Чарiвна круговерть (на украинском языке)
Шрифт:
– А машини? Що роблять уночi машини?
– Вони стоять там, де вказав Знавець-Моргунець. Жодна не має права зрушити з мiсця без його дозволу.
– Чому ж вони сьогоднi заметушилися?
– Трапився надзвичайний випадок!
– Рукастик-Смугастик у вiдчаї стукнув себе кулаком по колiнцю.
– Гоночний Громобiй посмiв порушити заборону й поїхати без дозволу. А всi машини рушили за ним - вони подумали, що Знавець-Моргунець дозволив їм їхати. А Громобiй каже, що хтось штовхнув його по похилiй площинi.
– Хiба там була похила площина?
– вихопилось у Малька-Ванька. Адже це вiн своєю рукою штовхнув Громобоя! Та хiба вiн думав, що таке станеться?
– А я i не помiтив... Виходить, це я в усьому винний?
Рукастик-Смугастик знову зiтхнув i низько опустив голову.
– Я теж винний... Менi випала черга вартувати ворота Триколiрного замку, а я... я не вартував...
– Як же це сталося?
– запитали в один голос друзi.
– Це сталося... це сталося через країну Дивовижну Викрутасiю.
– Як-ку країну? Де вона?
– Далеко, - махнув Рукастик-Смугастик.
– За морем-океаном. Розумiєте, мешканцi Дивовижної Викрутасiї приїздили до нас i хвалилися, що в них Закон Вулиць i Дорiг правильний, а в нас неправильний. Ось Знавець-Моргунець i послав мене, щоб я подивився на їхнiй Закон Вулиць i Дорiг.
– Ну то й що? Правильний у них Закон?
– Нi, Закон такий, як i в нас, тiльки все навпаки.
– Як то?
– А так. Де у нас лiворуч, там у них - праворуч, i навпаки. Одне слово, справжня викрутасiя. I так закрутили менi голову в цiй Дивовижнiй Викрутасiї, що я геть заплутався, де праворуч, а де лiворуч. Увечерi Знавець-Моргунець повiв дружину до Триколiрного замку i звелiв: "Лiворуч!", а я повернув праворуч. Усi пiшли до замку, а я зовсiм в iнший бiк. Iшов-iшов, iшов-iшов...
– Ну й?..
– I дiйшов до околицi. Ось тодi схаменувся i назад побiг - адже я повинен був стояти на вартi! А назустрiч - Громобiй зi своєю зграєю. Довелося тiкати до старшого брата, який залiзницю охороняє. Вiн мене i врятував... А потiм я крадькома пробрався до площi й побачив вас на вежi, - закiнчив свою розповiдь Рукастик-Смугастик.
– Чому ж машини так розсердились, коли ми надумалися вiд них тiкати?
– Вони бояться, що ви проберетесь до ворiт Триколiрного замку й звiльните дружину Знавця-Моргунця. Я чув, як вони змовлялися замкнути вас у пiдземних Залiзних печерах.
– А ти своєчасно з'явився i врятував нас, - розчулилась Варя i погладила Рукастика-Смугастика.
– Можна, ми будемо називати тебе братиком?
– Можна, - серйозно хитнув головою той.
– Ану, подивимося, що задумують бешкетники...
Вiн пiдкрався до дверей i трошки прочинив їх.
Бiля тротуару стояли двi машини - розкiшний Лiмузин та пошарпаний безносий Пiкап.
– Ох-хе-хе, життя тяжке-важке!
– жалiбно гугнявив Пiкап.
– Зранку як завантажать - борти трiщать, осi скриплять i ресори гнуться. Возиш-возиш важелезнi вантажi - i хоча б хто спасибi сказав. Зайву краплину мастила не виканючиш. Бензин брудний - карбюратор так чхає вiд нього, мов у тебе нежить... Зате вже тепер я вiдпочину! Стану легковою машиною...
– Ге-ге-га!- глузливо зареготав Лiмузин.
– Як же це ти станеш легковою автомашиною?
– Дуже просто. Життя матиму легке...
– Дурницi, - вiдрубав Лiмузин.
– Якщо ти вантажним з конвейєра зiйшов, вантажним i у брухт пiдеш... Ге! Легкого життя захотiв. Гадаєш, у мене життя легке? Що правда, то правда, мене пестять, лелiють i бережуть. Протирають не брудною ганчiркою, як тебе, а м'якою замшею. Кожну порошинку здувають. Напувають найчистiшим бензином, мастила теж не шкодують. Але зате ж я й працюю!
Неподалiк почулися гучнi крики.
– Хто там галасує?
– Це тягач зi своїм Причепом свариться.
Вигуки стали голоснiшими. Юрба наблизилася.
– Вiдчепись вiд мене нарештi!- репетував Тягач.
– I чого ти прилип, як той Пилип? Куди я - туди й ти, Все життя тягаю тебе. Упорожнi ще так-сяк, а завантажений... Усi мої успiхи собi приписуєш. Набридло!
Звiдкiлясь вигулькнув Смiттєвоз. Вiн гучно пихтiв.
– З смiттям покiнчено!
– загурчав вiн i висипав купу всякого мотлоху!
– Хочу прибирати чистоту!
Вiн помчав геть.
– Дор-рогу! Дор-р-рогу!- раптом почувся чийсь голос. Задвигтiла земля.
Рукастик-Смугастик радiсно пiдскочив:
– Це Самоскид iде! Ось зараз...
– Вiдiйдiть!
– гримав Самоскид.
– Бо всiх засиплю, Геть з дороги!
Машини почали квапливо вiд'їжджати вбiк. Зчинилася штовханина.
– Зручна мить настала! Треба й нам тiкати, - про шепотiв Рукастик-Смугастик.
– Тiльки цур: слухатись мене! Без мого дозволу нiкуди нi кроку. I в усьому дотримуйтесь порядку. Зрозумiли?
– Атож, - вiдповiли друзi.
ПIД ЗЕМЛЕЮ I В ПОВIТРI
Вони вискочили з пiд'їзду. I вчасно - Самоскид вже пiд'їжджав до дверей заднiм ходом. Кузов його повiльно пiдiймався. Ледве нашi герої встигли вiдбiгти, як на асфальт ринув потоком вологий пiсок.
– З тротуару не звертайте, - говорив Рукастик-Смугастик. Переходити вулицю слiд тiльки в спецiальне позначених мiсцях. Дотримуйтесь порядку...
Малько-Ванько несподiвано чхнув.
– Знову ти про порядок... Навiщо ж нам його дотримуватися? Машини он не дотримуються...
Рукастик-Смугастик зупинився нiби вкопаний.
– Як ти можеш таке казати? Якщо хтось порушує порядок, значить, по-вашому, всi повиннi його порушувати. I ти теж хочеш стати порушником?
Малько-Ванько розгублено позадкував.
– Я не хочу бути порушником, - промимрив вiн.
– Тодi все гаразд. Ходiмо.
На розi вони зупинились. Вулиця була безлюдною.
– Ось перехiд. Але...
– Рукастик-Смугастик поважно пiдняв палець.
– Спочатку подивимось лiворуч.
– Навiщо?- здивувалася Варя.
– Чого це лiворуч дивитися?