Гаррі Поттер і напівкровний принц
Шрифт:
– Сьогодні зранку проби з квідичу!
– нагадав Рон.
– А ще треба відпрацювати закляття «Аґваменті» для Флитвіка! Та й що пояснювати? Як йому поясниш, що ми терпіти не могли його дурний предмет?
– Нічого подібного!-обурилася Герміона.
– Це ти так думаєш, а я ще не забув тих скрутів, - похмуро буркнув Рон.
– І можу тобі зараз сказати, що ми тоді дивом уникли загибелі. Ти ще не чула, що він молов про свого дебільного братика… якби ми залишилися, то мусили б навчати Ґропа зав'язувати шнурки на взутті.
–
– Підемо після квідичу, - заспокоїв її Гаррі. Він теж скучав за Геґрідом, хоч і поділяв Ронову думку, що хто-хто. а Ґроп їм потрібен не був.
– Але ми маємо стільки кандидатів, що проби можуть тривати цілий ранок.
– Він трохи нервувався перед першим серйозним випробуванням у ролі капітана.
– Не знаю, чому це наша команда раптом стала така популярна.
– Ой, Гаррі, та ну тебе, - зненацька роздратувалася Герміона.
– Це не квідич такий популярний, а ти! З тобою ще ніколи не було так цікаво, і якщо чесно, ти ще ніколи не був такий привабливий.
Рон вдавився куснем копченої риби. Герміона зневажливо на нього зиркнула і знову повернулася до Гаррі.
– Усі тепер знають, що ти казав правду. Всій чаклунській спільноті довелося визнати, що ти мав рацію щодо Волдемортового повернення, і ти справді двічі за минулі два роки з ним бився, до того ж обидва рази зумів уціліти. А зараз тебе називають «Обранцем»… Невже ти не розумієш, чому люди тобою захоплюються?
Гаррі здалося, що у Великій залі раптом стало спекотно, хоч стеля й далі була холодна і дощова.
– А ще ти витримав усі оті міністерські переслідування, коли тебе намагалися виставити неврівноваженим брехуном. У тебе й досі залишилися шрами після того, як та відьма примушувала тебе писати власною кров'ю, та ти все одно не відцурався своїх слів…
– А в мене й досі залишилися шрами від тих мізків у міністерстві, -нагадав про себе Рон, підсмикуючи рукав.
– Я вже не кажу про те, що ти за літо виріс мало не на півметра, - додала Герміона, незважаючи на Рона.
– І я високий, - не зовсім доречно бовкнув Рон.
Прибули поштові сови, залітаючи крізь залиті дощем вікна й забризкуючи всіх крапельками води. Учні отримували більше пошти, ніж зазвичай: стурбовані батьки прагнули почути від дітей вістку і водночас їх заспокоїти, що вдома все гаразд. Гаррі з самого початку семестру ще не отримав жодного листа; його єдиний постійний дописувач загинув, і попри всі надії, що йому іноді писатиме Люпин, поки що цього не відбувалося. Тому він здивувався, побачивши, що поміж рудих та сірих сов кружляє його білосніжна Гедвіґа. Вона опустилася перед ним з великим квадратним пакунком. Наступної миті такий самісінький пакунок упав перед Роном, тягнучи за собою його крихітну втомлену сову Левконію.
– Овва!
– вигукнув Гаррі, коли розгорнув пакунок і побачив там новесенький підручник «Прогресивної методики зіллєваріння»
– Чудово!
– зраділа Герміона.
– Тепер віддаси оту книжку з закарлючками.
– Та ти що!
– обурився Гаррі.
– Я її залишу! Дивись, я вже все продумав…
Він витяг з сумки стару «Прогресивну методику зіллєваріння» і вдарив по палітурці чарівною паличкою, примовляючи:
– Діфіндо! Обкладинка відлетіла. Гаррі повторив ту саму операцію з новою книжкою (Герміона була вражена). Потім поміняв палітурки місцями, ще раз ударив по них і сказав:
– Репаро!
Тепер Принців підручник був замаскований під нову книжку, а щойно отриманий примірник з «Флоріш і Блотс» нагадував якусь реліквію з букіністичної книгарні.
– Я віддам Слизорогові нову книжку. Він нічого не скаже, вона ж коштує дев'ять ґалеонів.
Герміона сердито й несхвально підібгала губи, але її увагу відвернула третя сова, що сіла біля неї з сьогоднішнім числом «Щоденного віщуна». Вона швиденько розгорнула газету й пробігла очима першу шпальту.
– Хтось із знайомих помер?
– безтурботно запитав Рон; він так робив щоразу, як Герміона розгортала газету.
– Ні, але були нові напади дементорів, - відповіла Герміона.
– І один арешт.
– Прекрасно. І хто ж попався?
– поцікавився Гаррі, сподіваючись, що це Белатриса Лестранж.
– Стен Шанпайк, - сказала Герміона.
– Що?
– вражено перепитав Гаррі.
– «Стен Шанпайк, кондуктор популярного серед чаклунів транспортного засобу «Лицарський автобус», був заарештований за підозрою у смертежерській діяльності 21'річного містера Шанпайка було взято під варту вчора ввечері після штурму його будинку в Клетемі…»
– Стен Шанпайк-смертежер?
– повторив Гаррі, пригадуючи прищавого молодика, з яким познайомився три роки тому.
– Не може такого бути!
– Його могли заклясти «Імперіусом», - розважливо припустив Рон.-Усе могло бути.
– Щось на це не схоже.
– засумнівалася Герміона, читаючи далі.
– Тут пишуть, що його заарештували після того, як підслухали в шинку його розмову про таємні плани смертежерів.
– Вона стурбовано глянула на друзів.
– Якби він був під дією «Імперіуса», то навряд чи сидів би й пліткував про їхні плани.
– По-моєму, він просто прикидався, що знає більше, ніж насправді, - припустив Рон.
– Це часом не той тип, що запевняв, ніби має стати міністром магії, коли залицявся до віїл?
– Та той, той, - підтвердив Гаррі.
– Не розумію, що вони там думають, сприймаючи Стена всерйоз.
– Можливо, просто напускають туману, імітуючи бурхливу діяльність.
– спохмурніла Герміона.
– Люди налякані… ви знаєте, що батьки близнючок Патіл хочуть забрати їх додому? А Луїзу Міджен уже відправили. Вчора по неї приїжджав батько.