Київські контури. Вибрані вірші

Могильний Аттила

3. Пейзаж

Ніч все пливе, лиш місяць і білі дими в долинах (ружі — червоні — тіні) все мерехтить і тане синє світіння ліній і запах лататих лелій стелиться по долинах

4. Варвари

Тут, у безмежних, ворожих просторах, вперто, повільно і поступово всіх підкорятимем нашому слову, вищим

законом поклавши його. Доки гойдає білява ріка, мовчки ми сходимось груди у груди, яреє сонце жевріти буде в наших поблідлих від люті очах. Дощ розмиває сліди за ізгоями, дощ розмиває дні і роки — ми перейдемо шляхами суворими, зрушені з місця велінням руки. Випаде сніг, і випливе з обріїв обрисів наших потужний стрій — благословен будь і будь впокорений, світе, блакитний і золотий.

5. Леле

Перед нами — русява Таврія і позаду у нас — Таврія і над нами у нас — дим і туман заплітаємо гриви буланим заплітаємо гриви карим заплітаємо світлякам …і їдуть в палаючій Таврії юні угорські коні юні угорські вершники і сонце їхнє руде

6. Весела мандрівка

Мармурова аж печальна іде степом красна панна, разом з нею — срібний цокіт ще й три сотні в позолоті. Вже на панночці — ні нитки, уже панна — як лебідка: ходить-бродить празниково муре право таборове. А три сотні золотаві розкотились, мов коралі.

КАРАВАН

Цикл

1. «Захід — Схід.»

Захід — Схід Схід — Захід. Колеса стукотять на рейках, відкриваються на карті невідомі, припалі курявою рівнини, де сонні горлиці й написи незрозумілі на станціях. Проминаємо їх на льоту, крізь вікна вагонів запам’ятовуючи назви. Великий Гендель! Наволочки — на апаратуру, цинкові відра — на електроніку. Вовча зграя переметнулась через Будапешт. Привіт, Європо! Рок-н-рол — казачок. Рок-н-рол — казачок. І голої курви бюст. Атас, таможня, — Царська Скіфія йде!

2. «Над Сербією — галич.»

Над Сербією — галич. Великий рух народів обминає Боснію і Хорватію, Сербія тоне в розкошах. Мусульмансько-слов’янський південь: мавританка на вивісці бару елегантно знімає трусики. Вслід за ордою русявих варварів ідуть обози з динарами: крізь

куряву трьох держав іде на південь караванний шлях. А-а-ай! Бахчисара-а-ай! Як Стенька Разін на персидську княжну, яструбом падає на Сербію залізничний вузол — нова столиця на перехресті шляхів.

3. «Крізь балканську весну…»

Крізь балканську весну вузенькою вулицею від вокзалу пливе хвиля ранкового поїзда. В сонячній куряві серби на велосипедах обганяють безкінечний струмок Великого Гендля. Племена з далекої Півночі пекуча спека економічної кризи підняла. «Ех, Ла-да-га, ра-дна-я Ла-да-га!» Новгородськими ладдями впливає на базар Золота Русь.

4. «Прощальна кава…»

Прощальна кава у сербській родині. До мансарди під дахом гомін базару не долинає. Вже котру цигарку припалюю: темна густа рідина в глиняній чашці зміїні пасма пари, мов тулуб танцівниці, звиває. Останні динари — на сувеніри: алкоголь Великого Гендля шумує в крові. Сніги безмежної держави від моря до моря будуть всіяні обгортками югославських цукерок. У золотавому вирі тоне імперія на колесах.

5. «Летить крізь ніч…»

Летить крізь ніч легендарна електричка від Суботиці на Чоп. Великий шовковий шлях. Югославія — Каліфорнія, Каліфорнія — Югославія: на фургонах через пустелю — за каліфорнійським золотом. Розсотався цигарковий дим під стелею, наче збита курява за невловимим ковбоєм Джо. Гей, електричко! Гей-гей, електричко! Срібні цокоти коліс по-ко-ти-лись через три держави у вагонах твоїх, напоєних пахощами крові, коньяку і надприбутків.

«Все туманіє в тому сні…»

Все туманіє в тому сні, де босоніж проходять феї, курять жертовники Ахеї і сяють бронзові щити. Все туманіє в тому сні. Блакитний мармур Херсонесу, де впали, як прозорий шлейф, крислаті тіні галерей, і світиться над чорним плесом блакитний мармур Херсонесу. Струнких богинь із теракоти повільна грація. І тане в далекому диму отаман, що в каламутному затоні слов’янства ставив пантеони струнких богинь із теракоти.

Золотавий сонет (В старому Києві)

У тиші цих плавких провулків лиш сонце зблискує на вікнах, і кроків майже непомітна луна — мов кошеняти муркіт. Манірна мрійновтома квітня, дахи — легкі, як поцілунки, і сміх відлунюється лунко у шатрах простору блакитних. Стираються повільно грані, все — позолота перетворень і гнучкість спалахів срібляних в прозорій чаші водозбору. І тільки музика, що тане в меланхолійних стінах двору.