Діти капітана Гранта
Шрифт:
Мюльреді й Вільсон схвально кивнули у відповідь.
– Вислухайте мене, друзі мої, – провадив далі Гленарван, – і ти, Роберте, послухай уважно, адже це дуже важливе питання. Я зобов’язався знайти капітана Гранта, і якщо буде потрібно, готовий присвятити пошукам усе своє життя. Вся Шотландія допоможе мені врятувати цю мужню людину. Нехай мізерний наш шанс на успіх, але ми повинні обігнути земну кулю вздовж тридцять сьомої паралелі, і я зроблю це. Та зараз нам слід вирішити інше питання: чи варто зовсім відмовитися від пошуків на Американському материку?
Ніхто
– То що? – запитав Гленарван, переважно звертаючись до майора.
– Відповісти на ваше питання, дорогий Едуарде, – значить, узяти на себе велику відповідальність, – відповів Мак-Наббс. – На це потрібен час. Передовсім я маю знати, які саме країни перетинає тридцять сьома паралель південної широти.
– На це питання вам відповість Паганель, – промовив Гленарван.
– То запитаймо його.
Географ ховався у густому листі, тож Гленарвану довелося гукнути його:
– Паганелю! Паганелю!
– Я тут, – пролунав голос, наче з неба.
– Та де ж ви?
– На власній вежі.
– І що ви там робите?
– Оглядаю неозорий обрій.
– Може, зійдете з небес на хвильку?
– Ви потребуєте моєї допомоги?
– Так.
– Якої саме?
– Нам потрібно знати, через які країни проходить тридцять сьома паралель.
– Прошу, – відказав Паганель, – для цього мені не потрібно спускатися. Полишаючи Америку, тридцять сьома паралель південної широти перетинає Атлантичний океан.
– Чудово!
– Далі острови Трістан-да-Кунья.
– Гаразд!
– Проходить на два градуси південніше мису Доброї Надії.
– Потім?
– Перетинає Індійський океан.
– Затим?
– Зачіпає острови Сен-П’єр в Амстердамському архіпелазі.
– І?
– Перетинає Австралію повз провінцію Вікторія.
– Продовжуйте!
– І після Австралії…
На останній фразі запанувала тиша. Невже наш географ забув, де далі йде тридцять сьома паралель? Ні. Але на верхівці омбу пролунав несамовитий гучний крик. Усі аж сполотніли і здивовано перезирнулися. Невже сталося нове лихо? Невже впав бідолашний Паганель?
Вільсон і Мюльреді спохопилися, щоб кинутись на допомогу, як раптом показався довготелесий географ – Паганель злітав долі, марно прагнучи зачепитися бодай за якусь гілку. Ще хвилина, і він шубовснув би у клекотливі хвилі, та могутня майорова рука миттю схопила його.
– Дякую, Мак-Наббсе! – хекнув Паганель.
– Що з вами? – запитав майор. – Що сталося? Знову ваша неуважність?
– Так, – відповів Паганель, захлинаючись од хвилювання, – так, неуважність… цього разу просто виняткова…
– Та що з вами, нарешті?
– Ми помилялися! Ми продовжуємо помилятися! Ми весь час помиляємося!
– Що ви хочете цим сказати?
– Гленарване, майоре, Роберте, слухайте, друзі мої! Ми шукаємо капітана Гранта там, де його немає!
– Та ви марите! – вигукнув Гленарван.
– Аж ніяк! Ми справді шукаємо там, де його немає і де його взагалі ніколи не було! – додав Паганель.
Розділ XXIV. Пташиний спосіб життя. Продовження
Ця доволі несподівана новина всіх вразила. Що мав на увазі географ? Може, він геть з глузду з’їхав? Утім Паганель говорив з такою впевненістю, що всі мимоволі повернулись до Гленарвана, адже слова вченого були прямою відповіддю на його питання. Гленарван лише скептично похитав головою. Подолавши хвилювання, географ знову заговорив.
– Так, – повторив упевнено Паганель, – ми помилилися і прочитали в документі те, чого в ньому немає.
– Поясніть вашу думку, Паганелю, – попросив Мак-Наббс, – але спокійніше, будь ласка.
– Майоре, все дуже просто. Я, як і ви, помилявся. Як і ви, я також неправильно тлумачив документ. І коли я сидів на верхівці дерева й відповідав на ваші питання, при слові «Австралія» мене наче блискавкою осяяло. Тепер усе стало на свої місця.
– Ви стверджуєте, що Гаррі Грант… – вигукнув Гленарван.
– Так, я стверджую, – урвав його Паганель, – що слово australу документі не повне слово, як ми вважали, а лише корінь слова Australia.
– Оригінально! – свиснув майор.
– Не оригінально, а неможливо, – заявив, знизуючи плечима, Гленарван.
– Неможливо? – зарепетував Паганель. – У Франції подібного слова не існує.
– Отже, – провадив із сумнівом Гленарван, – посилаючись на документ, ви стверджуєте, що «Британія» зазнала аварії біля берегів Австралії?
– Я певен у цьому, – відповів Паганель.
– Бігме, Паганелю, така заява доволі дивно звучить з уст секретаря Географічного товариства, – промовив Гленарван.
– Та чому ж? – запитав зачеплений за живе Паганель.
– Бо визнаючи слово «Австралія», ви маєте визнати слово «індіанці», а їх там ніколи не було.
Цей аргумент аніскільки не збентежив Паганеля – той усміхнувся, ніби чекав на нього.
– Друже Гленарван, – промовив він, – не кваптеся тріумфувати, адже зараз, як кажуть французи, я вас розгромлю упень. Повірте мені, жоден англієць досі ще не терпів такої поразки. Це розплата за невдачі Франції під Крессі й Азінкуром! [50]
50
Крессі й Азінкур – французькі міста, де французи зазнали поразки від англійців (1346 і 1415 рр.).