Відьми і любов
Шрифт:
Так вирішили мучити,
Але хто і навіщо?
Бо не можу навіть мріяти,
Тяжко на душі, що
І жити бажань нема.
Але я мушу - а навіщо?
І наступила тьма,
У серці моєму.
Напишу я листа,
Щоб освітлити душу.
Використаю до ста:
Виразів, фраз та слів.
Передам душу,
Почуття свої усі.
Я просто мушу
Терпіти біль,
Біль, біль, біль лиш біль.
Лист(мій)
" Травнева
У феї забажала.
А фея їй сказала:
– Досить жалюгідних думок,
Висловів і фраз.
Досить думати про замок,
З видом на Париж.
– Зірка глянула на неї,
Заридала і упала.
А я бачила її,
І бажання загадала.
Загадала, щоб збулося,
Збулося неможливе.
Щоб воно в світ втілилося,
І радість несло.
Я тобі усміхнулась,
Та ти відвернувся.
Я сказала привіт,
Та ти оглянувся.
Я хотіла привернути увагу,
А ти це не так зрозумів.
Я хотіла закохати й захопить,
Та ти забув.
Я хотіла стати твоєю зіркою,
Та ти не зрозумів.
Я умивалася сльозою,
Ти співчував.
Та ніколи не були ми разом,
І день і вічність.
Не доходила до цілі розумом,
А ти цього і не хотів.
Ти уникав зустрічі зі мною,
Немов я смерть тобі з косою.
Чи здаюсь тобі стіною цегляною: Не проломленою, безсердечною.
Наші погляди часто зустрічались.
Ми один на одного дивились.
Може - хвилину,
Може - секунду.
Та твій погляд чарівний,
Здавався мені вічністю.
Та і сам такий гарній,
Що милувалася б тобою
До темної ночі.
Бо темрява настане,
І тебе не побачать мої очі.
Я ж не кішка -
Бачити серед ночі,
Лежачі біля ліжка,
Згорнувшись клубочком.
А дарма я не кішка.
Дарма.
Навкруги і в день,
Блукає в лісах тьма.
Ну все, я кінчаю свого листа,
Повір, написала його не з проста.
Не можу я жити так,
Моя любов - пропасті знак.
Я гину в день,
З тугою на серці.
Я гину в ніч,
Перучі хустинки в відерці.
Я гину вранці,
Плачучи, що прокинулась.
Я гину вечором,
Краще б я соколом перекинулась.
Я б літала над тобою,
Милуючись твоєю красою.
А ти б дивився на мене гордовито, Ідучи: де поле, де жито.
Ти б думав, яка ж то птаха літає, Своїми крилами мене вітає.
Хоч горда та птаха,
Та в душі лиш синиця.
В душі горобець,
Який боїться котів,
Боїться зізнатись в коханні своїм, Сказати слова які ти почути хотів."
Тоді я пішла -
До тину Арема.
Поштовий ящик знайшла,
І залишила записку.
Арем прийшов,
Мій лист знайшов.
Прочитав,
А потім в голос сказав:
– Хто ж моя фанатка?
Напевно це мулатка.
Лиш підпис не лишила,
І мої думи сполошила.
Хто ж вона, хто.
Лишу я записку,
Та й почну переписку.
Лист(Арема)
"Привіт красуне крилата,
Де є твоя хата?
Хочу глянути на сокола,
Який все бачить довкола.
Гордий, непереможний,
А сам такий тривожний.
Що ж красуне ти мовчала,
Чи на чудо все чекала?
Горобцем не треба бути...
І не треба губи дути,
Що я не помічаю.
Давай поп'ємо чаю.
І я тебе помічу,
Помічу й погляду не відведу.
Й секунду й хвилину,
А може й годину -
Погляду не відведу,
Якщо ти схочеш.
Зацікавила мене ти,
Як літаючі комети.
І підпис не лишила,
І мої думи сполошила.
Дякую за лист красуне,
Мені ніхто ніколи не писав.
І прощай мій соколе
Відколи -
Лист я цей вже дописав."
Арем хутко з крісла встав,
В пошті лист свій залишив.
Він надіявся, що я знайду його, І думи свої зшив.
Я лист таки знайшла.
І так почалася переписка.
Я й цього вечору йшла -
До поштового ящику.
Та в кущах затихла,
Лист дістала,
І пошепки собі
Перечитала.
Лист(мій)
"Рада я, що відповів,
В щастя світ мене повів.
Я знаю ти мене не любиш,
Зі мною лише душу згубиш.
За переписку щиро вдячна,
Та продовжити її не можу...
Серце рветься на шматки.
Осипається як квітки.
Великий ризик
Втрати свідомості,
Стоячі з тобою -
В Франції на мості.
Я Іра, якщо знаєш
Моє ім'я.
Як пригадаєш -
Іра - чесна любляча.
Прощавай,
Мене не шукай.
Знай лиш люблю,
Що ночі плачу.
Душу гублю."
Лист я згорнула,
Поцілувала і пішла.
В почуттях я тонула,
Емоціями переповнена.
Легким кроком
Я пішла.
І зірким оком -
Арема знайшла.
Червоною фарбою облившись немов.
Я кинула лист,
А Арем його знайшов.
Здивований фразами,