Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри
Шрифт:
Украй подивована їхньою відповіддю, Насуада сказала:
— Ерагон говорив, що ви найсильніші чарівники своєї раси, та чи справді у вас стане сил, щоб відігнати цю трикляту парочку? Адже завдяки Галбаторіксу вони мають куди більше сили, ніж звичайні Вершники.
— Разом із Сапфірою ми будемо принаймні не слабші за них, а може, навіть сильніші. Ми добре знаємо, на що були здатні клятвопорушники… Нехай навіть Галбаторікс зробив Торнака з Мертагом значно сильнішими за решту Вершників-зрадників, але вони все одно не зрівняються з ним. Саме цією його слабкістю ми й скористаємось. Адже навіть троє клятвопорушників не встояли проти нас, коли ми були з драконом.
— Це не може не тішити. Бо після того як Мертаг переміг Ерагона, мені здалося, що нам доведеться відступити й ховатися, аж доки сила нашого Вершника не зросте. Але ваші слова вселяють в мене надію. І хоча в нас ще й досі немає плану, як ми вб'ємо Галбаторікса, нас ніщо не зупинить! Ми розіб'ємо ворота Урубейна або переможемо його на полі бою, коли він вирішить протистояти нам зі своїм Шруйканом. — Трішки помовчавши, Насуада додала: — Я довіряю вам, Блодхгарме, але перш ніж ви зайдете до нашого табору, я все ж таки маю попросити, щоб ви дозволили одній моїй людині перевірити вашу свідомість, щоб пересвідчитись у тому, що ви справжні ельфи, а не замасковані люди, яких сюди прислав Галбаторікс. Мені дуже незручно вас про це прохати, але нас оточують зрадники й шпигуни, і ми нікому не наважуємось вірити на слово. У жодному разі не сприйміть це як образу, але війна навчила нас обачності. І я дуже сподіваюся, що ви мене зрозумієте, адже ви й самі оберігаєте зелене листя Ду Вальденвардена захисними закляттями. Чи не так?
Недобре зблиснувши очима, Блодхгарм заскреготав зубами.
— Дерева Ду Вельденвардена здебільшого мають голки, а не листя, — мовив він. — Ну що ж, перевірте нас, коли це аж так необхідно, але хочу вас попередити… Той, хто буде нас перевіряти, має бути дуже обережним, щоб не зайти в наші думки надто глибоко, інакше йому загрожує божевілля. Адже смертним украй небезпечно блукати поміж наших думок — вони легко можуть загубитись і більше ніколи не повернутися до свого тіла. Та й навряд чи смертному вдасться дістатися наших секретів.
Почувши відповідь Блодхгарма, Насуада збагнула, що ельфи знищать будь-кого, хто посміє зайти на заборонену територію.
— Капітане Гарвене, — мовила дівчина.
Гарвен ступив крок уперед із виразом людини, яка йде назустріч долі, й зупинився навпроти Блодхгарма. Заплющивши очі й насупившись, він пробував проникнути у свідомість Блодхгарма. Насуада спостерігала за всим цим, прикусивши губу. Коли вона була маленькою, одноногий чоловік на ім'я Харгров навчив її ховати свої думки й блокувати напади телепатів. Дівчина вміла добре захищатись, але проникати в чужу свідомість їй ніколи не доводилось. Проте Харгров розповідав їй, яка це важка праця, тож вона щиро співчувала Гарвену, оскільки мандрувати просторами свідомості ельфа було й справді вкрай небезпечно.
За мить до Насуадиного вуха схилилась Анжела й схвильовано зашепотіла:
— Краще б ти доручила це мені. Так було б надійніше.
— Можливо, — кивнула головою Насуада, бо попри те, що знахарка незрідка допомагала і їй, і варденам, вона усе одно не наважувалась доручати їй якихось дуже важливих справ.
Гарвен ще й досі намагався проникнути у свідомість ельфа, проте за мить він широко розплющив очі й зі свистом втягнув у себе повітря. На шиї й обличчі воїна виступили краплинки поту, а його зіниці стали такі широкі, ніби на землю несподівано впала ніч. Блодхгарм тим часом був геть спокійний, і на його вустах блукала ледь помітна посмішка.
— Ну що? — спитала Насуада.
Гарвен якийсь час
— Він не людина, моя пані. Поза всяким сумнівом.
Утішена й водночас неабияк схвильована, дівчина відповіла:
— Дуже добре, продовжуйте, будь ласка.
На перевірку решти ельфів у Гарвена пішло значно менше часу, а щоб упоратися з останнім із них, він витратив узагалі близько трьох-чотирьох секунд. Насуада пильно спостерігала за своїм охоронцем — вона бачила, як його пальці побіліли й зробилися безкровними, а шкіра на скронях запала в череп, ніби вушні мембрани в жаб. Він нагадував людину, яка плавала глибоко під водою.
Закінчивши перевірку, Гарвен повернувся на своє місце позаду Насуади. Дівчині здалося, що за ці кілька хвилин її вірний воїн зовсім змінився, бо від його колишньої заповзятості й непохитності майже нічого не лишилось. Зараз він більше нагадував лунатика, а коли Насуада спитала, чи з ним усе гаразд, той відповів рівним холодним тоном. Складалось таке враження, ніби його душа блукає залитими сонцем галявинами десь у таємничому лісі ельфів. Дівчина сподівалася, що невдовзі йому стане ліпше, в інакшому разі доведеться звернутися по допомогу до Ерагона або Анжели, щоб ті його зцілили. Проте зараз, доки Гарвен перебував у непевному стані, Насуада вирішила поберегти його й поки що звільнити від служби в лавах Нічних Яструбів. «Джормандер запропонує йому якусь простішу посаду, — міркувала дівчина, — що не наражатиме його на небезпеку й дасть змогу прийти до тями після тих видінь, які лишилися в Гарвеновій свідомості після контакту з ельфами».
Правду кажучи, усе це вивело Насуаду з рівноваги, тож, відчуваючи розпач утрати й злість на всіх на світі, разом із собою, ельфами, Галбаторіксом та Імперією, їй було дуже важко говорити м'яким тоном і дотримуватись манер.
— Блодхгарме, невже ви не могли сказати, що навіть ті, хто повертається до власних тіл після перевірки вашої свідомості, не можуть уникнути психічних травм?
— Моя пані, зі мною все гаразд, — мовив Гарвен. Однак заперечення воїна було таким слабким і невпевненим, що його майже ніхто не почув, і це ще дужче розлютило Насуаду.
Шерсть на зашийку Блодхгарма стала дибки й, здається, навіть погустішала.
— Якщо я невдало висловив свою думку, то дуже перепрошую. Однак не слід звинувачувати нас у тому, що сталося, адже ми не можемо змінити своєї природи. Вам також не варто картати себе. На жаль, ми живемо у час підозри, і якби ви дозволили нам увійти на територію табору неперевіреними, це було б необачно з вашого боку. Мені дуже шкода, що такий неприємний інцидент може зіпсувати історичну зустріч між нами, але тепер ви можете бути спокійні й упевнені в тому, що ми справді ті, ким є — ельфи з Ду Вельденвардена.
Від Блодхгарма війнуло мускусним запахом, і роздратована Насуада знову відчула в усьому тілі якусь незрозумілу слабкість. У її голові промайнули лучники, вбрані в шовковий одяг, чаші з вишневим вином і сумні пісні гномів, що їх вона чула колись у порожніх залах Тронжхейма. Відігнавши ці геть непотрібні думки, дівчина мовила:
— Гадаю, було б значно ліпше, аби вашу свідомість перевірили Ерагон або Арія, вони б напевно не втратили розуму.
Та вже наступної миті запах Блодхгарма вдруге переплутав у голові дівчини всі думки, і їй здалося, що зараз вона візьме й проведе руками по його гриві. Прийти до тями Насуаду змусив легенький доторк Елви. Дівчинка потягла її за руку, а коли Насуада схилилася до неї, вона швиденько зашепотіла їй на вухо: