Чтение онлайн

на главную - закладки

Жанры

Ювелір з вулиці Капуцинів
Шрифт:

Ніби вгадавши думки пана Модеста, Менцель дістав клаптик паперу зі столу.

— Прошу ознайомитись і підписати, — сказав, втупивши у Сливинського очі, що враз стали колючими. — І пам’ятайте, це велика довіра і честь.

Намагаючись приховати від гестапівця, що в нього тремтять пальці, Сливинський узяв папірець. Так і є — зобов’язання агента гестапо, а це — ох, як не бажано! Модест Сливинський не проти того, щоб допомогти відомству Отто Менцеля, але ж для чого залишати сліди? Багаторічний досвід навчив пана Модеста підписувати якнайменше всіляких папірців — хто зна, як воно згодом обернеться…

Вдаючи, що уважно вчитується у графи зобов’язання, Модест Сливинський

крадькома подивився на Менцеля крізь опущені вії і спробував урятуватись:

— Пан штандартенфюрер можуть бути певні, що я ніколи не відмовлюсь допомогти німецькій нації у її героїчній боротьбі. Всі ми зобов’язані це робити в міру своїх сил і можливостей, — не побачивши нічого загрозливого на обличчі шефа гестапо, продовжував: — Невже вам потрібна ця формальність, пане штандартенфюрер? Підпишусь тут я чи ні — це не змінить мого ставлення до великої Німеччини!

Отто Менцель повільно підвівся, заклав руки за спину, не поспішаючи, обійшов стіл, сів у крісло, відкинувшись на високу спинку. Витримав. велику паузу, дивлячись на Модеста Сливинського холодно й пихато. Побачивши, як сполотнів цей хвилину ще тому розв’язний суб’єкт, мовив різко:

— Мене не цікавлять ваші міркування. Хоча, відверто, вони трохи здивували мене. Будьте вдячні, що ми довіряємо вам, гер Сливинський…

— Хе-хе… ви не так зрозуміли мене, пане штандартенфюрер, — запопадливо мовив Модест Сливинський. Підлабузницьки усміхаючись, він підвівся, стояв, як гімназист, що прошпетився. — Хе-хе… Я завжди готовий… — потягнувся за ручкою, підписався, неслухняними пальцями підсунув папірець до Менцеля. — Аякже, це — честь, велика честь…

Штандартенфюрер недбало кинув зобов’язання до шухляди, витяг звідти пожмаканого папірця.

— Як це вам подобається, гер Сливинський? Ознайомтесь.

Пан Модест читав і нічого не розумів. Літери стрибали перед очима, зливались у нерозбірливі чорні рядки. “Більшовицька листівка… — збагнув нарешті. — Дивись, три чорти їм у душу, ще ворушаться…” Примусив себе зосередитись і прочитав:

“Громадяни!

Настав час розплати, ставайте до бою з загарбниками, за волю народу, за рідний край!”

— Йой, — похитав головою, — і така погань у нашому місті… Це тут, пане штандартенфюрер, надибали цю комуністичну афішку?

Сказав і навіть не знав, що вразив Менцеля у саме серце. Не міг же знати, що начальство мало не щодня докоряє шефові гестапо за ці листівки, котрі систематично з’являються у місті, за бунтівливі написи на парканах… А нещодавно хтось вночі двома пострілами вкоротив життя есесівським патрульним. І де — мало не в центрі міста. Скільки ущипливих слів з цього приводу наговорив Менцелю сам губернатор! Звичайно, не забудуть йому й того, що позавчора на паровозі, який вийшов з депо після ремонту і тягнув величезний ешелон на Східний фронт, раптово стався вибух. П’ять вагонів пішли під укіс — п’ять вагонів з солдатами.

І все це — майн гот, страшно навіть подумати, — лише невеличка частка усіх неприємностей пана Менцеля…

Але ж цьому телепню зовсім не обов’язково знати, що роз’ятрює серце шефа гестапо. І Менцель, схопивши товстими волохатими пальцями листівку, затрусив нею під носом свого нового агента і несподівано вибухнув:

— А де ж іще, йолопе ви нещасний!

Роздратовано кинув листівку до шухляди, трохи заспокоївся.

— Слухайте мене уважно, гер Сливинський, — сказав уже ввічливіше. — Ваше завдання — винюхувати все, що хоч трохи пахне більшовизмом. Дрібниць у нашій роботі нема. Слід запам’ятовувати все — слова, вираз обличчя, інтонацію… Вчепившись за кінець нитки, можна розплутати величезний клубок. У місті є залишки комуністичних елементів, вони маскуються, та ми повинні бути хитріші за них…

Удома Модест Сливинський вихилив підряд три чарки коньяку. Пив, не добираючи смаку, наче смердючий шнапс. І треба ж таке — він і… агент гестапо! Мезальянс, справжній мезальянс… Він, хто любив говорити високі слова про честь і обов’язок, про чистоту нації, про високе покликання членів ОУН!.. Натягнув халат, погрівся трохи під ковдрою, випив ще чарку, вже смакуючи. Гірчинка, котра сиділа у нього всередині, зникла. Гестапо то й гестапо — зрештою, в цьому є своєрідна логіка. І він, і гестапо зацікавлені у знищенні більшовизму — отже, мета у них одна. А коли одна, то що ж тут страшного? Це ж не він вигадав вічний закон, що мета виправдовує засоби. І взагалі — хіба він перший чи останній?

Модест Сливинський давно вже знав, що більшість керівників ОУН підтримують тісні зв’язки з гестапо. Хтось йому казав, що навіть сам Степан Бандера — також агент. Ну і що ж?

Пан Модест заснув спокійно.

Сонце підбивалося все вище, і дерева на узліссі вже погано захищали від гарячих променів. Голосно сюрчали коники — від їхнього однотонного хору та солодкого запаху квітів хотілося спати. Богдан спіймав себе на тому, що ось-ось задрімає. Щоб відігнати сон, ледь помітно поворушився, зірвав полин, який ріс поруч. Відмахнувся од гедзя, що дзумів над вухом, і знов застиг, вдивляючись у сіру стрічку дороги: метрів за триста вона збігала на невеличкий горбок і губилася серед величезних дубів. На один з цих велетнів заліз ще зранку верткий і непосидючий Миколка — ад’ютант командира партизанського загону. Це звання він, правда, надав собі сам, та всі лише осміхалися й не перечили, в тому числі й командир — Василь Трохимович Дорошенко. На світанку, коли вони влаштовували засідку, Василь Трохимович пошептався з Миколкою, і той вже через кілька хвилин помахав з дуба білою хусточкою. Тепер залишалось лише чекати: Миколка вчасно попередить, щоб встигли приготуватись.

Богданова долоня, якою він стискав трофейний автомат, змокріла. Хлопець поклав зброю поруч, обтер долоню об рукав піджака, сперся підборіддям на кулак. Рука пахла іржею та машинним маслом; цей запах перебивав духмяний аромат квітів, сон відразу минув, і Богдан відчув, як грають м’язи, роблячи його велике тіло сильним і легким, майже невагомим. Пожував гірку стеблину і знов потягнувся до зброї.

Цей звичайний автомат з витертим ложем і плямами іржі на металі вабив його, як найулюбленіша іграшка в дитинстві. Він і спав разом з ним, поклавши під бік і прикривши полою шинелі. Вчора ввечері, клацнувши затвором і перевіривши обойму, Богдан вперше за багато місяців відчув впевненість у самому собі — ніби позбувся того, що важким тягарем лежало на плечах. Зникло почуття тривоги, що не залишало його в останні дні, навіть коли він і Заремба потрапили до штабної землянки партизанського загону. Певно, у нього був дурнуватий вираз обличчя, коли схопив автомат, бо Дорошенко чомусь поплескав його по плечі, а Заремба якось неприродно кашлянув і одвернувся.

Вони вже лежать тут години три, причаївшись за кущами й деревцями лісу, що приступив до самої дороги. Три десятки хлопців з автоматами, гвинтівками й гранатами. Якщо проїхати по дорозі, то не побачиш нічого: замаскувалися так, що, певно, треба наступити, аби когось помітити.

На деревце над самою Богдановою головою сіла пташка. Блиснула хитрим чорним оком, подала тонкий голос. Богдан перестав дихати. Пташка заспокоїлась, почистила дзьобом пір’ячко. Погойдалась на гілочці, пискнула і кудись полетіла.

Поделиться:
Популярные книги

Месть бывшему. Замуж за босса

Россиус Анна
3. Власть. Страсть. Любовь
Любовные романы:
современные любовные романы
5.00
рейтинг книги
Месть бывшему. Замуж за босса

Провинциал. Книга 2

Лопарев Игорь Викторович
2. Провинциал
Фантастика:
космическая фантастика
рпг
аниме
5.00
рейтинг книги
Провинциал. Книга 2

Второй Карибский кризис 1978

Арх Максим
11. Регрессор в СССР
Фантастика:
попаданцы
альтернативная история
5.80
рейтинг книги
Второй Карибский кризис 1978

По осколкам твоего сердца

Джейн Анна
2. Хулиган и новенькая
Любовные романы:
современные любовные романы
5.56
рейтинг книги
По осколкам твоего сердца

Я — Легион

Злобин Михаил
3. О чем молчат могилы
Фантастика:
боевая фантастика
7.88
рейтинг книги
Я — Легион

Кодекс Охотника. Книга IV

Винокуров Юрий
4. Кодекс Охотника
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Кодекс Охотника. Книга IV

Вернуть невесту. Ловушка для попаданки 2

Ардова Алиса
2. Вернуть невесту
Любовные романы:
любовно-фантастические романы
7.88
рейтинг книги
Вернуть невесту. Ловушка для попаданки 2

Большая Гонка

Кораблев Родион
16. Другая сторона
Фантастика:
боевая фантастика
попаданцы
рпг
5.00
рейтинг книги
Большая Гонка

Цеховик. Книга 1. Отрицание

Ромов Дмитрий
1. Цеховик
Фантастика:
попаданцы
альтернативная история
5.75
рейтинг книги
Цеховик. Книга 1. Отрицание

Белые погоны

Лисина Александра
3. Гибрид
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
технофэнтези
аниме
5.00
рейтинг книги
Белые погоны

Попаданка в деле, или Ваш любимый доктор - 2

Марей Соня
2. Попаданка в деле, или Ваш любимый доктор
Любовные романы:
любовно-фантастические романы
7.43
рейтинг книги
Попаданка в деле, или Ваш любимый доктор - 2

Помещица Бедная Лиза

Шах Ольга
Любовные романы:
любовно-фантастические романы
6.40
рейтинг книги
Помещица Бедная Лиза

Магия чистых душ 3

Шах Ольга
Любовные романы:
любовно-фантастические романы
5.00
рейтинг книги
Магия чистых душ 3

Идеальный мир для Лекаря

Сапфир Олег
1. Лекарь
Фантастика:
фэнтези
юмористическое фэнтези
аниме
5.00
рейтинг книги
Идеальный мир для Лекаря