Я не я!
Шрифт:
На бенкеті Джесс була трохи скована, бо відчувала на собі сотні зацікавлених поглядів з усіх боків. До того ж в залі, що вона не відразу помітила, не було жодної жіночої фігури, за винятком прислугі, яка швидко зникала з поля зору господарів, закінчивши виконувати свої обов'язки на догоду гостям.
Люди Дункана багато говорили про ратні подвиги соратників, союзників-іноземців і самого короля, тільки вся ця балаканина супроводжувалася жартами, піддражнюванням і часто самовихвалянням, напевно, почасти від випитих хмільних напоїв. Ось лише один епізод такої тріскотні:
– Ти говориш, одним ударом голови збив
Слідом торкнулися політики, але Дункан чомусь майже відразу перервав напрямок бесіди присутніх. Раптом він попросив Ленокса зіграти що-небудь завзяте на волинці. Деяких інших, вочевидь, теж граючих на музичних інструментах – підіграти здорованю на ударних і струнних, щоб потішити його наречену, а заразом і гостей.
Мелодії виявилися, дійсно, веселими і хвацькими. Барабани видавали ритмічні звуки, а яскраві наспіви волинки змусили велику частину чоловіків виробляти захоплюючі кренделя національних танців. Паркенс дивувалася цьому диковинному видовищу танцюючих горян. Такого вона ще ніде не бачила!
Серед захоплюючого шуму, спричиненого напівдикими танцями і сміхом, Джессіка звернула увагу, що Дункану щось стурбовано шепотів слуга, який виник раптово. МакКоул підвівся і пройшов до виходу із залу із загальними веселощами. Там вона побачила, як чоловік, ймовірно, подорожній, безлад його зовнішнього вигляду красномовно на це вказував, вручив йому сувій паперу, оперезаний печаткою. Дункан запросив гінця приєднатися до їх бенкету, а сам, анітрохи не зволікаючи, розгорнув сувій і квапливо пробігся по ньому очима. Після прочитання послання він ніяк не виявив своєї реакції на його вміст. Лише підійшов до місця, де сиділа Джесс, і, чемно подав їй руку, оголосивши про свій подальший намір тільки дівчині:
– Сподіваюся, сьогоднішній вечір додав вам позитивних емоцій і ви не пошкодували, що провели весь цей час з нами. Але не варто вас перевтомлювати після перенесеної хвороби. Я хотів би зараз супроводити вас в вашу спальню і побажати вам доброї ночі. Завтра вас чекає насичений день. Як я вже сказав, завтра нам доведеться дати один одному клятви вірності перед Всевишнім і гостями. Любові від вас вимагати не смію, так як сам не безгрішний.
Джессіка, не беручи всерйоз його слова, все ж поспішила піти з галасливого залу. Вона розраховувала, що Норміна на цю годину вже зможе її порадувати будь-якими вістями про втечу, що замишлялася. Всю дорогу до її покоїв Джесс наполегливо мовчала. Нехай МакКоул думає собі, що хоче! Але вона страшенно втомлювалася від постійної напруги від надзвичайного проведення часу в замку! Ось тобі так відпочинок з милим у відпустці!
Розділ 7. Заради втечі
Джессіка не помилилася, як тільки затихла карбована хода в коридорі МакКоула, що повертався в зал, в її покої безшумно впурхнула Норміна.
– Леді, я майже все підготувала до нашої «прогулянці» біля замку, – вона підійшла зовсім впритул до Джесс і додала: – Нам доведеться скористатися потайним виходом із замку через печери. Я знайшла відданого леді Равенні старенького слугу, який один з небагатьох знає цей шлях. Він проведе нас, але тільки за однієї умови.
– Якої, Норміна? Говори, не зволікай, – хвилювалася Паркенс.
– Він погодився зробити це відразу після вашого вінчання з МакКоулом-старшим. До цього, він упевнений, це буде неможливо зробити. Зараз охорона розставлена всюди, немов всі знають про вашу затію. Він сподівається, що після церемонії вінчання, причини недовіри до вас зникнуть. Після торжества я буду чекати вас у вашій спальні, щоб підготувати вас до першої шлюбної ночі. Цими хвилинами ми і скористаємося для втечі. У таємного виходу нас будуть вже чекати. Але лабіринт печер я не знаю, тому і покладаюся на цього дідка-провідника.
Джессіка мовчала кілька хвилин, в цей же час взявшись нервово ходити по спальні і заламувати руки. Потім різко зупинилася і випалила:
– Я згодна, Норміна! – на підтвердження своїх слів вона міцно стиснула обидві руки добрій дівчині, немов благаючи її в відданості, так як повністю зважилася довірити себе їй.
Цю ніч Джессіка Паркенс провела без сну. Під ранок вона нарешті таки заснула. Потім вона дізналася, що слуги марно намагалися її розбудити пополудні. В замку повзли чутки, що леді Равенна намагалася накласти на себе руки за допомогою отруйних ліків. Викликаний монах Іеген привів її в бадьорий стан якимись нюхальними травами.
І тут понеслося …
Всі без винятку метушилися до наміченого ввечері урочистого церемоніалу. Скільки, виявляється, традицій мало це таїнство.
Знадвору було чути мелодії вуличних музикантів, радісні крики простолюдинів, які очікували милостей від господарів на честь весільних веселощів. Але навіть вони не могли заглушити рев молодих свиней, яких чекала доля стати окрасою не одного святкового столу в цей урочистий вечір. Хоча по замку вже зараз розносилися хвилюючі аромати вишуканих весільних страв і без цих нещасних чотириногих.
Спочатку Джессіку злегка нагодували лише вівсянкою, нагадавши їй, що в такий день за традицією це нехитре блюдо служило сніданком для всіх, без винятку 6 . Хоча вона страшенно хотіла їсти, слуги їй чомусь не дали можливості насититися вдосталь, нагадуючи, що її вже зараз чекає обряд «очорнення нареченої». Ніби вона знає, що він їй обіцяє! Звичайно, Джесс трохи захвилювалася і, безсумнівно, хотіла поцікавитися, що це за обряд. Вона стала шукати очима Норміну, з метою тихенько вивідати у неї тонкощі цього ритуалу, щоб не потрапити в халепу. Але її єдиної спільниці в цьому «театрі абсурду» ніде не було видно.
6
На північному сході Шотландії аж до 19 століття існував наступний звичай. Гості збиралися з ранку, запрошені нареченою в її будинку, нареченим – в його будинку. Подавали сніданок з вівсянки.