Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

У 1893 році його трупа гастролювала в Парижі.

Деслав Євген, справжнє прізвище Слабченко (1900,

Київ — невідомо) — кінорежисер. З початку 20-х ро-

ків на еміграції. В кіномистецтві з 1925 року: в Парижі

(1925-1939), в Мадриді (1943-1953), потім у Ніцці. Почес-

ний диплом міжнародного фестивалю (Венеція, 1956).

510

Дольницький Зенон Кирилович (1896,

Заліщи-

ки, тепер Тернопільської області — 1976, Париж) —

співак (баритон). З 1925 року співав на європейських

оперних сценах. Останні роки життя викладав у Ро-

сійській консерваторії в Парижі.

Донцов Дмитро Іванович(1883 — 1973) — політич-

ний діяч, публіцист, ідеолог українського націоналіз-

му. У 1945 році жив у Парижі. З 1947 року на емігра-

ції в Канаді.

Драгоманов Михайло Петрович (1841, Гадяч, те-

пер Полтавської області — 1895, Софія, Болгарія) —

публіцист, історик, літературознавець, фольклорист,

філософ, суспільно-політичний діяч. У 1876 році емі-

грував за кордон. З 1889 року — професор Софійсь-

кого університету. У 1870-1890 роках відвідував Па-

риж.

Драгомиров Михайло Іванович (1830, поблизу Ко-

нотопа, тепер Сумської області — 1905, Конотоп) —

військовий і державний діяч, видатний теоретик війсь-

кової справи, педагог, публіцист, генерал від інфан-

терії. Учасник австро-італо-французької війни 1859

року. Уряд Франції нагородив його орденами Почес-

ного Легіону 1-го і 2-го ступеня.

Екстер Олександра Олександрівна (1882, Біло-

сток, тепер Польща — 1949, Фонтене-о-Роз, поблизу

Парижа) — художниця театру і кіно, педагог. У 1908

році навчалася в Парижі. З 1924 року жила в Парижі.

Євсевський Федір Андрійович (1889, Бориспіль,

поблизу Києва — 1969, Париж) — композитор, дири-

гент. З 1920 року жив у Парижі.

Ємець Василь (1890, Жаборівці, тепер смт Шарів-

511

ка на Харківщині — 1982, США) — кобзар. З 1920 року

жив у Чехословаччині, Франції та США.

Єрмоленко-Южина Наталія Степанівна, справжнє

прізвище

Плуговська (1881, Київ — 1937, Париж) —

співачка (сопрано). Вокальну майстерність удоскона-

лювала в Парижі. З 1901 року виступала на сценах

Петербурґа, Москви, Парижа, Лондона. Пропагувала

українську народну і класичну музику.

Жаспар Таїсія Павлівна (1912, Тобольськ, тепер

Тюменської області, Росія — 1986, Київ) — живопи-

сець і графік. У 1947-1948 роках навчалася в Парижі.

З 1947 року жила в Києві.

Жуковський Аркадій(1922 — невідомо) — істо-

рик, професор. Навчався в Сорбонні. У 1960-1968 ро-

ках викладав у Національному інституті східних мов

і цивілізацій (Париж). Голова Європейського відділен-

ня Наукового товариства імені Т.Г. Шевченка (з 1985),

штаб-квартира якого знаходиться у Сарселі поблизу

Парижа.

Забела-Врубель Надія Іванівна, справжнє прізви-

ще Забіла(1868, Каунас, Литва — 1913, Петербурґ) —

співачка (лірико-колоратурне сопрано). Співацьку

майстерність удосконалювала в Парижі. Образ спі-

вачки втілений її чоловіком М.Врубелем у портретах і

картині «Царівна-либідь».

Забіла Пармен Петрович, знаний і як Забелло

(1830, с. Монастирище, тепер Чернігівської області —

1917, Лозанна, Швейцарія) — скульптор, академік.

Автор надмогильного пам'ятника О.Герцену в Ніцці (1872,

Франція).

Заболотний Данило Кирилович (1866, с. Чоботар-

512

ка, тепер с. Заболотне Вінницької області — 1929,

Київ, похований у рідному селі Заболотне) — мікро-

біолог, епідеміолог, академік, президент Академії наук

України (1928-1929). У 1920 році створив в Одеському

медичному інституті першу у світі кафедру епідемі-

ології. Був почесним членом Французького науково-

го товариства тропічної патології. Заболотний — один

із засновників Міжнародного товариства мікробіологів

(1927, Париж, Франція). Нагороджений французьким

орденом Почесного Легіону.

Зарицька Євгенія Ромуальдівна (1910, Рава-Русь-

ка, тепер Львівської області — 1979, Париж) — спі-

вачка (меццо-сопрано). Гастролювала у багатьох

містах світу. З 1974 року на педагогічній роботі в Па-