Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

вописець і графік. У 1905 році закінчила Паризьку ака-

демію мистецтв. Переклала французькою мовою по-

вість М.Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки»

та оформила її своїми дереворитами (1921). Спільно з

Ж. Маршаном ілюструвала (1929) поему П. Валері «Le

serpent».

Левицький Дмитро Григорович (близько 1735,

Київ — 1822, Петербурґ) — живописець-портретист.

518

Автор

портрета французького філософа Дені Дідро

(1773-1774).

Липковська Лідія Яківна (1882, с. Бабин, тепер Чер-

нівецької області — 1958, Бейрут, Ліван) — українсь-

ка і російська оперна співачка (колоратурне сопрано).

У 1909 — 1914 роках гастролювала в містах Західної Єв-

ропи і Північної Америки. З 1917 року жила за кордо-

ном. У 50-х роках викладала в Російській консерваторії

у Парижі.

Липський Володимир Іполитович (1863, с. Само-

стріли на Рівненщині — 1937, Одеса) — ботанік, пе-

дагог, академік, президент Академії наук України

(1922-1928). У 1900, 1905 та 1915 роках досліджував

ботанічні сади Франції. З 1928 року до кінця життя —

директор Ботанічного саду в Одесі.

Лифар Серж (Сергій) Михайлович (1905, Київ —

1986, Лозанна, Швейцарія) — французький артист балету і

балетмейстер українського походження. У 1929-1977 ро-

ках (з перервами) працював у «Ґранд-Опера» в Парижі.

Лісенко Конон Іванович (1836, Полтавщина —

1903, Курськ, Росія) — вчений в галузі гірництва, педа-

гог, професор. У 1861 році навчався у Вищій нормаль-

ній школі в Парижі. Розробив класифікацію кам'яного

вугілля Росії (1874-1876). У 1877-1888 роках — редак-

тор «Гірничого журналу».

Лосенко Антон Павлович (1737, Глухів, тепер

Сумської області — 1773, Петербурґ) — живописець.

З 1744 року жив у Петербурзі. Навчався в Петербурзь-

кій академії художеств. У 1760-1765 роках продовжу-

вав навчання в Парижі, у 1766-1769 роках — в Римі.

Лосєва Зоя Федорівна, дівоче прізвище Ткачен-

519

ко(р.н. 1937, м. Овруч Житомирської області) — пе-

дагог, громадська діячка, гуманістка. З 1992 року спів-

працює з Комітетом «Арденни — СНД» (Франція),

який надає гуманітарну допомогу дітям, постражда-

лим від Чорнобильської катастрофи.

Лукаш

Микола Олексійович (1919, Кролевець,

Сумщина — 1988, Київ) — лінгвіст і перекладач, до-

слідник численних творів світової літератури, зокре-

ма французької.

Луначарський Анатолій Васильович (1875, Пол-

тава — 1933, Ментона, Франція) — радянський дер-

жавний діяч, публіцист, літературний критик, драма-

тург, мистецтвознавець, академік. У 1895-1898 роках

жив у Швейцарії, Італії, Франції (Ніцца, Реймс, Па-

риж). У 1911-1914 роках жив у Парижі, був у дружніх

стосунках з письменником Роменом Ролланом.

Луцик Степан (1906, Львів — 1963, Міннеаполіс,

США) — живописець. У 1931 році навчався у Ф.Леже

й Озентрата в Парижі. Жив у Львові. Після Другої сві-

тової війни — в Німеччині, США.

Лучицький Іван Васильович (1845, Кам'янець-

Подільський, тепер Хмельницької області — 1918,

Київ) — історик, педагог. Досліджував історію релі-

гійних воєн і аграрних відносин у Франції. У 1866 році

закінчив Київський університет. З 1877 року — про-

фесор цього університету, член-кореспондент Петер-

бурзької академії наук (з 1908). Його дружина Марія

Вікторівна Лучицька (1852-1924) була письменницею-

перекладачкою. За її редакції в Києві вийшли 22 томи

зібрання творів Віктора Гюґо і 48 томів Еміля Золя. На-

писала «Спогади».

520

Любименко Володимир Миколайович

(1873,

с. Вейделівка, тепер смт Бєлґородської області, Ро-

сія — 1937, Ленінґрад, тепер Петербурґ, Росія) — бо-

танік, педагог, академік. У 1903-1908 роках працював

у ботанічній лабораторії Паризького університету з

її літнім відділенням у Фонтенбло під керівництвом

відомого французького ботаніка академіка Боньє.

У 1923 році — знову працює у Фонтенбло, а у 1925

році — на французькій дослідній станції поблизу

Іспанії.

Мазепа Іван Степанович (близько 1639, с. Мазе-

пинці поблизу Білої Церкви — 1709, с. Варниця побли-

зу Бендер, Молдова) — гетьман Лівобережної України