Альфонс Цiттербаке (на украинском языке)
Шрифт:
Так рано менi ще нiколи не доводилося вставати. Я боявся проспати. Перший раз прокинувся, коли надворi було зовсiм темно. Я довго сiпав .тата, поки розбудив його. Вiн увiмкнув свiтло i поглянув на годинника.
– - Повернися на другий бiк i не здумай ще раз будити мене, -сердито сказав тато.
Годинник показував чверть на першу.
Згодом я знову прокинувся. Впевнений, що ми проспали, увiмкнув свiтло i подивився на годинника: була друга година.
– - Хай йому грець, -- позiхаючи, пробурчав
– - Ти спатимеш нарештi?
Я лiг i став мiркувати, чи не краще менi взагалi бiльше не спати до пiв на четверту. Але так не вийшло. Коли задрiмав, менi приснилося, що я впiймав на вудку золоту рибку i вона стала прохати мене подарувати їй життя. За це вона пообiцяла завжди допомагати менi з арифметики. Ледве втяг я золоту рибку у свiй човен, i сон минув, бо я впав з лiжка.
Тато дуже злякався i вилаяв мене.
Менi здалося, вiн навiть тихо сказав:
– - Для чого тiльки я взяв iз собою цього телепня?
Була без п'яти хвилин третя.
Ми знову заснули, а коли прокинулися, годинник показував пiв на п'яту.
– - Проспали!
– - крикнув тато.
– - Це ти винний. Крутився цiлу нiч, а тепер вугри вже пройшли.
Ми примчали до човна i попливли. Як це було чудово! Над водою висiла величезна сiра завiса туману, а в лiсi кричала iволга. Я спробував заспiвати iволгою.
– - Тихiше поводься в човнi!
– - гримнув тато.
– - Попереджую востаннє, а то прожену.
Невже вiн мене викине в озеро?
Тато веслував обережно. Ми прибули на мiсце й прив'язали човна до двох тичок. Тато дав менi маленьку вудочку, наживив дощового черв'яка i показав, як пiдсiкати, коли клює, i як витягати рибу. Собi вiн узяв довгу вудку i закинув далеко.
Ми стали чекати. Сидiли довгенько. Раптом мiй поплавець смикнуло.
– - У мене клює!
– - крикнув я.
– - Тс-с-с-!
– - зашипiв тато.
– - Тягни!
Я пiдсiк. У водi щось стрепенулося. Потiм над водою показалася чимала гарна рибина. Вудлище зiгнулося. Я розгубився.
– - Тягни!
– - гукнув тато.
Я тяг репетуючи:
– - Щука! Ура! У мене щука!
Тато гримнув:
– - Тихiше поводься у човнi!
Я витяг рибину. Вона впала татовi просто на штани й забруднила їх.
– - Це лин. Добрих пiвфунта буде, -- сказав тато i насупився.
Знаю, вiн не дуже зрадiв, що я перший упiймав рибину. Тато знову наживив менi черв'яка. Я закинув i знов у мене клюнуло. Цього разу пiдсiк добре. На жаль, рибка була маленька -- окунь.
– - Спробуй здогадайся, чому вона у нього клює, -- буркнув тато.
Його поплавець спокiйнiсiнько плавав на водi.
Згодом у мене знову клюнуло. Я пiдсiк, та, мабуть, заранi. Порожнiй гачок вискочив iз води, пролетiв повз татове вухо i вп'явся йому в куртку. Чудовий був гачок. В тканинi вiн засiв так мiцно, що витягти його ми не змогли. Врештi-решт, нам довелося перерiзати волосiнь ножем. Гачок залишився в куртцi назавжди.
Ледве встиг я закинути новий гачок iз наживкою, як поплавець вмить потонув. Не гаючи часу, я смикнув, i на гачку затрiпотiла рибина. Цього разу попався жирний окунь. Я показав татовi свої три рибини i сказав:
– - Правда, чудово?
Тато ледь кивнув. Вiн пильно дивився на свого нерухомого поплавця. Не пройшло й пiвгодини, як я впiймав ще маленького окунця, двi плiтки i лина. А тато не зловив нiчого. Вiн все частiше витягав свою вудку i уважно оглядав, нiби щось там було не так. Але все було в порядку. Нарештi, клюнуло i в нього.
– - Пiдсiкай!
– - крикнув я.
– - Нi, -- заперечив тато.
– - Я дам їй краще вхопитись. Тодi буде певнiше.
– - Зiрветься!
– - не вгамовувався я.
– - Пiдсiкай!
Тато смикнув, але вудлище не зiгнулось. Рибина, завдовжки з палець, затрiпотiла на гачку. Я зареготався, а тато сердито зиркнув, на мене. Одразу пiсля цього я впiймав ще рибину, втричi бiльшу за татову. Я хотiв знову закинути вудку, i тато теж розмахнувся. Волосiнi заплуталися. Пiвгодини морочилися ми з ними, перш нiж знову змогли закинути.
Тато гнiвався:
– - Краще б ти залишився вдома!
А я казав:
– - Але ж до мене йде найкраща риба!
I тато замовкав.
Потiм я ще впiймав окуня i двi плiтки, а тато знову нiчого.
– - Ану, давай помiняємося мiсцями. Переходь!
– - запропонував вiн. Менi не хотiлося.
– - Ти менi тiльки рибу розженеш, -- пробурчав я, але послухався.
Коли ми мiнялися мiсцями, я пiдсковзнувся. Човен сильно захитався, i я випустив з рук вудку, її вмить однесло течiєю геть. Татовi довелося вiдв'язати човна, щоб дiстати мою вудку. Вiн знову дуже розсердився, але сказав тiльки:
– - Рибалцi край. Ми розiгнали всю рибу.
Тодi ми попливли в очерети i знову закинули вудки. Тато попрохав мене:
– - Поглядай на мою вудку, а я налаштую спiнiнг.
Гаразд. Поглядаю на його вудку. Аж раптом клюнуло. Я смикнув, але вудка й не зворухнулася. Здавалося, гачок зачепився за дно. На допомогу менi прийшов тато з пiдсакою. Витягли ми коропа -- фунтiв зо два було в ньому, не менше.
– - Це я впiймав, -- кажу татовi.
А вiн не погоджується:
– - Але ж моя вудка!
Справдi, чий же це короп? Чи мiй, бо я його впiймав, чи татiв, адже на його вудку? Ми так i не дiйшли згоди. Посидiли ще трохи, але бiльше нiчого не ловилося. Стало жарко. Знiчев'я вирiшив я дати своїм рибинам iмена. Коропа назвав Юмбо, великого окуня -- Максом, а плiток -- Анною i Петрою. А тато тим часом змотав вудки i запропонував :