Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах
Шрифт:
майстерність у Німеччині, Франції, Швейцарії та Іта-
лії. Неодноразово відвідував Францію.
Осецький Олександр Вікторович (1873, Креме-
нець, тепер Тернопільської області — 1936, Париж) —
наказний отаман військ Української Народної Респу-
бліки (листопад 1918 — серпень 1919). Пізніше був гла-
вою української військової місії в Бельґії. Після лік-
відації української армії на території
переїхав у Париж.
Остроградський Михайло Васильович
(1801,
с. Пашенне, тепер с. Пашенівка Полтавської облас-
ті — 1862, Полтава) — математик і педагог. У 1822-
470
1827 роках удосконалював математичну освіту у
Франції: слухав математичні курси в Паризькому
університеті і в Колеж де Франс. У 1826 році викла-
дав математику в Паризькому колегіумі Генріха ІУ.
1828 року повернувся на батьківщину.
Павлова Марія Василівна (1854, Козелець, тепер
Чернігівської області — 1938, Москва) — палеонтолог,
педагог. У 1884 році закінчила Паризький університет.
Нагороджена Золотою медаллю ім. А.Годрі Геологіч-
ного товариства Франції (1926).
Папалексі Микола Дмитрович (1880, Сімферополь,
Крим — 1947, Москва) — фізик, педагог, професор, ака-
демік. Закінчив Страсбурзький університет у Франції
(1904), де працював до 1914 року, спочатку — асистен-
том у професора К.Брауна, потім — приват-доцентом.
Паращук Михайло Іванович (1878, с. Варваринці,
тепер Тернопільської області — 1963, Софія, Болга-
рія) — скульптор. Закінчив академію Р.Жульєна в Па-
рижі (1910), удосконалював майстерність у О.Родена.
У 1911-1913 роках жив у Києві. З 1924 року оселився в
Софії (Болгарія).
Парнас Яків Оскарович (1884, с. Мокряни, тепер
Львівської області — 1949, Москва) — біохімік, акаде-
мік. У 1905 році спеціалізувався в Страсбурзькому уні-
верситеті і викладав у ньому у 1907-1916 роках.
Пархоменко Іван Кирилович (1870, с. Семенівка,
тепер місто Чернігівської області — 1940, Москва) —
живописець і графік. У 1906-1908 роках навчався в
академії Р.Жульєна в Парижі.
Перебийніс
ні —1966, Лондон) — живописець і графік. З 1926 року—
527
в Парижі, під час Другої світової війни — в Німеччині,
пізніше — у Великобританії.
Перфецький Леонід (1900, с. Ладижинка, тепер
Черкаської області — 1977, Монтреаль, Франція) —
живописець і графік. Освіту здобув у Краківській ака-
демії мистецтв та приватній академії Андре Льота в
Парижі. З 1954 року жив у Монтреалі.
Петлюра Симон Васильович (1879, Полтава —
1926, Париж) — державний, політичний і військо-
вий діяч, літератор, публіцист. З 1919 року — Голова
Директорії Української Народної Республіки (УНР).
У 1920 році очолив війська УНР. Перебував на еміграції
у Польщі, Угорщині, Австрії, Швейцарії, з 1924 року —
в Парижі. Зберіг уряд УНР в екзилі як символ держав-
ної незалежності України і керував його діяльністю.
25 травня 1926 року вбитий в Парижі агентом радянсь-
ких спецслужб.
Пильчиков Микола Дмитрович (1857, Полтава —
1908, Харків) — видатний український фізик, винахід-
ник, вчений в галузі оптики, електротехніки, рентґе-
нографії, геофізики, метрології. Закінчив Харківський
університет (1880). Працював у Харківському (1880-
1894) і Новоросійському (Одеса, 1894-1902) універ-
ситетах та Харківському технологічному інституті
(1902-1908). Професор з 1889 року. У 1883 році про-
вів геофізичні дослідження Курської магнітної анома-
лії і відкрив нові ділянки цієї аномалії. У 1884-1889 ро-
ках був у науковому відрядженні у Парижі. Працював
у лабораторіях видатних вчених-фізиків Ліппмана,
Корню, Маскара. Тут він розробив оптично-гальваніч-
ний метод вивчення електролізу. Член Французько-
528
го фізичного товариства, Міжнародного товариства
електриків, Російського фізико-хімічного товариства.
Піддубний Іван Максимович (1871, с. Красенів-
ка, тепер Черкаської області — 1949, м.Єйськ Крас-
нодарського краю, Росія) — спортсмен, борець, наці-
ональна гордість України. У 1905 році в Парижі став
чемпіоном світу з класичної (французької) боротьби і