Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
Шрифт:
— Келен відійшла назад, і Надін судорожно вдихнула. — Ось так набагато краще, дорогенька. Бачиш, Річард Рал вважав, що, знищивши Палац Пророків, він перешкодить мені заволодіти пророцтвами, які зберігалися там. — Марлін похитав пальцем.
— Він помилявся. Вони аж ніяк не були унікальні. Пророки були і в інших місцях, відповідно, і пророцтва там залишилися. Тут, наприклад, є пророцтва — в замку Чарівника. У Старому світі теж їх чимало. Я знайшов кілька пророцтв, коли велів розкопати стародавнє місто, зруйноване під час великої війни, і серед них виявив одне, яке сповіщає про
Келен не мала ні найменшого уявлення, про що він говорить. Вона присіла і підняла голову Кари.
— Дурепа! — Ледь чутно прошепотіла Кара. — Зі мною все гаразд! Отримай відповіді. Потім дай знак, і я скористаюся своєю владою, щоб убити його.
Келен опустила голову Кари, встала і почала повільно рухатися до сходів.
— Ти несеш нісенітницю, Джеган. — Вона пішла швидше, сподіваючись, що Джеган вирішить, ніби вона виявила Кару мертвою. Келен була вже на півдорозі до сходів, але вона зовсім не мала наміру тікати. Вона збиралася обрушити на Джегана свою магію. І наплювати на Надін. — Я нічого не тямлю в пророцтвах. Твої слова для мене — пустий звук.
— Простіше кажучи, дорогенька, Річард Рал може пустити пророцтво по одному шляху, зробивши спробу зупинити те, що я тут затіяв, але тоді він пропаде. Він може махнути на це рукою і тоді помре разом з усіма. У будь-якому випадку він загине. Розумієш? Він не може перемогти, незалежно від того, який зробить вибір. Третього не дано. У його владі вибрати щось одне, але, чому він не віддав би перевагу, йому кінець.
— Ти дурень. Річард не вибере ні те, ні інше. Джеган заревів від реготу.
— О, вибере неодмінно! За допомогою Марліна я вже запустив пророцтво. А запущене пророцтво з взаємозалежною розвилкою зупинити не можна. Але тіш себе оманами, якщо тобі так хочеться. Від цього нанесений удар буде ще сильніше.
Келен призупинилася.
— Я тобі не вірю!
— Повіриш. О так! Ще як повіриш!
— Порожні погрози! Які у тебе є докази?
— Скоро з'являться і докази — разом з червоним місяцем.
— Такого місяця не буває. Це тільки слова. — Вона тицьнула в нього пальцем. Її страх розчинився в нападі скаженої люті. — Але я хочу, щоб ти почув мою загрозу, Джеган, і вона аж ніяк не порожня! У Ебінісі, над трупами жінок і дітей, убитих за твоїм наказом, я поклялася у вічній помсті Імперському Ордену.
Навіть пророцтва не завадять мені знищити тебе!
Вона хотіла його розсердити настільки, щоб він переказав пророцтво. Якщо вони з Річардом будуть його знати, то, можливо, зуміють і подолати.
— Так що це моє пророцтво особисто тобі, Джеган! На відміну від твого відмінного пророцтва воно хоча б прибране в слова!
Його утробний сміх рознісся по підвалу.
— Вигадав? Тоді дозволь мені тебе його показати. Рука Марліна піднялася, і в підземеллі блиснула блискавка. Келен затулила вуха руками і пригнулась. Осколки каменю полетіли на всі боки. Один розпоров їй руку, другий вдарив у плече. Келен відчула, як по рукаві тече тепла кров.
А під стелею танцювали блискавки, вибиваючи на камені букви, які Келен могла розглянути навіть крізь сліпучі спалахи. Потім знову настала темрява, і пил поволі почав осідати.
— Ось воно, дорогенька.
Келен, мружачись, подивилася на стіну.
— Абракадабра якась.
— Це на древнєд'харіанській мові. Згідно із записами, під час останньої війни ми взяли в полон чарівника, Пророка, і, оскільки він був вірний Будинку Ралів, мої предки соноходці, природно, не мали доступу до його розуму. Тому його просто катували. У маренні, втративши половину кишок, він видав це пророцтво. Нехай Річард Рал тобі його перекладе. — Він нахилився до неї і глузливо сплюнув. — Хоча я сильно сумніваюся, що він захоче розповісти тобі, про що воно свідчить!
Він припав до шиї Надін хижим поцілунком.
— Що ж, подорож була вельми захоплюючою, але, боюся, Марліну пора піти. Вам залишається тільки шкодувати, що тут немає Шукача з його мечем.
Тоді Марліну прийшов би кінець.
— Кара! — Келен метнулася до нього, подумки благаючи добрих духів пробачити її за те, що їй зараз доведеться зробити з Надін.
Кара схопилася. З несподіваною силою Джеган підняв Надін і шпурнув її на Келен. Надін заволала, а Келен, охнувши, звалилася спиною на кам'яну підлогу.
З очей у неї посипалися іскри. На мить вона перестала відчувати власне тіло і злякалася, що у неї зламаний хребет. Але відчуття повернулися разом з гострим болем, коли вона повернулася на бік і спробувала сісти.
Кара в дальньому кінці підземелля пронизливо закричала і впала на коліна.
Поки Келен з Надін намагалися відкотитися один від одного, Марлін підбіг до сходів і з котячою спритністю поліз нагору.
Смолоскипи згасли, і яма занурилася в темряву.
Джеган реготав, піднімаючись до дверей. Кара кричала так, ніби хтось виривав їй ребро за ребром. Келен нарешті відпихнула Надін і поповзла туди, звідки доносився знущальний сміх Джегана. За її рукаву на підлогу стікала кров.
Оглушливий вибух зірвав з петель залізні двері. Нагорі почулися крики. З пролому на сходи впав промінь світла. Келен встала, але, схопившись за перекладину, скрикнула від болю. В плечі у неї застряг гострий осколок каменю.
Келен висмикнула його, і з рани струмком хлинула кров.
З усією швидкістю, на яку була здатна, Келен полізла вгору навздогін за Марліном. Вона зобов'язана його зупинити. Більше ніхто цього зробити не зможе.
Річарда немає, і, значить, вона повинна битися магією проти магії за своїх людей. Поранену руку при кожному русі прострілював гострий біль.
— Швидше! — Пролунав знизу голос Надін. — Він тікає!
Крики Кари буквально зводили з розуму.
Одного разу Келен лише на частку секунди відчула біль від ейджа. Морд-Сіт відчувають її всякий раз, коли беруть його в руку, але при цьому навіть не кривляться.
Вони живуть у світі болю. Роки тортур привчили їх не помічати її.
Келен навіть уявити собі не могла, що змогло змусити Морд-Сіт так несамовито кричати.
Але вона не сумнівалася — що б це не було, воно зараз вбиває Кару.