Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах
Шрифт:
(1687-1709). Студіював різні науки в навчальних за-
кладах Голландії, Італії, Німеччини та Франції.
Мазурик Омелян(р.н. 1937, с. Бережава, Польща) —
живописець. У 1968 році закінчив Вищу школу ми-
стецтв у Парижі. У 1969 році розписав іконостаси для
церкви Святого Володимира на бульварі Сен-Жермен
у Парижі, каплицю Нового товариства ім. Т.Шевченка
в Сарселі (Франція).
Макаренко Володимир (р.н. 1943,
карівка поблизу Дніпропетровська) — живописець.
З 1980 року живе в Парижі.
Малевич Казимир Северинович (1878, поблизу Ки-
єва — 1935, Ленінґрад, тепер Петербурґ) — живопи-
сець, один із основоположників супрематизму. У 1926
році вивіз за кордон багато своїх творів, які зараз зна-
ходяться в музеях Франції, Німеччини, Бельгії, Гол-
ландії та США.
Малиновський Родіон Якович (1898, Одеса — 1967,
521
Москва) — радянський військовий і державний діяч,
маршал. У Першу світову війну був кулеметником і
воював на російсько-німецькому (1914-1915) і франко-
німецькому (1916-1918) фронтах. У складі Російського
експедиційного корпусу брав участь у боях під Марме-
лоном, Сілері і Брімоном (Франція). У квітні 1917 року
біля форту Брімон був поранений у руку. Із січня 1918
року воював у складі Іноземного легіону французької
армії. За бої в Пікардії був тричі нагороджений фран-
цузьким військовим орденом Круа де Гер з мечами.
У жовтні 1919 року повернувся в Росію.
Мануільський Дмитро Захарович (1883, с. Свя-
тець, тепер с. Мануільське Хмельницької області —
1959, Київ) — радянський партійний і державний діяч,
академік. У 1907-1917 роках з перервою (1912-1913)
був на еміграції у Франції, де 1911 року закінчив юри-
дичний факультет Сорбонни.
Маркаде Валентина, дівоче прізвище Васютинсь-
ка(1910, Одеса — 1995, Париж) — український і фран-
цузький мистецтвознавець. Була професором Націо-
нального інституту східних мов і цивілізацій в Парижі.
Походить із давнього українського дворянського роду
Мазеп-Васютинських. Батьки емігрували з Украї-
ни 1919 року. Здобула ґрунтовну гуманітарну освіту
і стала одним з найвидатніших істориків українсько-
го мистецтва. Серед її творів: «Українське мистецт-
во ХХ століття і Західна Європа», «Український вне-
сок
«Історія українського мистецтва» (видано французь-
кою мовою в Лозанні, 1990).
Маркевич Ігор Борисович (1912, Київ — 1983, Па-
522
риж) — французький диригент, піаніст і композитор
українського походження. З 1913 року жив за кордоном.
Марко Вовчок, псевдонім Вілінської Марії Олексан-
дрівни (1833, с. Єкатерининське Орловської губернії —
1907, х. Долинський, тепер у межах міста Нальчика,
Північний Кавказ) — письменниця, автор французьких
оповідань, перекладачка творів Жуля Верна та багатьох
інших французьких письменників. У 1859 році виїхала
за кордон. З 1860 року оселилася в Парижі, де жила до
повернення на батьківщину у лютому 1867 року.
Матюшенко Панас Миколайович (1879, с. Дергачі,
тепер місто Харківської області — 1907, Севастополь) —
один із керівників повстання на броненосці «Потьомкін»
у 1905 році. Після поразки повстання емігрував. Жив у
Румунії, Швейцарії, Америці, Франції (1907, Париж).
Махно Нестор Іванович (1888, с. Гуляй-Поле, те-
пер місто Гуляйполе Запорізької області — 1934,
Париж) — провідник повсталого революційного се-
лянства півдня України в роки революції та Грома-
дянської війни. У 1921 році емігрував. З 1926 року жив
у Парижі. Урна з прахом Махна замурована в стіні ко-
лумбарію паризького кладовища Пер-Лашез.
Мацієвич Левко Макарович (1877, с. Олександрів-
ка, тепер Кіровоградської області — 1910, Петер-
бурґ) — громадсько-політичний діяч, корабельний
інженер і авіаконструктор, перший український льот-
чик, винахідник. У березні — вересні 1910 року вивчав
авіаційну справу у Франції.
Меллер Вадим Георгійович (1884, Петербурґ —
1962, Київ) — художник театру. У 1912-1914 роках на-
вчався у «Вільних майстернях» у Парижі.
523
Мережковський Дмитро Сергійович (1865, Петер-