Гаррі Поттер і напівкровний принц
Шрифт:
– Ого, - роззявив рота Рон і став як укопаний.
Супроти сірих, заліплених плакатами сусідніх крамничок вітрини дітища Фреда і Джорджа вражали око, наче! феєрверк. Випадкові перехожі озиралися на ці вітрини, а дехто з них навіть приголомшено застигав на місці. Ліва вітрина була забита запаморочливою кількістю всіляких товарів, що оберталися, ляскали, спалахували, підстрибували й верещали; у Гаррі аж засльозилося в очах від такого видовища. Права вітрина була закрита велетенським плакатом, фіолетовим, як і міністерські, але прикрашеним блискучими жовтими літерами:
Ви збуджені Відомо-Ким?
Для всіх схвильованих родин -
Надійний КАКО-ЗАГУСТИН!
Віднині запори - на цілі простори!
Гаррі зареготав. Потім почув біля себе глухий стогін, озирнувся й побачив, що місіс Візлі ошелешено дивиться на цей плакат. її вуста рухалися, беззвучно вимовляючи назву: «Како-загустин».
– Їх замордують просто в ліжках!-прошепотіла вона.
– Ніколи!
– заперечив Рон, що реготав разом з Гаррі, - Це ж класика!
І вони з Гаррі перші забігли в крамничку. Вона була забита покупцями; Гаррі не міг підступитися до полиць. Він роздивлявся коробки, що височіли аж до стелі - там було «Спецхарчування для спецсачкування», вдосконалене близнюками під час їхнього останнього незавершеного навчального року в Гоґвортсі; Гаррі помітив, що найшвидше розхапували пампушечки-зносаюшечки, бо на полиці залишилася тільки одна пошарпана коробка пампушок. Були ще кошики з фальшивими чарівними паличками - найдешевші з них, коли ними змахнути, просто перетворювалися на гумових курей чи на штани, а найдорожчі лупцювали необачного користувача по голові чи по шиї; були коробки з перами кількох різновидів: самонаповнювальні, самозвіряльні й самомудровідповідальні. Юрба трохи розступилася, й Гаррі зміг проштовхнутися до прилавка, перед яким галаслива зграйка захоплених десятирічних дітлахів стежила за крихітним дерев'яним чоловічком, що поволі піднімався по драбині до справжнісінької шибениці, яка стояла на коробці з написом: «Повішеник багаторазового використання - напиши літери або він повіситься!»
– «Патентовані чари для фантазій»…
Герміона спромоглася протиснутися до великого стенда біля прилавка й читала інформацію на звороті коробки з кольоровою фотографією привабливого юнака та розімлілої дівчини, що стояли на палубі піратської шхуни.
– «Одне просте закляття і ви переживете високоякісну, надзвичайно реалістичну півгодинну фантазію, що легко втискається в часові рамки звичайного шкільного уроку і практично не піддається виявленню (побічні ефекти включають відсутній вираз обличчя й незначне слиновиділення}. Не продається неповнолітнім.» Знаєш, - Герміона подивилася на Гаррі, - це й справді дивовижні чари!
– За це, Герміоно, - пролунав голос у них за спиною, - можеш отримати один набір безкоштовно.
Перед ними стояв сяючий Фред у пурпуровій мантії, що напрочуд личила до його вогнистого волосся.
– Як ся маєш, Гаррі?
– Вони потисли руки.
– А що з оком, Герміоно?
– Ваш задерикуватий телескоп, - докірливо зізналася вона.
– Ти ба, я геть про нього забув, - забідкався Фред.
– На…
Він вийняв з кишені якусь баночку і дав їй; вона боязко її розкрутила й побачила густу жовту пасту.
– Легенько намасти й за годину синця не буде,-порадив Фред.
– Ми мусили винайти пристойний синцеусувач, й досі більшість наших виробів випробовуємо на собі.
Герміона нервувалася.
– А це безпечно?
– Аякже, - підбадьорив її Фред.
– Ходімо, Гаррі, на екскурсію по крамниці. Герміона мастила пастою синець під оком, а Гаррі пішов за Фредом у дальній кут крамнички, де побачив стелаж з картярськими і мотузяними фокусами.
– Маґлівські магічні трюки!
– весело показав на них Фред.
– Для таких диваків, як тато, що люблять маґлівські штучки. На цьому багато не заробиш, але потроху продається. Є вельми цікаві новинки… О. а ось і Джордж-
Фредів брат-близнюк енергійно потис Гаррі руку.
– Проводиш йому екскурсію? Ходімо, Гаррі, далі-туди, де робляться серйозні гроші… спробуй щось поцупити, пацан-заплатиш не тільки ґалеонами!-застеріг він малого хлопця, і той миттю висмикнув руку з барильця з написом: «їстівні Чорні мітки-від них кого хочеш знудить!».
Джордж відсунув завісу за маґлівськими трюками, і Гаррі побачив темніше й не таке заюрмлене приміщення. Наліпки на коробках з товарами, що стояли тут на полицях, були не такі крикливі.
Ми щойно розробили серйознішу партію товарів, - пояснив Фред.
– Смішно, що з цього вийшло…
Ти не повіриш, скільки людей, навіть тих, що працюють у міністерстві, не спроможні пристойно виконати закляття «щит», - повідомив Джордж.
– Бо, звісно, не вчилися в тебе, Гаррі.
– Це правда… От ми й подумали, що щито-капелюхи - це було б кумедно. Тобто припрошуєш свого колегу тебе зачарувати, коли ти в цьому капелюсі, і стежиш за його обличчям, коли його закляття відскакує рикошетом на нього самого. Міністерство закупило п'ятсот штук для всього свого штату! І ми ще й досі отримуємо численні замовлення!
То ми поширили асортимент і випускаємо тепер щито-плащ, щито-рукавиці…
– …тобто вони не надто поможуть проти непрощенних заклять, але проти дрібних і середніх замовлянь та пристріту.
– А тоді ми подумали, що нам треба зайняти всю нішу захисту від темних мистецтв, бо це ж бездонне джерело бабок, - завзято вів далі Джордж.
– Просто кайф. Дивися - порошок «Розчинна темрява», імпортований з Перу. Дуже зручно, якщо треба швидко дати дьору.- А наші детонатори-приманки просто розлітаються з полиць, ось поглянь, - Фред показав на кілька чудернацьких чорних предметів, схожих на сирени чи гудки, що й справді намагалися кудись зникнути, - кидаєш такий нищечком, а він тікає і видає десь удалині чудові голосні звуки, відвертаючи чиюсь увагу, якщо тобі це треба.
– Зручно, - визнав Гаррі.
– Тримай, - сказав Джордж, ловлячи пару штук і кидаючи Гаррі.
Молоденька білява відьма з короткою стрижкою визирнула з-за завіси; Гаррі побачив, що вона, як і весь персонал крамнички, була вбрана в пурпурову мантію.
– Пане Візлі й пане Візлі, вас чекає клієнт, який цікавиться жартівливим казаном, - сказала вона.
Гаррі дивно було чути, як Фреда й Джорджа назвали «панами Візлі», але вони сприйняли це як належне.
– Дякую, Верітіє, вже біжу, - відповів їй Джордж.
– Гаррі, вибирай собі, що хочеш, добре? За наш рахунок.