Багаті і бідні

Чагровська Лариса

— Привіт, виглядаєш просто чудово, — Марічка обійняла подругу і, не приховуючи захоплення, закотила очі.

Оленка справді розквітла. Їй дуже подобалась нова робота. Крім того вона отримувала достатньо грошей, щоб залишалось на маленькі жіночі радощі. Весела, з іскристими очима і в ідеально підібраному вбранні, Оленка скидалась на дівчину з обкладинки. І це їй дуже личило.

— Вибач, що запізнилась. Затримали на роботі.

Оленка зняла елегантну бежеву куртку і залишилась у короткій в’язаній

сукні і білосніжному шалику. Вона швидко зробила замовлення і запитально глянула на Марічку.

— Ну привіт, подружко. Скучила за тобою. Як ти?

— Та що я. Усе по-старому. Ти як? Як робота?

Оленка зморщила мініатюрний носик і нахмурила брівки, — у мене вчора була така цікава робота. Знімали на ковзанці. Здогадайся що?

— Тобто?

— Колекцію білизни. Уявляєш. — Марічка схопилась за голову. — Звичайно, усі позамерзали. Тоді наш Олег уявляєш, що втнув, — Марічка хотіла запитати хто такий Олег, але Оленка її випередила, — Олег наш директор. Він завжди присутній на всіх фотосесіях для серйозних замовників. Одним словом, він купив вина і зробив глінтвейн.

Марічка знову очікувала, що подруга здогадається і пояснить що це таке, але тій довелось перебити і запитати, — а що таке глінтвейн?

— Це гаряче вино з медом лимоном та корицею. Можна ще гвоздики додати, — пояснила все просто Оленка.

Звичайно, тепер вона зналася на алкогольних коктейлях, модних брендах і знала всі тенденції наступного сезону.

— Ми випили кожна грам по двісті, зігрілись і… моментально сп’яніли. Фотографові нічого не сказали. Але, звичайно, переживали, чи помітить замовник.

— І що?

— Та нічого. Уявляєш, сказав, що фотографії чудові, моделі вродливі і у них звабливі, запальні погляди.

Дівчата голосно розсміялись. Оленка схопила горнятко і, вдихнувши зимовий аромат гарячого какао, зробила кілька ковтків.

Марічка сумно подивилась на подругу. Вона по-доброму заздрила тій.

Оленка стала зовсім іншою. Вона почала стильно вдягатись, слідкувала за собою і знала усі секрети вдалого макіяжу. Але головне — вона змінилась з середини. Розкрилась. Вивільнила своє сміливе і веселе «я». Оленка знайшла себе і почала жити на повну. Вона весь час щиро реготала від душі. Нарешті, вона відчула смак життя.

Несподівано задзвонив Оленчин мобільний, — вибач, Марічко, мушу відповісти, бо може бути щось серйозне, — пояснила Оленка, дістаючи з великої яскравої сумки тоненький елегантний мобільник.

Подруга, розуміючи, кивнула.

— Ало? Це ти Олю, привіт. Що там? — На тому боці щось довго пояснювали. — Я не знаю. Зачекай, — відповіла Оленка. — Мушу подивитися у свій розклад. — Оленка діловито заглянула у записник. — Чекай, Олю, ми ж з двадцять четвертого у відпустці. А, це не через агентство? — Оленка довго слухала,

що говорив голос у телефоні, а потім відповіла, — добре, я подумаю і якомога швидше передзвоню тобі. Дякую.

— Що таке? — Марічка помітила, як подруга напружилась, але не забула додати. — У тебе такий гарний телефон.

Оленка простягла модний мобільний подружці зі словами, — вибач, нічого такого, є робота, за яку дуже добре платять, але…

— Що? — Марічка відірвалась від забавки.

— Коротше треба скласти компанію якимсь там бізнесменам на закритій вечірці. Корпоратив на честь Нового року.

— О! — Марічка дуже двозначно відреагувала. — Знаєш, що про такі вечірки розказують.

— Та ні, просто скласти компанію, «без ліжка», — поспішила запевнити подругу Оленка.

— Авжеж, — іронічно погодилась Марічка.

— Ти ж не бувала на таких заходах, — образилася подруга, — чому так говориш?

Дівчина заперечно кивнула і додала, — але всім відомо, що там виробляють багатії.

— Цікаво, звідки це всім відомо?

— Ну як… — Марічка розгубилась, раніше Оленка ніколи не була такою наполегливою. Завжди погоджувалась з її думкою, прислухалась.

— Я розумію твій скептицизм. Але це пропонує дівчина, з якою я доволі близько спілкуюся і яка також не прагне скочити до ліжка за першої нагоди. Вона вже працювала на таких заходах, тепер їде на лижі за ці гроші.

Оленка задумалась і відкусила шматочок Марійчиного пирога. Мабуть, єдине чого їй не вистачало з минулого життя — це солодкого.

Марічка знову подумала про неймовірну переміну в житті Оленки. У неї з’явилось безліч нових знайомих, своє коло спілкування, у якому вона проводила практично весь час.

Марічка страшенно ревнувала свою найближчу подружку до її нових приятельок — моделей. Ще зі школи їх було тільки двоє, Марічка і Оленка, подружки нерозлийвода.

— Хоча, якщо твоя приятелька вже працювала… А що добре платять, — перепитала Марічка, щоб не прирікатись. Бо й справді, що вона може знати?

Оленка швидко захитала головою, жуючи кусочок Марійчиного торта.

— Повір, дуже добре. Мені ці гроші, зрештою, не конче потрібні. Але я б дуже хотіла маму відправити на море. У якусь теплу арабську країну, — мрійливо закінчила Оленка.

— Ого! — Аж скрикнула Марічка. — Це ж дорого. Тим більше на свята ціни підскочать.

Але Оленка лише здивувалася, — ну то й що. Хай скачуть, якщо їм приспічило. А я не збираюсь економити, та ще й на мамі. Зрозумій, Марічко, вона мене тоді єдина підтримала. А зараз я добре заробляю, можу собі це дозволити.

Марічка похнюпилась від упевненості подружки, яка здавалось от-от перейде в гордовитість. Але Оленка одразу перемінила тему.

— Це все пусте. Як там твій…