Відьми і любов
Шрифт:
Доречі, як тільки дійшов
Кінця твоєї балади,
То зрозумів - душу продав,
За те, що мені нетреба,
І став як удав,
А ти вічна Бога раба.
Я змій спокуситель,
А ти Єва моя.
– Ти мій учитель,
А сьогодні випускний.
А вкусив мене для того,
Щоб лишилась лиш тобі.
І полинула до неба святого,
А ти загинув в журбі?
–
Погибелі землі.
І навіть не чула,
Що все зникло в імлі.
– Дякую за турботу,
І ти пробач...
Ненависть перемогла мене,
Я ж по життю не палач,
Лиш сьогодні так.
Нема мені у рай дороги,
Любов моя - мій знак.
А в тебе роги!
Роги в тебе,
Тепер я знаю.
І кохаючи, правду знаючи помераю.
– Полюбила ти чорта,
Полюбила погибель свою.
– Я ще та,
Я ще на ногах до ночі встою.
– Невже хочеш смерть мою бачити, Хочеш стогін чути?
– Ти маг, а магам
Мучитись більше дано ніж іншим.
Тиждень, а то й більше.
– А ти на своєму встоїш?
– Встою!
Як сказала, тримаю слово до кінця.
Знався ти не з тою.
Віка лиш згубила тебе.
Все Ареме,
Не відчуваю ніг вже.
Все Ареме,
І рук також.
– Іро, а я відчуваю,
Іро, жити я ще можу.
Іро-Іро, ти лишись жива,
Я тобі життям цим не вгоджу.
Ех, болить моя голова.
– Ні, чари не допоможуть,
Коли самій набридло жить.
Знаю лиш, що любиш.
– Віру в себе губиш,
Я ж тебе лиш зараз полюбив.
Коли зрозумів,
Що кохану погубив.
– Поки не втратиш,
Не зрозумієш, що то важливо.
– Кохала мене ти ж,
Мучилась бідненька.
Заслуговуєш на моє кохання
Чую від Арема зітхання.
– Заслуговую, я все ж перемогла.
Віку вбила -
Хоч врятувати вже не змогла.
Тебе погубила -
І тебе згубити змогла.
Любов - це хвороба,
А я її раба.
Псувала й собі життя,
Й іншим.
– Не потрібно каяття,
Це я винен.
Я винен, що грав з тобою,
А ти всю дорогу йшла з журбою.
Перед смерттю в останнє
Зійшлись іх погляди.
І
Що скажуть на це люди.
"Біла кішка й змій"
Та Іра все шептала:
– Ти лиш мій.
Я цим жила, палала.
І набравшись сил
Встали на коліна,
Здійняли пил,
І впали як поліна.
Та обійнявшись,
Солодко поцілувавшись,
Востаннє як уперше...
І сердце зупинились у обох.
І впали, впали...
Арем лишився духом на землі,
Сумуючи за Ірою.
А Іра зникла назавжди,
Чи в небуття пішла,
Чи як з нічого взялась,
Так в ніщо і здійнялась.
– Не в раю вона лиш знаю,
І себе я цим караю.
Ангел Божий
Хранитель мій святий
Дай мені з небес від
Бога, на спасіння, усердно
Молю тебе.
Ти мене нині просвіти,
І від всякого зла збережи
До доброго діла направ і на
Шлях спасіння настав.
Амінь.
Іра померла в віці 21 року...
написано: 12 серпня 2013 року
The end
Вновь зима,
Снег тает.
А о моей любви
Уже никто не узнает.
Примітки
Але сувала ан джеала1 – слова з пелостору.
Амінь2 – кінець молитви.
Пелостор3 – могуча книга заклять, а також закляття
Фейс4 – в перекладі з англійського «обличчя».
Халеон5 – місто, або невелика ділянка, кладовище, де живуть духи.
Хетоїти6 – дома духів.
Юсіття7 – третя частина заклинання пелостора, що означає буття негатива мрії.
Тобто: хотіти серед літа зими.
Юфан8 – перша частина заклинання пелостора, що означає захист від нечисті.
Юянема9 – друга частина пелостора, що означає вбити. Тобто: вбити нечисть
могучою силою пелостора.
Лерія КОТ
Відьми і любов
Хмельницький, Видавець ФО-П Стасюк Л. С., 2015
96 с.