Гаррі Поттер і напівкровний принц
Шрифт:
– Про кого це ви?…
Відповідь на своє запитання він одержав, ще й не договоривши. Двері спальні знову рвучко відчинилися, й Гаррі інстинктивно з такою силою смикнув на себе ковдру, що Герміона й Джіні попадали з ліжка. У дверях стояла дівчина такої запаморочливої вроди, що в кімнаті раптом наче забракло повітря. Висока й струнка, з довгим білявим волоссям, вона, здавалося, випромінювала легеньке сріблясте сяйво. А довершувала це досконале видіння важка таця зі сніданком в її руках.
– 'Аггі, - вимовила вона гортанним голосом.
– Тсе бульо дюже довго!
Дівчина переступила поріг і пішла до нього; за нею дріботіла сердита місіс Візлі.
– Не треба було брати тацю, я й сама віднесла б!
– Тсе бульо не вашко, - сказала Флер Делякур, ставлячи тацю Гаррі на коліна, а тоді нахилилася й поцілувала його в щоку: він відчув, як палає те місце, якого торкнулися її вуста.
– Я так готіла його батшити. Пам'ятаєш мою сестгу, Ґабгіель? Вона не пегестає говогити пго 'Аггі Поттега.
Вона буде гада побатшити тебе знову.
– О… то вона теж тут?
– прохрипів Гаррі.
– Ні-ні, дугненький, - дзвінко розсміялася Флер, - я казала пго наступне літо, коли ми… то ти не знаєш?
– її великі сині очі округлилися й вона докірливо глянула на місіс Візлі, котра почала виправдовуватися:
– Ми просто ще не встигли йому сказати.
Флер знову повернулася до Гаррі, тріпнувши своїм сріблястим волоссям, аж воно хльоснуло місіс Візлі по обличчю.
– Ми з Біллом збигаємося одгушитись!
– Он як, - пробелькотів Гаррі. Він не міг не помітити, що місіс Візлі, Герміона й Джіні уникають дивитися одна одній у вічі.
– Ого. Е-е… поздоровляю!
Вона нахилилася й знову його поцілувала.
– Білл загаз дюже зайнятий, багато пгацює, а я пгацюю на півставки в Ґгінґотсі, шоб поліпшити свій вімова, тому він запгосив мене на кілька днів сюди, шоб кгашче зазнайомитися з його годиною. Я так згаділа, коли потшула, шо ти пгиїдеш… тут нічого гобити, хіба шо любиш кугей чи куховагити! Ну… смашного тобі, 'Аггі!
На цих словах вона граціозно крутнулася й випливла з кімнати, тихенько причинивши за собою двері.
Місіс Візлі прошипіла щось схоже на «пхи»!
– Мама її ненавидить, - спокійно повідомила Джіні.
– Неправда!-сердито заперечила місіс Візлі.
– Просто я вважаю, що вони поспішили з заручинами!
– Вони вже рік знайомі,-втрутився Рон, що, ніби причмелений, не зводив очей із зачинених дверей.
– Хіба це довго! Я, звісно, розумію, чому так сталося. Усе через непевність, пов'язану з поверненням Відомо-Кого, бо люди думають, що завтра їх може не стати, тому й поспішають з усілякими рішеннями, над якими раніше поміркували б. Так само було й під час його попередньої могутності-люди тікали зі своїми коханими світ за очі…
– А серед них і ви з татом,-хитро додала Джіні.
– Це так, але ми з батьком чудово пасували одне одному, навіщо нам було чекати?
– заперечила місіс Візлі.
– Тоді як Білл і Флер… ну… що вони мають спільного? Він працьовитий, практичний, а вона…
– Корова, - підказала Джіні, киваючи головою.
– Але Білл не такий уже й практичний. Він же спеціаліст зі зламувань проклять і любить пригоди, любить ефектність… думаю, саме тому він і волочиться за Флегмою.
– Не називай її так, Джіні, - розсердилася місіс Візлі, а Гаррі з Герміоною розреготалися.
– Ну, мені вже треба йти… їж, Гаррі, яєчню, поки тепла.
Вона вийшла. Ронове очманіння не миналося; він сіпав головою, наче пес, що намагається струсити воду з вух.
– Хіба до неї не можна звикнути, живучи в одному домі?- спитав Гаррі.
– Воно-то так, - погодився Рон, - але коли наштовхуєшся на неї несподівано, як оце зараз…
– Жалюгідно, - люто чмихнула Герміона й відійшла від Рона аж до стіни, а там розвернулася, склала на грудях руки і втупилася в нього.
– Невже ти хочеш, щоб вона тут тинялася завжди?
– недовірливо спитала Джіні в Рона. Коли той тільки знизав плечима, сестра додала:
– А я впевнена, що мама покладе цьому край.
– Як же вона зуміє?
– поцікавився Гаррі.
– Вона цілий час намагається запросити в гості Тонкс. Має, мабуть, надію, що Білл накине на неї оком. Я теж на це сподіваюся. Краще б у нашій родині була вона.
– Так їй і вдасться, - саркастично зауважив Рон.
– Послухайте, та жоден нормальний чувак не вибере Тонкс, якщо поруч буде Флер. Тобто Тонкс класна, коли не робить ідіотських фокусів з волоссям і носом, але…
– Вона в сто разів приємніша за Флегму, - заперечила Джіні.
– І значно розумніша, бо вона аврор!
– додала з кутка Герміона.
– Флер теж не дурна, не забувайте, що вона брала участь у Тричаклунському турнірі, - сказав Гаррі.
– Хоч ти не починай!
– огризнулася Герміона.
– Мабуть, тобі подобається як вона каже "'Аггі"?
–
зневажливо кинула Джіні.
– Ні, - заперечив Гаррі, вже не радий, що втрутився, - я тільки казав, що Флегма… тобто Флер…
– Я воліла б мати в родині Тонкс, - повторила Джіні.
– Вона хоч весела.
– Щось вона останнім часом не дуже веселить, - заперечив Рон.
– Я її бачив кілька разів і вона більше нагадувала Плаксиву Мірту.
– Це несправедливо, - обурилася Герміона.
– Вона й досі не відійшла від того, що сталося… усе ж… він її двоюрідний брат!
У Гаррі стислося серце. От і до Сіріуса добралися. Він схопив виделку й почав закидати в рота яєчню, щоб у розмову не втягли і його.
– Тонкс і Сіріус майже не знали одне одного!
– вигукнув Рон.
– Сіріус просидів в Азкабані пів її життя, а до того їхні родини навіть не зустрічалися…