Зірка для тебе
Шрифт:
— Сергійку, будь ласка! Він, він, він… дав мені термін до завтра. І якщо завтра у мене не буде хлопця, то… — і вона заплакала. Сергій не знав, як втішити дівчину, бо не вмів.
Просто пригорнув її до себе і погладив по голові. Коли вона врешті заспокоїлася, то просто сказав:
— Добре, Юль, я буду твоїм хлопцем. Не по-справжньому, а так, щоб Роб відчепився…
Та не по-справжньому не вийшло. Дівчина зробила все сама. Він у Юльки виявився не першим і навіть не другим.
Першим був хтось зі старшокласників. Вона доволі спокійно «ділилася досвідом». Ні-ні, її не ґвалтували, вона сама віддалася, це не було якесь усвідомлене бажання чи хотіння, звичайна дівчача цікавість у десять років. Їй навіть сподобалося, принаймні вона в цьому переконувала Сергія, як колись, очевидно, переконала й себе. Юлька Сергія навчила багато чому. А він і не опирався, йому також ураз стало цікаво. Після Юльки у нього з’явилася Ірка, молодша на два роки, потім Лізка, її однокласниця. Дівчата самі до нього приходили. У дитбудинку так було прийнято, і нічого погано в цьому ніхто не вбачав. Дерик, Семен Сильвестрович, звісно, про це знав, але до цього не пхався. Він, мов вогню, боявся дружини. А та постановила: «Якщо ніхто нікого не ґвалтує, то хай. Діло молодоє».
Згодом Сергій зрозуміє всю безглуздість тої ситуації. Навіть не безглуздість, а власну нікчемність. Бо й у голову не приходило якось застерігатися, щоб не наробити дітей. Зрештою, за неписаними законами, то вважалося виключно дівчачою справою. Аборт в інтернаті — звична річ, бо нащо плодити собі подібних. Про презервативи, звісно, знали й чули, та хто в інтернаті зміг би їх дістати, вони гроші коштують, а ті гуманітарні допомоги у вигляді «французьких плащиків» Семен Сильвестрович здавав чемно в місцеву аптеку за півціни.
І тут у ситуацію втрутився Арсен. Він таки був іншим в усьому. Півроку дивився з осудом на те, як його приятель паскудством займається, а тоді… Ні, він не читав нотацій чи лекцій, просто притягнув із дому після весняних канікул стару товсту «Медичну енциклопедію», яка була написана невідомою мовою. Арсен сказав, що німецькою, а вони в школі вдавали, що вчать англійську. Так, Сергій би нічого не второпав з написаного, але малюнки та фото в енциклопедії не потребували коментів. Ось тут людський ембріон в утробі матері, тобто те, що згодом стане людиною. Арсен по-діловому чітко все пояснює, і не тільки йому, а й тим хлопцям, що захотіли слухати.
— Запліднення — це злиття зрілої чоловічої та жіночої статевих клітин, у результаті чого утворюється одна клітина — початок нового організму. Найчастіше аборти роблять десь на десятому — дванадцятому тижні вагітності. А тепер дивіться сюди, — і він тицьнув пальцем у малюнок.
О, так!
— Шостий тиждень. Серце майбутньої людини починає битися на двадцять перший день після запліднення. Видно ручки і ніжки, починається формування очей, губ і носа. Спинний мозок випереджає у своєму розвитку інші частини тіла, проявом чого є хвіст, що зникає в процесі розвитку зародка.
Арсен перегорнув сторінку:
— Тепер подивіться сюди. Тиждень сьомий. Починається розвиток усіх внутрішніх органів дитини. Ненароджене маля вже має власну групу крові, і не завжди вона мамина, може бути і батькова, — Арсен так на Сергія глянув, що той аж очі заховав у книжку. — Дивіться-дивіться! Уже добре видно особливості будови обличчя майбутньої дитини. Вона схожа на когось із батьків. Очі мають сітківку й кришталик. Розвивається м’язова система, дитя вже рухається. А це восьмий тиждень. А тут дев’ятий. А з одинадцятого тижня ембріон називається плодом. Стать плоду добре сформована, очі розвинені. Плід може сформувати кулачок зі своїх пальців. Он бачите, бачите?..
Арсен тицяє пальцем у малюнок. Усі приголомшено мовчать.
Він продовжує:
— І саме на цій стадії вже можна робити аборт, бо жінка врешті зрозуміла, що вагітна… Але найчастіше процес затягується.
Арсен далі щось говорив та показував. Сергій тихо вийшов у коридор, тоді на вулицю. Він задихався. На лавці сиділи дівчата, поміж них упізнав Юльку. Ходили чутки, що вона зробила аборт. Сергій відкликав дівчину вбік. Відчував себе вбивцею. Перепитав: чи то правда? Вона здивовано кивнула головою, погоджуючись.
— На якому тижні?
— Дивний ти якийсь, — Юля збентежено дивилася на Сергія. — А якщо я Оресту пожаліюся, що ти клеїшся?
Юля зараз спала з Орестом, молодим фізруком зі школи. За останній рік вона просто розквітла — тіло налилося, мов зелепушне [4] яблуко сонячною красою. Може, тому поводилася зухвало.
— Я не клеюся. Я просто питаю.
— Ну на сімнадцятому тижні, здається, — дівчина напружено пригадувала. — Та ну тебе, Сєрий. Заплутав геть мене. Яке тобі діло собаче?
4
Яскраво-зеленого кольору (діал.).
А Сергій чувся наче заблудлим. Схопив дівча за руки і зашипів:
— Вбивця, вбивця. Яка ти…
Не договорив. Юлька вирвалася, відштовхнула:
— Придурок! Та ти тут до чого? Я ж залетіла не від тебе! От причепився. Навіжений.
Покрутила біля скроні пальцем та пішла до ошелешеного побаченим гурту дівчат. Ті не дуже добре чули розмову, тож із цікавістю чекали від колежанки подробиць.
А після Сергій пішов у душову. Гарячої води не було. Та це байдуже. Роздягнувся, став під холодний душ і так стояв, проклинаючи і себе, і той світ, який із такою легкістю дарує життя тільки обраним і не дозволяє народитися тим, хто і не прагне цього, а просто за дивних, найчастіше дурних обставин хоче відбутися. Він ненавидів себе за те, що робив із дівчатами, тих дурнуватих пацанок, які так легко та байдуже погоджувалися лягати під хлопців. Холодна вода мало допомагала. Хоч вона й охолодила тіло настільки, що зуб на зуб не попадав, та всередині від того легше не ставало. І хтозна, скільки він простояв би так під струменем холодної води, може, навіть дістав пневмонію чи й помер, якби його не знайшов Арсен і не витяг на сонце.
Арсен нічого не запитував, не повчав. Просто через кілька днів енциклопедія кудись щезла. Казали, що дерик випадково знайшов та забрав її собі — від гріха подалі. Та вона зробила свою справу. Сергій змінився.
11. Поетка
— Подивися у вічі зорі вечоровій
І признайся мені — що у ній ти побачиш?
— Та заграва рожева на віях тріпоче,
Як в часи наших перших чарівних побачень!
— Ще у очі мої подивись — чи не згасли?
— Палахкочуть і сяють тим чистим вогнем!..
— Нам з тобою давно уже все стало ясно…
— Ми з тобою від себе ніяк не втечем…