Гаррі Поттер і напівкровний принц
Шрифт:
– Ну що ж, - сказав Рон, ховаючи Герміону під плащ.
– Гарна спроба, але діяла ти занадто…
– Наступного разу покажеш сам, як треба діяти, пане детективе!
– огризнулася дівчина.
Рон і Герміона сварилися цілу зворотну дорогу до «Відьмацьких витівок Візлів». Там їм довелося принишкнути, щоб непомітно обійти стривожену місіс Візлі та Геґріда- ті їхню відсутність уже помітили. Коли ж друзі зайшли в крамничку, Гаррі скинув плащ-невидимку, заховав його в рюкзак і долучився до друзів, які у відповідь на звинувачення місіс Візлі запевняли, що вони нікуди з крамничної підсобки не виходили, то вона їх просто погано шукала.
– РОЗДІЛ СЬОМИЙ -
Слизоклуб
В останній тиждень канікул Гаррі міркував про Мелфоєву поведінку на алеї Ноктерн. Найбільше його турбувала задоволена Мелфоєва пика, коли той виходив з крамниці. Хоч би що спонукало Мелфоя так радіти, а доброго в цьому було мало. Гаррі дратувало, що ні Рон, ні Герміона не думали про Мелфоя стільки, як він. А може, за кілька днів їм просто набридло про нього говорити.
– Гаррі, я згодна, що тут щось підозріле, - теж трохи роздратовано озвалася Герміона. Вона сиділа на підвіконні в кімнаті Фреда і Джорджа, спираючись ногою на картонну коробку, і явно неохоче відірвалася від нового примірника «Вдосконалених перекладів рун».
– Та хіба ж ми не погодилися, що пояснень може бути безліч?
– Може, він зламав свою Руку Слави?
– непевно припустив Рон, що намагався випрямити зігнуті гілочки на хвості своєї мітли.
– Пам'ятаєш ту засохлу руку, що була в Мелфоя?
– Але чому він тоді сказав: «Не забувай, щоб цей екземпляр був у безпечному місці»?
– запитав Гаррі, мабуть, удвадцяте.
– Можна було зрозуміти, що Борджин зберігає ще якийсь поламаний предмет; а Мелфой хоче мати їх обидва.
– Ти так гадаєш?
– Рон тепер зішкрябував бруд з держака мітли.
– Так, - сказав Гаррі. Коли ні Рон, ні Герміона нічого не відповіли, він, додав: - Мелфоїв батько в Азкабані. Ви не Думаєте, що Мелфой хоче помститися?
Рон, кліпаючи очима, глянув на нього.
– Мелфой хоче помститися? А що він може зробити?
– Отож бо й воно, що я не знаю!
– ще дужче роздратувався Гаррі.
– Але він щось замислив, і треба до цього поставитися серйозно. Його батько смертежер і…
Гаррі замовк на півслові, втупившись у вікно за Герміониною спиною й роззявивши рота. Щойно йому в голову стрельнула приголомшлива думка.
– Гаррі?
– занепокоїлася Герміона.
– Що сталося?
– Знову шрам заболів?
– злякано запитав Рон.
– Він смертежер, - поволі проказав Гаррі.
– Став смертежером замість батька!
Запала тиша, а тоді Рон вибухнув реготом.
– Мелфой? Та йому шістнадцять років, Гаррі! Невже Відомо-Хто узяв би Мелфоя?
– Гаррі, це малоймовірно, - повчально промовила Герміона.
– Чому ти подумав, що він…
– Через мадам Малкін. Вона його не торкалася, а він зарепетував і вирвав руку, коли вона хотіла закотити йому рукав. То була ліва рука. Його затаврували Чорною міткою.
Рон з Герміоною перезирнулися.
– Ну…-протяг Рон, якого це анітрохи не переконало.
– Думаю, він просто хотів звідти піти, - припустила Герміона.
– Він показав Борджину щось таке, чого ми не побачили, - вперто тримався свого Гаррі.-Таке, що Борджина дуже налякало. Це була Мітка… він показав Борджину, з ким той має справу, і ви бачили, як його серйозно сприйняв Бор джин!
Рон з Герміоною ще раз перезирнулися.
– Гаррі, я не впевнена…
– Я теж думаю, що Відомо-Хто не взяв би Мелфоя у смертежери…
Анітрохи не сумніваючись у власній правоті, роздратований Гаррі схопив оберемок брудних квідичних мантій і вийшов з кімнати; місіс Візлі постійно нагадувала їм. щоб не відкладали прання й пакування на останню мить. На сходовому майданчику він наштовхнувся на Джіні, яка верталася до своєї кімнати зі стосом свіжовипраного одягу.
– Я не радила б зараз іти на кухню, - попередила дівчина.
– Там повно Флегми.
– Спробую не стати флегматиком, - засміявся Гаррі. І справді, коли він зайшов на кухню, там за столом сиділа Флер, жваво ділячись планами щодо весілля з Біллом, годі як місіс Візлі у явно кепському гуморі пильнувала за горою брюссельської капусти, що сама себе чистила.
– …ми з Біллом майше вигішили мати лише двох дгужок, Джіні та Ґабгіель - така солодка пагочка. Я думаю їх вигядити в блідо-золоті сукні… бо рошеві не пасуватимуть Джіні до волосся…
– О, Гаррі!-зраділа місіс Візлі, уриваючи Флерин монолог.
– Я саме хотіла розповісти про заходи безпеки під час завтрашньої подорожі до Гоґвортсу. Нам знову пришлють міністерські машини, а на вокзалі вже чекатимуть аврори… - І Тонкс буде?-поцікавився Гаррі, вручаючи їй мантії для квідичу.
– Навряд. Артур казав, що її поставили на якесь інше місце.
– Вона занадто дає волю своїм потшуттям, та Тонкс, - неуважно кинула Флер, розглядаючи себе на опуклому боці чайної ложечки.
– Тсе велика п'омілка, якшо хочете знати…
– Так, красно дякую, - ущипливо відреагувала місіс Візлі, ще раз урвавши Флер.
– А ти, Гаррі, поспіши, щоб до вечора всі речі були складені і в останню хвилину не почався звичний бедлам.
І справді, на ранок їхній від'їзд пройшов спокійніше, ніж завжди. Коли міністерські машини підкотили до «Барлогу», все вже було готове: валізи й скрині спаковані. Герміонин кіт Криволапик надійно замкнений у дорожньому кошику, а Гедвіґа, Ронова сова Левконія та новий Джінин карликовий пух Арнольд-розсаджені по клітках.
О ревуар, 'Аггі, - гортанним голосом сказала Флер поцілувала його на прощання. Рон з надією рвонувся до неї, але Джіні зробила йому підніжку, і Рон гепнувся просто в пилюку під ногами у Флер. Розлючений, побагровілий і виваляний у пилюці, він кинувся до машини, навіть не попрощавшись.
На вокзалі Кінґс-Крос їх не чекав бадьорий Геґрід. Натомість, щойно зупинилися машини, до них підбігло двоє похмурих бородатих аврорів у маґлівських костюмах. Вони оточили дітей і мовчки супроводжували їх до перону.