Чарiвна круговерть (на украинском языке)
Шрифт:
Дiти завмерли.
– Чуєш, що вони кажуть?
– сплеснула руками Варя.
– Чую, - похмуро кинув Малько-Ванько.
– Що ж їстиме моя бабуся? I мама, i тато...
– А мої тато й мама? А братик Вiктор? Вiн по три окрайцi з варенням вiдразу вминає, зрозумiла?
Варя заголосила:
– Вони кашлятимуть...
– I нездужатимуть, - додав Малько-Ванько.
– Адже Швидка Допомога вiдмовилась їм допомагати.
– Треба щось робити!
– Варя стукнула кулачком по бильцю.
– Треба рятувати жителiв мiста!
– А як?
Вони подивилися вниз. До землi було так далеко, що дiти злякано вiдсахнулись.
А тим часом автомобiлi кружляли в танцi, наспiвуючи врiзнобiй якусь скрипучу пiсню.
– Що ж нам робити?
– знову забiдкалась Варя.
I тут вони почули чийсь тоненький голосок:
– Егей! Ей там, на вежi!
Вони обернулись. Поруч, на самому краєчку залiзного даху багатоповерхового будинку, хиталася знайома смугаста фiгурка в блискучому шоломi набакир.
– Рукастик-Смугастик?!
ПАСТКА
Рукастик-Смугастик розмахував руками й гукав:
– Стрибайте, швидше стрибайте сюди!
Малько-Ванько знову подивився вниз.
Ой леле! Яка височiнь! Зiрвешся - кiсток не визбираєш.
– Стрибайте!
– волав Рукастик-Смугастик.
– не бiйтеся!
Майданчик тихо погойдувався у повiтрi. Вiн то наближався до краю даху, то вiддалявся.
Малько-Ванько поставив ногу на обнiжок поручня.
– Куди ти? Впадеш!
– схопила його за руку Варя.
– Вiдчепись!
– її переляк нiби додав йому смiливостi.
Вiн стрибнув.
– А-ах!- Варя затулила обличчя руками. Й тут же пролунав радiсний вигук:
– А я вже на даху! Ур-ра!
Малько-Ванько радiсно пританцьовував i махав Варi руками:
– Стрибай i ти! Це зовсiм не страшно!
– Нi, нi, - вiдсахнулася вона.
– Страшно!
Варя тiльки хитала головою i вiдступала вiд поручнiв.
– Не можу, - жалiбно проквилила вона.
– Ех ти!
– кинув зневажливо Малько-Ванько.
– А хто ж буде рятувати бабусю? I маму, i тата?
Варя здригнулася. Бабуся така старенька, слабенька... Весь час п'є лiки. Як вона тепер буде?..
Невидима сила несподiвано вiдiрвала Варю вiд поручнiв, пiдняла вгору...
– Па-а-адаю!
– в розпачi скрикнула вона i ковзнула по краю даху. Нога зависла в порожнечi...
Та друзi пiдхопили дiвчину i витягнули на дах.
– Боляче!
– схлипнула вона.
– Колiно здерла...
– Не бiда, - утiшав її Малько-Ванько.
– Ти й так щодня колiна обдираєш...
– Тiкаймо!
– поквапив їх Рукастик-Смугастик.
– За мною!
Вони побiгли до горищного вiкна. Покрiвля гуркотiла пiд ногами.
– Оточуйте будинок!
– почулися вигуки з площi.
– Стережiть пiд'їзди!
Рукастик-Смугастик вiдчинив вiконце й засвiтив прив'язаного до пояса лiхтарика.
– Обережнiше, - приказував вiн.
– Стрибайте, тут невисоко.
Друзi стрибнули вслiд за ним i почали злякано озиратися. Над головами у них перехрещувалися почорнiлi дерев'янi бантини, по кутках невиразно бiлiло павутиння. На однiй з них висiв донизу головою Кажан. Вiн заворушився, блимкнув червонястими очицями й проспiвав:
– Вештаються тут... дрiмлюги. Нема вiд них спокою.
Розправив крила й неквапливо полетiв у темряву.
З горища вони спустилися на сходи i побiгли униз.
Але запiзнились. Бiля пiд'їзду вже нетерпляче гурчали машини, лунали вигуки:
– Пильнуйте їх! Не спускайте фар з дверей!
Рукастик-Смугастик сiв на сходинку й зiтхнув:
– Почекаємо трохи. Посидимо тут, нехай вгамуються.
– А потiм?
– з тривогою спитала Варя.
– Потiм щось придумаємо.
Дiти сiли один бiля одного. Рукастик-Смугастик усе похитував головою i задумливо повторював:
– Ну й ну! Знавець-Моргунець ув'язнений у Триколiрному замку... Ай-ай-ай!
Варя поцiкавилась:
– А хто такий Знавець-Моргунець?
– Це могутнiй полководець!
– вiдповiв Рукастик-Смугастик.
– Вiн надзвичайно добрий i справедливий. Гнiв його страшний тiльки тим, хто не хоче дотримуватися непорушного Закону Вулиць i Дорiг у країнi Чарiвна Круговерть.
– Що за Чарiвна Круговерть?
– перебив Малько-Ванько.
– Це ж наше мiсто!
– Для вас це, може, й мiсто, - вiдповiв Рукастик-Смугастик, - а для нас, дружинникiв Знавця-Моргунця, це країна Чарiвна Круговерть. На її вулицях повно-повнiсiнько колiс - i всi вони шалено крутяться, створюючи одну величезну круговерть. Колись, кажуть, не було дружини Знавця-Моргунця i були велика плутанина й безладдя, колеса котились навсебiч - тодi країна називалася Безнадiйна Круговерть. Та прийшов цей чарiвник з своїми вiдданими дружинниками, i вони вказали кожному колесу мiсце i напрям руху, визначили, куди i як крутитися, з якою швидкiстю...
Малько-Ванько згадав, що вигукували машини там, на околицi, й сказав:
– Дружки-Кружки!
– Дружки-Кружки - це тiльки один загiн. А є ще Трикутники-Супутники, Ратники-Порадники... Вони стоять на всiх дорогах, перехрестях, провулках i керують рухом машин. А на головному, найбiльшому, перехрестi дорiг стоїть сам Знавець-Моргунець. I так було багато лiт. А нинi...
– Що ж сталося тепер?
– Ось послухайте. Щовечора Знавець-Моргунець збирає дружинникiв i вирушає до кам'яного Триколiрного замку. Там усi вiдпочивають, розповiдають один одному рiзнi веселi й повчальнi iсторiї. Тiльки один Дружинник залишається на вартi бiля ворiт - рано-вранцi вiн повинен подати сигнал i вiдчинити їх.