідування загибелі «Уриїла» згорнули на півдорозі.

— Ну, скажімо, адресні ланцюжки несанкціонованого трафіку вам вдалось відслідкувати?

— Через двадцять два роки? Ви що, жартуєте, Олександре? Сам факт проникнення наші техніки зафіксували за тінями тіней слідів. Майже випадково. Ми перевіряли, потім переперевіряли й самі собі не вірили. Ви, до речі, можете все перевірити знову. Ще раз, на підставі свого бачення подібних проникнень. Ми вам лише подякуємо, якщо знайдете недоліки у роботі наших техніків. Ми також сподіваємось,

що такий висококваліфікований техноархеолог, як ви, Олександре, зможе знайти щось таке, про що ми й не підозрюємо. Ми довіряємо вашому рівневі кваліфікації.

— Дякую за довіру. Ще таке запитання: як ви можете пояснити, що зловмисники змогли підібрати коди до фільтрів і захисних бар'єрів на входах до архівної пам'яті корабельного супремусу. Наскільки мені відомо, виробники оболонок позитронних мізків ґарантують, що подібне неможливо. Виробники брешуть?

— Наскільки мені відомо, виробники мають рацію. Підібрати коди, не знаючи, хоча б частково, принципів і системології кодування, — неможливо. Ми вважаємо, що в цьому випадку мало місце агентурне проникнення до бази даних фірми-виробника супремусів «Омікрон позітрал». Навіть не вважаємо, ні. Ми впевнені на дев'яносто дев'ять відсотків. Хтось на Альфі здав ворогові якщо не самі коди, то матриці для обчислювання оболонок кодів. Зараз ведеться розслідування, на фірмі працюють наші спеціалісти.

— Співчуваю їм, — промимрив Марков.

— Я теж, — підтримав детектива Вольск. Хто-хто, а він знав, що великі транссвітові корпорації, на кшталт «Омікрону», ревниво охороняють свої таємниці, і навіть Джи Тау для них не є авторитетною інстанцією, якщо йдеться про конфіденційні дані.

— Якби експедиція відбувалась офіційно під нашим «дахом», ми би встановили на цифрові входи супремусу свої додаткові спецбар'єри. Їх подолати неможливо.

— Отже, ви перемудрили зі своєю відстороненістю, — констатував тіронієць.

— Щось таке.

— А де ж ми тепер повинні шукати ці вкрадені дані?

— Є, принаймні, два шляхи, — повідомив радник. — Через «чорну скриньку» колонії або через Підземних. Скоріше за все — це їхня робота.

— Чекайте-чекайте, — раптом схопився Марков. — Повернемося до мого запитання. Я, вибачте за мою вроджену тупість, так і не зрозумів, з якого це добра Служба, через двадцять два роки після тих подій, раптом кинулась шукати якісь там «тіні тіней слідів»? Що трапилось? Адже щось таки трапилось.

— Ви знову попадаєте у десятку, детективе, — посміхнувся Гело. — Трапилось. Так. І ви навіть знаєте, що трапилось. Ви ж, я впевнений, моніторите щоденні зведені дані по вашому міністерству.

— Сім стандартних тижнів тому? Чекайте… — тіронієць зобразив на своєму обличчі межове напруження думки. — Так, ядерний вибух на базі П'ятнадцятого флоту. База Волт-Армстрідж, на стаціонарній орбіті Альфи Альфи… Якщо ви про це, то яким боком воно пов'язане з Фаренго?

— Напряму, детективе. Приблизно рік тому Флот відправив до Темного Агрегату експериментальний безпілотний рейдер із бойового резерву П'ятнадцятого флоту. Корабель-невидимку. Як стверджують наші спеціалісти, це найновіша розробка вчених і конструкторів Другого Арсеналу. Рейдер ішов до зірок Оріону надзвичайно складною траєкторією, з трьома пірнаннями у Темні Шляхи, з обльотом небезпечної області активного утворення молодих зірок, її пилового ґало [23] і тамтешньої «чорної діри». Передбачалось, що ящери не зможуть відслідкувати шлях цього рейдера. Метою безпілотника того разу була не Фаренго, а планета 9КВ40:2. Вам, як археологу, цей шифр про щось каже?

23

Пилове ґало — різновид «холодної» міжзоряної туманності, яка «поставляє матеріал» для утворення нових зірок.