Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
Шрифт:
Повітря наповнився магічним дзвоном, а в очах Річарда спалахнув гнів.
— Я розіб'ю їх, сестра.
Він підняв меч і, не встигла вона отямитись, з лютим криком обрушив його на вудила. Посипалися іскри, і вудила перетворилися на непотрібні шматочки гарячого металу.
Сестра Верна рвонулася вперед:
— Ти з глузду з'їхав! Як же ми тепер будемо керувати кіньми?!
— Вудила з шипами — це жорстокість. Я не дозволю тобі ними користуватися.
— Прокляття! Це ж просто нерозумні тварини! По-іншому вони не розуміють!
— Тварини! — Буркнув Річард,
— Це небезпечно! Вони вперті, і без шипів з ними не впоратися!
Річард хмуро глянув на сестру:
— Є багато способів змусити коня слухатися.
— Без мундштуків це неможливо.
— Нісенітниця. Досвідченому наїзникові достатньо власного тіла. Тільки треба, щоб кінь розумів тебе і довіряв тобі.
Сестра Верна зробила крок вперед:
— Це нерозумно! І небезпечно! Тут і без того вистачає небезпек. Якщо ми вгодимо в халепу, кінь може злякатися і понести. Як ти його зупиниш без вудил з шипами?
Річард подивився їй прямо в очі:
— Іноді хочеш одного, а виходить прямо протилежне. Якщо ми опинимося в небезпеці і ти захочеш різко зупинити коня, то можеш просто-напросто порвати йому губи. Від болю, гніву й жаху він взагалі перестане підкорятися. Він просто збожеволіє. Вона буде думати тільки про те, що раз за разом вершник завдає йому болю, і чим далі, тим більше.
Він може тебе скинути, і щастя ще, якщо після цього просто втече з переляку. А якщо дуже розлютиться, то затопче тебе. Бачиш? Ти думаєш, що вудила з шипами тебе врятують, а на ділі виявиться, що вони тебе погублять.
Якщо ми будемо проїжджати через якесь місто, я, так і бути, дозволю тобі купити звичайні гладкі вудила і користуватися ними. Але поки ми разом, пхати коням в рот гострі шипи я не дозволю.
Сестра глибоко зітхнула, намагаючись заспокоїтися, і знову схрестила руки на грудях.
— Річард, ми не зможемо правити кіньми без мундштуків. Це ж так просто зрозуміти.
Він посміхнувся їй куточком рота.
— Запевняю тебе, зможемо. Я тебе навчу. Найгірше, що може статися, — кінь понесе, і тобі не вдасться зупинити його відразу. Але рано чи пізно ти його зупиниш. А якщо скористатися гострими удилами, і ти, і кінь можете бути поранені або загинути. — Він поплескав Бонні по шиї. — Перш за все вам необхідно подружитися. Кінь має бути впевнений, що ти будеш піклуватися про нього і ніколи не заподієш йому болю. Якщо ви подружитеся, кінь сам не допустить, щоб з тобою щось трапилося. Він зробить все, що ти захочеш. Насправді це зовсім неважко. Від тебе вимагається, крім твердої руки, лише трохи любові і поваги. Але якщо ви збираєтеся подружитися, коню потрібно ім'я, щоб він знав, коли до нього звертаються. Річард простягнув руку, і Бонні ткнулася йому в долоню. — Чи не правда, Бонні? Хороша дівчинка. Ну звичайно, хороша. — Він через плече глянув на сестру Верну. — Джек любить, коли йому почухати під мордою. Спробуй показати йому, що хочеш з ним подружитися. — Він глузливо посміхнувся. Так чи інакше, сестра Верна, твоїх улюблених вудил більше немає. Доведеться тобі вчитися обходитися без них.
Сестра Верна зміряла його крижаним поглядом і нерішуче підійшла до Джека.
Деякий час вона просто стояла перед конем, а потім простягла руку і почухала йому під мордою.
— Хороший хлопчик, — сказала вона позбавленим будь-якого виразу голосом.
— Так не піде, сестра Верна. Ти вважаєш коней нерозумними створіннями, бо вони не розуміють слів, але в інтонаціях вони розбираються чудово. Якщо ти хочеш, щоб Джек тобі повірив, постарайся хоча б прикинутися привітною.
Сестра поплескала коня по шиї.
— Дурна скотина, — сказала вона приторно-солодким голосом. — Ти задоволений? кинула вона через плече.
— Головне, щоб він був задоволений. Тобі необхідна його довіра. Подивись, як він тримається: поки що він тобі не вірить. Ну нічого. З сьогоднішнього дня ти сама будеш про нього піклуватися. Чистити його, годувати, поїти. Сідлати. Він повинен залежати від тебе, а отже, і довіряти. Я візьму на себе турботу про Бонні і Джеральдіну. До Джека ніхто, крім тебе, торкатися не буде. Не забувай чистити його з вечора, а потім ще раз вранці.
— Я? Ну вже ні! Я наказую, а ти підкоряєшся. До цих пір ти чудово піклувався про всіх трьох і будеш робити це і надалі.
— При чому тут накази? Мова йде виключно про твої стосунки з конем. Я ж сказав вже: вудил більше немає, і тобі доведеться шукати інший спосіб. Заради власної безпеки. — Річард простягнув їй вуздечку. Ось, накинь на нього і простягни через це кільце.
Поки вона це робила, Річард порізав залишки дині.
— Поговори з ним. Назви його по імені. Скажи йому, що він тобі подобається. Не важливо, що ти йому скажеш, можеш, наприклад, описувати свої дії, але нехай твій голос звучить так, наче він тобі дуже дорогий.
Прикинься. Говори з ним так, ніби це один з твоїх вихованців.
Сестра кинула через плече спопеляючий погляд і почала щось нашіптувати — так тихо, що Річард не міг розчути слова. Втім, голос її звучав ласкаво. Коли вона закінчила возитися з вуздечкою, Річард простягнув їй нарізану диню.
— Коні це обожнюють. Пригости його і скажи, що він хороший хлопчик. Його ставлення до вуздечки повинно змінитися. Він повинен радіти, що вона прийшла на зміну шипам, які він ненавидить.
— Радіти вуздечці? — Перепитала сестра Верна.
— Звичайно. Зовсім не обов'язково раз у раз демонструвати йому біль, який ти можеш заподіяти. Це неефективно. Ти повинна бути твердою, але доброю. Доброта і взаєморозуміння, і ніякої грубої сили. — Раптово він перестав посміхатися, і в очах його промайнув гнів. — У тебе неодмінно повинно вийти, сестра. Просто обдури його так само, як обманюєш мене.
Вона в обуренні випросталась:
— Я присягнулася життям доставити тебе до Палацу пророків. Але, боюся, коли ми туди потрапимо, мене стратять за те, що я виконала клятву.