Твердиня
Шрифт:
– Ти хто? – виплюнув він.
Побачивши грозову хмару над своєю головою, Левко змовчав. Сатомі просвердлила його осудливим поглядом.
– Це Лео, мій товариш із України, – замість нього відповів Ян. – Давно хотів вас позна…
– Слухай мене, Лео. – Ґрем підняв підборіддя. – Ти просто лузер із країни третього світу, який може похвалитися лише гострим язиком. А я – американець із «Porsche» он там, під вікнами, і ліцензією професійного пілота. Тому раджу тобі заткнути пельку і продовжити срати своїм добірним українським цементом.
Запала мертва тиша. Левко сторопів, не очікуючи на таку відповідь. Він першим «стартонув», і він, безперечно, був неправий, але Ґрем переступив усі межі, відреагувавши по-дикунськи агресивно й ницо.
– Це брудно, чувак, – проказав Ян, винувато
Сьома отямився першим.
– Нам тре’ провітритись. – І потягнув Левка на кухню. – Що на тебе найшло?
Напруження спало, хоча минуло чверть години, перш ніж гіркота, викликана інцидентом, остаточно розчинилась у повітрі.
Під кінець вечірки Ґрем пішов до Левка миритись. Публічно простягнувши українцю руку, мулат посміхнувся:
– Вибач, бадді, [36] я погарячкував, і мені соромно. Знаєш, певною мірою я фаталіст і вірю, що коли сто тисяч людей в одну мить, подумавши про мене, захочуть, щоб я обісрався, то я обов’язково обісрусь, нахезаю, розумієш, повні штани. А тому я намагаюсь не залишати за собою таких людей. – Рука висіла в повітрі.
Левко розумів, що ці слова проказані більше для публіки, ніж для нього. Якби довкола не було стільки гостей, Ґрем навряд чи вибачився б, швидше за все, він не згадав би про «лузера з країни третього світу». Проте українець не бажав розкручувати конфлікт. Він осягав: якщо не простягне руку назустріч, то перебере вину за інцидент на себе.
36
Buddy (англ.) – друг, приятель, друзяка.
Виштовхнувши на обличчя кволу посмішку, Левко потиснув широку, але гладку, наче атлас, долоню американця.
Секунд п’ять хлопці стояли мовчки, зазираючи один одному у вічі, і українець втямив, що мусить сказати що-небудь, інакше їхнє примирення виглядатиме як зважування боксерів перед поєдинком.
– Ти й гелікоптером умієш керувати? – Лео кивнув у бік фотографії на столі.
Сатомі стояла неподалік, із невимовним захватом пожираючи мулата очима. Левка пересмикнуло, він несамохіть стиснув долоню американця сильніше.
– Так. Я відвідував заняття в іллінойській «Helicopter Academy». Довго відмовлявся, але згодом батько переконав мене.
– Круто… – прохрипів українець.
У той момент Левко здивувався б, якби дізнався, що менш ніж за два тижні вони з Ґремом заприятелюють, а ще за місяць їхня ватага збільшиться до чотирьох – американець стане повноправним її членом.
Повноцінне примирення почалось у неділю, 6 лютого 2011 року, в спортивному барі на Гамла-стані. [37] Сьома, Лео і Ян вибралися випити пива. Ян перестрів Ґрема і привів його в паб (від чого українець, певна річ, був не в захваті).
37
Гамла-стан (Gamla stan, від швед. gamla staden – старе місто) – історичний центр Стокгольма, розташований на острові.
Того вечора по TV10 показували XLV «Super Bowl», [38] головну спортивну подію на Американському континенті. Чемпіон АФК «Pittsburgh Steelers» грав проти кращої команди НФК «Green Bay Packers». Гра відбувалась на «Cowboys Stadium» в Арлінгтоні, штат Техас. Левко з цікавістю спостерігав за матчем (майже не слухаючи, про що говорять Ян і Семен) – не тільки тому, що Джонік чотири роки тому підсадив його на американський футбол, а й через те, що до фіналу пробилась улюблена команда його колишнього командира – «Green Bay Packers» – «Ґрінбейські пакувальники», єдина некомерційна серед команд НФЛ.
38
«Super Bowl» – щорічна чемпіонська гра Національної Футбольної Ліги (йдеться про американський футбол), в якій чемпіон Національної Футбольної Конференції (НФК) зустрічається з чемпіоном Американської Футбольної Конференції (АФК). Телетрансляція «Super Bowl XLV», проведеного у 2011-му, зібрала найбільшу аудиторію за всю історію американського телебачення, – 111 млн. глядачів («Super Bowl» поступається по цьому показнику лише фіналу Ліги Чемпіонів UEFA).
Коли наприкінці першої чверті «Пакувальники» здійснили блискуче перехоплення і заклепали другий точдаун, довівши рахунок до 0-14, Левко не стримався і зааплодував. Ґрем вражено покосився на українця:
– Ти тямиш в американському футболі?
– Так, мій товариш жив у Штатах і підсадив мене на НФЛ.
– Респект.
– Я не просто тямлю, янкі, «Пакувальники» – моя улюблена команда.
– Ти жартуєш! – Чорні мигдалеподібні очі мулата округлились.
– Анітрохи.
– Я теж за них вболіваю!
– Ти ж ніби з Чикаго, нє?
– Ну, по-перше, «Chicago Bears», як ти помітив, не дійшли до фіналу, а по-друге, я народився в Ґрін-бей. [39]
Під кінець другої чверті, коли «Пакувальники» вели з рахунком 3-21, Ґрем і Левко на повну смакували матчем, клянучи суддів, викрикуючи підказки форвардам і квотербеку [40] і вгадуючи, з яким рахунком закінчиться гра. У третій та четвертій четвертях «Пітсбурзькі металісти» нарешті прокинулись і почали грати. Під кінець останньої чверті українець і американець пережили кілька неприємних хвилин, коли «Pittsburgh Steelers» скоротили відставання до 25–28, проте перед фінальним свистком Мейсон Кросбі, гравець «Пакувальників», заклепав польовий гол, закріпивши перевагу «Green Bay Packers». В результаті «Пакувальники» перемогли 25–31, учетверте в історії завоювавши «Super Bowl», головний трофей сезону.
39
Ґрін-бей – місто в штаті Вісконсин на березі озера Мічиган на півночі США, населення – 104057 мешканців (2010).
40
Квотербек (QB) (англ. Quarterback) – лідер команди нападу в американському футболі. Квотербек отримує м’яч практично в усіх атакуючих розіграшах, несе відповідальність за вибір ігрової комбінації та прийняття рішень під час її виконання.
Невдовзі з’ясувалося, що Ґрем є шанувальником професійного боксу і (що незвично для янкі) з повагою ставиться до українських важковаговиків Віталія і Володимира Кличків. Словом, крига скресла…
– І ще дещо…
Голос Сьоми, викривлений колонками комп’ютера, примусив Левка стрепенутись. Хлопець випірнув зі спогадів, повернувшись до реальності.
– Кажи.
Семен виклав руки перед собою, і Левко побачив затертий кубик Рубика. Деякі секції протерлись так, що було непросто розрізнити колір. Сьома тримав кубик таким чином, щоб, не піднімаючи очей, дивитись поверх нього на екран нетбука. Лео не ображався на товариша, знав, що Сьомі це необхідно. Вовтузіння з кубиком було чимось на кшталт куріння, поганою, але невідчепною звичкою, а ми ж не ображаємось на тих, хто, розмовляючи з нами, курить сигарету?
Кілька блискавичних рухів, і… всі кольори на місці. Сьома покрутив у руках повністю складену іграшку. Після того опустив руки і взявся хаотично перемішувати секції, щоб через хвилину знову почати складати кубик.
– Це з приводу Ґрема і… – Росіянин завагався. – І Сатомі.
Серце Левка хвицнулось, обдавши жаром шию і щоки.
– А що у них? Вони почали зустрічатися?! Скажи мені!
– Та ні, чувак. Але Ґрем… він… ну… – Семен явно темнив.
– Сьома, не викаблучуйся! – Розпалившись, Лео подався до камери, писок зайняв увесь екран на нетбуці в Семена, і навіть попри погану якість зображення росіянин помітив, як розчервонілось обличчя товариша. – Викладай усе як є!