Твердиня
Шрифт:
Секунд десять Гена вагався, потім, не дивлячись на товариша, витягнув руку і забрав гроші. А що було робити: діти – це ж як дві маленькі чорні діри…
Левко з’їв обидві піци, допив пиво і неквапно почимчикував додому.
II
13 березня 2012, 22:42 (UTC+2)
Рівне, Україна
Левко запустив Skype. Дочекався, коли програма завантажиться, і двічі клацнув мишею по піктограмі користувача Simeon.
Насправді таким вигадливим іменем підписався Семен Твардовський – по-простому Сьома, – одногрупник Левка, єдиний, крім нього, слов’янин на Департаменті промислової екології. Семен народився і зростав у Омську. Коли хлопцю виповнилося чотирнадцять, його батько (на той час доктор математичних наук, завідувач кафедри математичного аналізу в Омському державному університеті ім. Ф. М. Достоєвського) отримав запрошення і виїхав
24
Університет Париж-Південь – французький державний університет (26876 студентів), який спеціалізується на точних науках, заснований 1970 року. Згідно з рейтингом ARWU (Academic Ranking of World Universities) за кількістю публікацій Університет Париж-Південь є № 1 у Франції, № 6 у Європі і № 37 у світі.
Якийсь час із динаміків линули довгі гудки, а тоді пролунало клацання і приглушене шипіння: Skype налаштовував відеозв’язок зі Швецією. За мить екран блимнув, і на ньому виплило опецькувате обличчя Семена: правильний овал з трохи загостреним підборіддям, проникливі неспокійні очі кольору висушеного літнім сонцем придорожнього пилу і світле, типово російське волосся. Ледь відстовбурчене праве вухо надавало Сьомі потішного, наче після перекинутої чарчини, вигляду. Хлопець посміхався.
– Сьомо, здоров! – гукнув Левко.
На моніторі Семенового нетбука ввімкнулася картинка з мордякою Лео.
– О-хо-хо, стрілять-колотить! Які люди – Лєв Толстой у прямому ефірі!
– Хе-е!
– Як ти там?
– Забери мене звідси, я більше не можу стільки їсти. – Левко зобразив муку на лиці, уважно стежачи за реакцією приятеля.
– От паразит, – витягнув губи Сьома. – Ми тут в умовах крайньої півночі мучимося від постійного недоїдання, а він кидається фразами «не можу більше їсти»! – Незважаючи на те що і Лео, і Семен отримували стипендію тисячу двісті євро на місяць (якої вистачало на проживання навіть у недешевому Стокгольмі), з нормальним харчуванням постійно були перебої: хлопці економили на чому могли, щоб заощадити грошей і раз на два-три місяці вибратись у мандри Європою. За неповні два роки вони встигли побувати у Норвегії, Фінляндії, Італії, Франції, Данії й Німеччині. – Я читав, що на заході України військові склади горять. Твоя робота?
– Та йди ти… – посміхаючись, відмахнувся українець.
– Приїжджай, ми засумували без тебе. Ян уже двічі питав, коли ти повертаєшся.
Чех Ян Фідлер був на шість років старшим за Левка й Семена, останні вісім років жив у Швеції і в даний момент навчався в аспірантурі Департаменту промислової екології. Попри різницю у віці він за місяць після того, як українець і росіянин почали навчання на магістра, подружився з хлопцями (певно, давалося взнаки спільне слов’янське культурне підґрунтя). Чех часто допомагав їм у навчанні, Левко і Сьома брали його з собою в подорожі, тож коли у Лео зародився замисел вирушити у Велику Мандрівку після захисту магістерської, Ян із задоволенням приєднався до друзів.
– Вилітаю з Борисполя післязавтра рано-вранці. Якщо все о’кей, до дев’ятої буду в Стокгольмі.
– Де приземляєшся: в Арланді чи Скавсті? [25]
– В Арланді.
– Зустріти тебе?
Та частина Семенових рук, яку захопила вбудована камера на його нетбуці «HP Mini 2133», ледь помітно смикалась, а з динаміків раз по раз долинало приглушене клацання. Зрідка, вилучаючи момент поміж фразами, росіянин кидав короткий погляд на долоні, яких не було видно, з чого Левко здогадався, що Сьома за звичкою складає кубик Рубика. Семен мав унікальні мізки: знав шість мов (англійську, французьку, російську, іспанську, шведську і трохи українську), міг множити в голові чотиризначні числа, мав екстраординарні аналітичні здібності, з блискавичною швидкістю виокремлюючи з потоку інформації лише ті параметри, що були справді важливими, і знаходячи між ними зв’язки, про які ніхто не здогадувався. Син талановитого математика, Сьома обожнював вовтузитися з різними ребусами, математичними загадками, 3D-головоломками, завданнями, що розвивають логічне мислення, а особливо полюбляв задачі, котрі стосуються шифрування та дешифрування інформації. Криптографія [26] була Семеновою слабкістю. Ще зі школи хлопець почав тренувати мозок і за кілька років привчив його до постійної напруженої праці. Якщо його нейрони простоювали годину без роботи, Сьома в буквальному розумінні випадав із життя, занурюючись у депресію. Йому мало було просто читати книгу (навіть якщо то монографія), слухати радіо чи дивитись на зорі – розкручений до немислимих обертів мозок мусив безперервно довбтись над якоюсь задачею (нехай і у «фоновому» режимі). Одним зі способів підтримання синаптичних зв’язків у голові в стані перманентного збудження став кубик Рубика. Семен складав його всюди, де міг (чи, точніше, всюди, де не було можливості зайняти макітру кориснішою діяльністю): їдучи в метро, слухаючи музику, передивляючись фільми і навіть – розмовляючи (як зараз) з друзями.
25
Арланда, Скавста – аеропорти шведської столиці.
26
Криптографія – наука, що вивчає шифроване письмо (тайнопис) і способи його дешифрування.
– На фіга? – відмовився Левко. – Доберусь до міста на експресі.
– Ну дивись.
– Як там Бенгт?
Бенгт Ецтлер – це старий архітектор, на віллі якого Сьома і Лео винаймали кімнати. Чоловік жив на самоті у старому двоповерховому особняку в Споньї. [27] Після смерті дружини почав здавати другий поверх вілли (великий передпокій, маленьку кухню, ванну і дві спальні) – не так через прагнення заробити, як через бажання мати під боком когось, із ким можна побалакати. Протягом першого року магістратури Лео і Семен жили у студмістечку в районі Шиста; [28] під час літніх канікул довкола кампусу почалося будівництво об’їзної дороги, і декілька будинків довелося знести. Згідно із законом підлості, серед будівель, що підлягали знесенню, опинилися ті, де мешкали росіянин та українець. Оскільки влітку 2011-го вільних квартир у SSSB [29] не було, друзі мусили шукати житло у «приватників». Вийшло навіть на краще: платячи за спальні, хлопці фактично отримували у своє розпорядження весь другий поверх вілли.
27
Спонья (швед. Spanga) – північно-західний район Стокгольма, місце проживання середнього класу та робітників.
28
Шиста (швед. Kista, читається «шіста» або «чіста») – район на північному заході Стокгольма, де розташувались офіси комунікаційних та ІТ-компаній. У Шисті розташований університет інформаційних технологій, організований разом Королівським технологічним інститутом і Стокгольмським університетом. Шисту часто називають шведською Силіконовою долиною.
29
SSSB (швед. Stiftelsen Stockholms Studentbostader – Стокгольмський фонд студентського житла) – приватна компанія, що здає в оренду помешкання у Стокгольмі. Щоб знайти квартиру, потрібно певний час, набираючи кредити, вистояти в черзі на сайті www.sssb.se (1 кредит = 1 день після реєстрації; якщо з’являється вільне помешкання, в першу чергу його може забрати той із користувачів, зареєстрованих на сайті, у кого найбільше кредитів).
– Наш старий? Каже, що теж засумував за тобою. Збирається на тому тижні поїхати до сина в Італію.
– Влаштуємо вечірку? – Левко підморгнув, кутики губ поповзли вгору.
– Вже розсилаю запрошення. – Сьома казав правду. Єдиним мінусом від переїзду на віллу Бенгта Ецтлера стало катастрофічне скорочення кількості студентських вечірок, які в кампусі на Шисті друзі влаштовували ледь не щотижня. – Слухай, – Сьома враз зробився серйозним, – ми з Яном учора розмовляли стосовно літньої подорожі.
– Ну?
Росіянин припинив клацати кубиком Рубика, двигнув нижньою щелепою, так, наче перекочував між зубами камінчик, і залпом випалив:
– З нами хоче їхати Ґрем.
Реакція Левка була передбачуваною:
– Старий, ну що за діла? Ми так не домовлялись! Ми ж не збираємося тягти за собою в Мексику, Кенію чи куди там ми попремось, пів-Стокгольма, правда? Чому б нам не взяти з собою Янового дядька? Або давай запросимо професора Рональда Веннерштейна. Прекрасна ідея, як тобі здається? Ми ще не визначилися, куди їдемо, а нас уже четверо. Як так далі піде, то до часу вильоту нам доведеться засновувати туристичну компанію.
Хлопець говорив і сам розумів, що каже дурниці. Проблема була не в збільшенні гурту (з цим якраз усе гаразд – що більша компанія, то дешевшою й цікавішою виходить подорож), проблема чаїлась у складних стосунках двох непоступливих самців – Ґрема Келлі і Левка Бартоша. І ще Лео передбачав, що Сьома і Ян висловляться за приєднання Ґрема, а значить, якщо американець не передумає, доведеться поступитись і вони подорожуватимуть учотирьох.
Українець пригадав свою першу зустріч із молодшим на рік мулатом.