Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія

Гудкайнд Террі

Залишалася найважча частина. Річарду було потрібно розгорнути їх обличчям до теперішніх подій.

Дивлячись на Дженнсен, яка самотньо стояла в стороні, він жестом попросив сестру вийти вперед.

Привертаючи увагу, дівчина вийшлала з тіні статуї і підійшла до брата. Всі чоловіки спостерігали за її появою. Дженнсен виглядала настільки сліпуче, що Річард не зміг стримати посмішку, дивлячись, як вона йде по камінню. Натягуючи червону накидку, вона кинула на чоловіків полохливий погляд.

Річард простягнув руку, і вона кинулася під її захист, нервово поглядаючи на чоловіків, які, подібно їй, йшли до усвідомлення дуже важливих речей.

— Це

моя сестра, Дженнсен Рал, — промовив Річард. — Вона народилася необдарованою, як і ви. Наш батько намагався вбити її, як це робили протягом тисячоліть з необдарованим потомством.

— І ти? — Скептично запитав чоловік. — Ти не відкинув її?

Річард обійняв однією рукою Дженнсен.

— За що? За який злочин, скоєний нею, я повинен був її відкинути? За те, що вона народилася жінкою, а я — чоловіком? Тому, що вона не така висока, як я? З-за того, що у неї руде волосся, а у мене темне? Що її очі блакитні, а не сірі? Тому що у неї немає дару?

Чоловіки переступали з ноги на ногу або ховали руки. Деякі після всього сказаного ним відводили очі і виглядали занадто збентеженими, щоб поставити запитання.

— Дженнсен красива, кмітлива, використовує голову за призначенням. Вона теж бореться за право на життя, і пройшла через найстрашніше. Так, як і ви, Дженнсен від народження позбавлена дару. Я прийняв її, тому що вона розуміє цінність життя.

Річард почув мекання і обернувся. Волочачи за собою мотузку, до них піднімалася Бетті. Дженнсен витріщила очі, коли, дивлячись на неї, коза підійшла ближче, помахуючи хвостиком від захвату зустрічі з господинею.

Дженнсен схопила мотузку і почала вивчати її кінець. Річард побачивв, що він був пережований.

— Бетті, що ти наробила? — Лаяла свою улюбленицю дівчина, шльопаючи неслухняну козу кінцем мотузки.

Пишаючись учиненим, Бетті весело промекала у відповідь.

Дженнсен важко зітхнула і подивилася на брата, лише знизавши плечима в своє виправдання.

Перешіптуючись, люди відійшли на кілька кроків назад.

— Я не відьма, — гаряче сказала Дженнсен. — Так, у мене руде волосся. Але це ще не означає, що я відьма. Людей це не переконало.

— Я мав справу з відьмами, — сказав їм Річард. — І стверджую, що руде волосся не ознака відьми. Це один із старих і безглуздих забобонів. Думати, що Дженнсен відьма — нерозумно. Це неправда.

— Ні, правда, — заперечив один з чоловіків. Він показав на Бетті. — Це супроводжуючий її дух.

Річард підняв брову.

— Супроводжуючий дух?

— Правильно, — сказав інший. — У відьми завжди поруч близький дружок. Вона закликає свого супроводжуючого духа, і він приходить до неї.

— Закликає? — Дженнсен продемонструвала їм перекушенний кінець мотузки. — Я прив'язала козу до дерева, а вона пережувала мотузку.

Інший чоловік показав на Бетті пальцем.

— Ти закликала її за допомогою магії, і вона прийшла.

Стиснувши кулаки, Дженнсен ступнула назустріч чоловікам.

Неструнким натовпом вони відступили.

— У вас всіх є сім'ї і друзі — суспільство людей. У мене не було друзів, все життя не було нікого, крім матері. Я повинна була втікати від батька все життя. Якби Даркен Рал зловив мене, він би катував мене і вбив. І те ж саме він зробив би з вами. У мене не було в дитинстві друзів, тому мати подарувала мені козеня. Бетті тоді тільки народилася, і ми росли разом. Ця коза перегризла мотузку, тому що я — єдина родина, яку вона знає, і їй просто захотілося бути ближче до мене. Всі тоді відкинули мене через відсутність дару, прямо як ваших предків. Ви знаєте, що таке вигнання несправедливе, знаєте, як це боляче. А тепер ви, виганяєте мене, з-за того, що у мене руде волосся і ручна коза? Ви просто безхребетні боягузи і лицеміри! — Дівчина тремтіла від обурення. — Спочатку ви труїте отрутою єдину людини в світі, яку ви визнали своїм рятівником. Єдиного, хто досить хоробрий, щоб закінчити ваше вигнання від більшої частини людства. А тепер ви боїтеся і відкидаєте мене з-за дурних підозр. Якщо б у мене була магія, я б спалила всіх вас в золу за вашу безсердечність!

Річард поклав руку їй на плече і притягнув до себе.

— Все буде гаразд, — прошепотів він. — Тільки дай мені поговорити з ними.

— Ти говорив нам, що ти чарівник, — викрикнув ззаду чоловік постарше. — Ти сподівався, ми беззастережно повіримо всім твоїм словам, але дав нам дуже мало доказів правдивості твоїх промов. І в той же час ти закликав нас відмовитися від наших переконань — таких, як страх, що вона може виявитися відьмою з супроводжуючим духом, — але ми просто віримо в це, віримо з дитинства.

— Правильно, — вигукнув інший. — Ти претендуєш на володіння справжнім чаклунством і одночасно відкидаєш наші переконання. Багато чого з того, що ти говориш, має сенс, але я не можу погодитися з усім.

«Не можна погодитися з частиною істини. Заперечувати частину істини означає заперечувати її всю цілком. — Річард напружено роздумував. — Як же він може пояснити людям, що не володіють і іскрою дару, не здатним побачити магію, в чому полягає справжня магія? Подивившись на свою промову їх очима, він відчув себе винуватим. Так, мабуть, він помилився. Хіба можна показати сліпому кольори веселки?»

— Ви маєте рацію, — сказав Річард. — Почекайте секунду, і я доведу вам реальність магії, про яку говорив.

Він повернувся до Кари.

— Дістань мені сигнальний маяк, — тихо попросив він.

Кара негайно почала спускатися з пагорба. Він бачив, що гнівні блакитні очі Дженнсен повні сліз, але дівчина не плакала. Келен відсунула її подалі, коли Річард звернувся до чоловіків.

— Є ще одна річ, яку я повинен вам сказати, а ви, сподіваюся, зрозумієте. Я завершив вигнання, але це не означає, що я діяв необдумано і взяв на себе відповідальність за вас як за своїх підданих, як за частину мого народу.

— Але ти сказав, що нас раді бачити вдома, — заперечив Оуен.

— Мені здавалося, я висловився зрозуміло, сказавши, що ви маєте право на власне життя. Моє рішення було актом доброї волі. Ним я запросив вас, якщо ви того побажаєте, стати частиною Д'хари — частиною тієї нової Д'хари, яка зараз тільки будується. Але, запрошуючи вас назад, я чудово усвідомлював, навіщо це роблю. Усі люди мають право бути вільними і жити власним життям, але в суспільстві вони не повинні грати за власними правилами і порушувати такі ж права інших. Є величезна різниця між свободою й анархією. Якщо ми досягнемо успіху в нашій справі, ви можете стати вільними громадянами Імперії Д'Хари, в якій свобода та повага прав іншої людини є цінностями. Наприклад, ви можете думати все, що тільки побажаєте, і намагатися переконати інших у цінності ваших поглядів. Але ви не маєте права стверджувати, що ті, хто б'ється за цю свободу, — дикуни або злочинці, навіть якщо ви відмовляєтеся скористатися плодами їхньої боротьби. Вони заслужили, принаймні, вашу повагу і вдячність. Їх життя вартують не менше ваших, і вони не повинні бути принесені в жертву вашому благу. Інакше це рабство.